Реванш судді Татькова. Соратник Януковича тріумфально повернеться з Відня?

Один зі «стовпів» судової влади часів президентства Януковича, колишній голова Вищого господарського суду і ексчлен Вищої ради юстиції Віктор Татьков затято прагне реваншу. Революція гідності та зміна влади в країні суттєво попсували реноме цього служителя Феміди: його люстрували, відкрили кримінальне провадження за низкою важких статей, у тому числі за «створення злочинної організації», за якою можна сісти на 12 років до в’язниці і, зрештою, звільнили з посади судді восени 2016 року. 

Та, схоже, переломним у долі екссудді може стати свіже рішення, яке в січні 2021 року ухвалив Окружний адміністративний суд Києва. Він постановив поновити Віктора Татькова на посаді судді Вищого господарського суду України з 2 листопада 2016 року і негайно допустити виконання рішення суду у цій частині.

Цього не може бути?! – подивуються окремі читачі. Але потрібно визнати відверто: якщо поглянути на хронологію подій, то рішення окружного адмінсуду, гіпотетично очікуване.

Люстрований і двічі звільнений

Перший публічний ляпас суддя Татьков одержав від колишніх колег по цеху – Вищої ради юстиції (нині – Вища рада правосуддя). Наприкінці грудня 2015 року комісія проголосувала за подання до Верховної Ради про звільнення Віктора Татькова з посади судді Вищого господарського суду з підстав порушення вимог щодо  несумісності. Під несумісністю малося на увазі те, що суддя понад рік обіймав посаду члена Вищої ради юстиції і через це потрапив під дію закону про очищення влади. До речі, саме на відставці Татькова наполягало Міністерство юстиції, яке спонукало Вищу раду юстиції до рішучих дій.

Суддя Вищого госпсуду намагався виправдатися, мовляв, жодним своїм рішенням, дією чи бездіяльністю не сприяв узурпації влади Віктора Януковичем та підриву основ національної безпеки і оборони. Але все було марно. 29 вересня 2016 року Верховна Рада звільнила його із займаної посади. У цей час Татьков офіційно був у щорічній відпустці та лежав у клінічній лікарні «Феофанія». Цю зачіпку він використав, оскарживши рішення парламенту до Верховного суду. Останній став на бік звільненого, наголосивши: при звільненні судді на підставі п.4,5 ч.5 ст.126 Конституції України його присутність є обов'язковою! Більше того за день до голосування Татьков проінформував через електронну пошту тодішнього спікера Андрія Парубія про неможливість бути присутнім на пленарному засіданні і просив відкласти розгляд питання на іншу дату.

Остаточне слово у цьому протистоянні сказала Велика палата Верховного суду 4 червня 2019 року. Вона залишила без змін рішення Верховного суду від 30 листопада 2018 року, який визнав незаконною та скасував постанову Верховної Ради про звільнення Віктора Татькова з посади судді Вищого господарського суду України.

Втім, певний статус-кво відновила Вища рада правосуддя. 3 вересня 2019 року вона повторно звільнила Татькова з посади судді Вищого госпсуду за вчинення «істотного дисциплінарного проступку» – на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України.

Кримінальна справа і втеча в Європу

Після втрати суддівського крісла у Татькова виникли проблеми із законом. 17 жовтня 2016 року генпрокуратура повідомила про підозру ексголові Вищого господарського суду та його заступнику Артуру Ємельянову в незаконному втручанні в автоматизовану систему розподілу справ.

Згодом у справі з’явився ще один фігурант – колишній головний спеціаліст канцелярії управління документального забезпечення Вищого госпсуду.

За версією слідства, з 1 січня 2011 року в усіх судах загальної юрисдикції, до яких належить і Вищий господарський суд України, була введена автоматизована система документообігу суду, яка повинна забезпечувати розподіл справ за принципами ймовірності, об`єктивності, черговості та рівної кількості справ на кожного суддю. На початку липня 2011 року голова Вищого господарського суду України Віктор Татьков з метою безпосереднього здійснення контролю за розподілом судових справ між суддями цього суду вступив в злочинну змову з головним спеціалістом канцелярії управління документального забезпечення вказаного суду.

Отже, протягом липня 2011 року до квітня 2014 року розподіл понад 10 тис. справ у Вищому госпсуді здійснювався лише за участю одного судді (безальтернативно). При цьому в окремих випадках в автоматизовану систему документообігу суду вносилися завідомо неправдиві відомості про можливість участі суддів у такому розподілі, позбавивши таким чином сторін в господарському спорі на справедливий розгляд справи.

Якщо вірити захисникам Татькова, то їхній клієнт покинув Україну ще 5 жовтня 2016 року і фізично не чув бравурних заяв правоохоронців. Спочатку екссуддя начебто лікувався в німецькій клініці і навіть письмово пообіцяв слідчому після одужання повернутись в Україну та свідчити по всіх кримінальних справах.

Однак вже наступного року Татьков засвітився у Австрії. 4 серпня 2017 року він подав прохання про надання притулку відповідним органам влади Австрії. Через три тижні есксуддя-втікач отримав підтвердження від австрійської влади, що його запит було вивчено і що він розглядається як шукач притулку в цій країні.

За останніми даними Віктор Татьков мешкає у столиці Австрії – Відні разом зі своїми малолітніми дітьми. Поряд з цим колишній суддя з 2018 року перебуває у міжнародному розшуку, а його фото вивішено на сайті МВС у розділі «Особи, які переховуються від органів влади». 

Тут варто й згадати історію цивільної дружини Татькова, співачки Ярослави Красильникової. У 2018 році слідство її підозрювало в легалізації 80 млн грн. За версією ГПУ, Красильникова за участю AT «Ощадбанк», компанії ТОВ «Інвестиційна компанія «Травіан» і двох громадян Литовської республіки, використовуючи схему купівлі-продажу цінних паперів (казначейських зобов'язань) за штучно оформленими договорами, за період травень-вересень 2013 року легалізувала грошові кошти, одержані Татьковим від вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь, у розмірі 80 млн грн.

За даними ЗМІ, Татьков і Красильникова, обоє вихідці з Донецької області, одружились у 2005-му, та вже за декілька місяців розлучились. Через чотири роки у начебто розлученого подружжя народжується двійня – Іван та Анастасія. Цих дітей Татьков згадує у своїй декларації, а Красильникова – у своїх інтерв’ю.

Ще журналісти програми «Схеми» виявили близько сотні об’єктів в Україні та з десяток в Іспанії, записаних на родичів і незаможних друзів Віктора Татькова, а пізніше у його родини також віднайшли 60 гектарів землі та пів десятка апартаментів в Іспанії.

Маленька перемога

Так ось, відсиджуючись за кордоном, скандальний екссуддя через своїх захисників вирішує провернути вражаючий фокус. На початку липня 2019 року до Окружного адміністративного суду Києва заходить позов Татькова з конкретними претензіями до Вищого господарського суду – поновити його на суддівській посаді, посилаючись на рішення двох вищих судів і виплатити йому суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за три роки на загальну суму 2 млн грн.

Справа втім, що після рішення парламенту про відставку від 29 вересня 2016 року, свій наказ про звільнення Татькова з посади судді видав Вищий госпсуд 10 жовтня 2016 року. Плюс сам суд, відповідно до запущеної реформи попереднім президентом, ще у грудні 2017 року мав бути ліквідований і ввійти у статусі підрозділу до складу новоствореного Верховного суду. До речі, наприкінці червня 2019-го голова ліквідаційної комісії Вищого госпсуду відреагував на заяву Татькова про поновлення на займаній посаді, мовляв, чинним законодавством не визначений механізм поновлення.

Натомість Окружний адмінсуд Києва, який слухав справу Татькова, зробив власні висновки. По-перше, повноваження позивача як  судді Вищого господарського суду де-юре не припинилися, оскільки суди скасували постанову Верховної Ради від 29 вересня 2016 року про його звільнення.

По-друге, наказ Вищого господарського суду від 10 жовтня 2016 року про звільнення Віктора Татькова слід скасувати, а позивача негайно поновити на займаній посаді.

Крім цього, стягнути з Вищого господарського суду України за рахунок видатків Верховного суду на користь Татькова судову винагороду за час вимушеного прогулу (з 2 листопада 2016 року до 3 вересня 2019 року) на суму 812 тис. грн. З них 33,93 тис. грн (це сума, яка дорівнює одному місяцю вимушеного прогулу –  «Главком») суд розпорядився негайно перерахувати позивачу! При цьому суд відмовив позивачу у частині стягнення коштів на його оздоровлення.

Рішення окружного адмінсуду Києва потенційні апелянти все ще можуть оскаржити. Однак тут важливий сам прецедент: людина, яка понад чотири роки не мешкає в Україні, зуміла повернути суддівське крісло та чималеньку суму коштів. 

Віталій Тараненко, «Главком»