Житло, як у Європі. Але є але. Приклад добре збудованого житлового комплексу

Продовжуємо цикл у якому розбираємо сучасну забудову України. Перший матеріал про висотну забудову на Позняках читайте тут

На прикладі Києва і міст-сателітів (з населенням у сотні тисяч) виявилося, що це майже недосяжна задача. Сьогодні Бровари, Бориспіль, Ірпінь, Буча, Вишгород і Васильків часто забудовуються висотними коробками у понад 25 поверхів, без забезпечення нормальних умов у дворах, з суцільним паркуванням і асфальто-бетоном.

Висота будинків менша, ніж відстань між ними, що дозволяє відчувати природу не з точки зору “птаха”, а з масштабної людині відстані. Наявність дорослих, доглянутих дерев, лавочок та доріжок, плюс природні перепади рельєфу роблять таке житло близьким до хороших європейських прикладів

Та є виключення . Нижчу ціну земельних ділянок і, відповідно, кращі умови для малоповерхової забудови можуть запропонувати хіба що села довкола Києва. Але вони мають і чимало мінусів: вузькі переповнені дороги до Києва, годинні корки в час пік, слабо розвинена інфраструктура і малі потужності по забезпеченню електрикою, якісною питною водою, недостатню потужність каналізації.

Поєднання низької підпірної стіни з довгою лавкою створює бажання вийти у двір посидіти на свіжому повітрі, відчути радість оффлайн спілкування

Приклад села Білогородки - це певною мірою компроміс між бажаним і можливим. З одного боку винятковий для Києва і області формат, дуже подібний на те, як могло би виглядати житло середнього класу у Нідерландах чи Бельгії, з іншого - проблеми з роботою ліфтів, вдвічі вищі ніж зазвичай тарифи на електрику та низька якість води.

Зупинимося на позитивних перевагах багатоквартирного житлового району у селі під Києвом.

У масовій свідомості газони серед багатоквартирних житлових будинків - це, як правило, чорнозем, або здичавіла трава, місцями витоптана стихійними доріжками, парковками, вкопаними шинами. Проте є відносно доступний район з професійно підібраними, доглянутими багаторічними травами, хвойними рослинами

Двори без машин

Так, тут зробили двори без машин! Оскільки територія довкола житлових комплексів - це поля або дрібні магазини, занедбана промзона чи дикорослий гай, знайшлося місце для паркувань за межами житлових дворів. Частина будинків збудована за принципом кварталу - замкнутого чотирикутника з пішохідним простором всередині.

Дивина! Тут немає машин!

І тут теж. Але є багато лавочок.

Там, де двір не виходив замкнутим і повністю пішохідним, за допомогою рельєфу і рослин вдалося відділити зону парковки від зони прогулянок і відпочинку на повітрі. Більше того, забудовник знайшов місце для альтанок під навісом - місць для спільних святкувань урочистостей.

Такі здавалося б прості речі, як обладнаний стіл для шахмат і шашок - досить рідкісне явище в сучасних новобудовах.

Один з комплексів розташований на березі озера, а біля іншого є невеликий гай. Берег обладнали вдало, дерев'яною поверхнею та газоном і встановили на них стаціонарні лежаки для літнього відпочинку.

IMG 9

Виглядає фантастично, хочеться мати таке біля свого будинку, тим більше, що в Києві берег Дніпра і багато озер та річечок. Але більшість забудовиків заганяють набережну в бетон.

“Сухий” фонтан, коли вода тече не з чаші чи басейну, а просто з форсунки серед бруківки на мощеній площі - також знайшов своє місце серед будинків комплексу.

На противагу пофарбованим темним кольором глухих броньований дверей, що ставлять часом в житлових будинках на випадок атак грабіжників і вандалів, у комплексі всі двері до під'їздів прозорі. Це дає природне освітлення в коридор і одразу видно хто за дверима.

Заходити у підїзд із скляними дверима значно приємніше ніж відчиняти тяжкі металеві двері, та зіштовхуватися лобами на вході-виході.

Заїзд до комплексу обмежено шлагбаумом та черговим охоронцем, проте тотального контролю і перевірки документів при вході і виході немає. Збудований квартал має один в'їзд, та не межує з іншими житловими мікрорайонами, тому немає конфліктів, коли люди не можуть пересуватися найкоротшими шляхами до магазинів чи громадських споруд, а змушені обходити кілометри чужих парканів, позираючи на життя сусідів із за них.

Поряд з мало та середньоповерховими будинками розташована приватна школа та дитячий садок, вони на дальньому плані

Щодо освіти дітей, то у мешканців є вибір - сільська загальноосвітня школа та державний дитсадок за межами комплексу, але в розумних межах досяжності, та приватний дитячий садок або центр розвитку дитини, та приватна школа, де вартість відвідування становить 10000-12000 грн на місяць.

За 10-12 тисяч гривень у вас школа прямо у дворі.

"Людське" середовище

Малий низькі будинки створюють відчуття, що ви начебто перебуваєте серед старої забудови що ще місцями збереглася у малих містах західної України. Це коли йдеш вулицею - а на рівні очей і на відстані витягнутої руки вітрини кав'ярень, магазинчиків, парукарень чи вікна звичайних мешканців. Можна роздивитися милі оку зроблені руками декорації, чиїсь штори, квіти, частини меблів а також цеглу та інші матеріали фасадів. Людина потроху стає любити такі малі деталі, яких не знайдеш на вулицях у мегаполісі з хмарочосів.

Вікно сусідів

У кварталі можна покататися по мережі велосипедних доріжок, але за межі комплексу обладнані велодоріжки поки що не виходять. Тому ніяк безпечно їздити у різні заклади села за 2-3 км, не говорячи про далекі відстані, наприклад до Києва

Велодоріжки є, але тільки на території комплексу

Окрема “фішка” житлових комплексів у Білогородці - наявність дитячих майданчиків за індивідуальним проектом у стилі архітектури комплексу. Так, інколи ці комплекси розташовані всередині дворів, де луна відбивається у стінах і дитячі голоси підсилюються, що може комусь створювати певні незручності, зате для малечі це досить креативний простір.

Кругла пісочниця посеред газонів - в оточенні дерев'яної лавки, кущів і високих дерев, що створюють тінь, плюс паркові світильники - здається більш масштабної людині форми годі шукати

IMG 22

Пісочниця обрамлена лавочкою. Ідеально для батьків за малими дітьми

Окремі майданчики мають не лише м'яке гумове покриття, але і штучний рельєф, гірки, де дитині цікавіше займатися вправами, ніж на асфальті.

Поки що папір, скло, пластик, метал та харчові відходи люди скидають у спільні контейнери. У будинках немає сміттєпроводів, які разом з приміщенням куди падає сміття, займають багато цінного місця. Але місцями встановлені підземні контейнери, на тротуарах, що не псує вигляд. Є і звичайні контейнери на колесах, в спеціальних загородках з дашками, які приховують неохайний вигляд звалищ.

Знайшлося навіть місце для відкритого для всіх стадіону з штучною травою, де можна грати в мініфутбол, волейбол чи баскетбол.

Є нагода організувати власну любительську футбольну команду

Погана вода і дорога електрика

Земля в селі не така насичена обмеженнями, як у Києві, але дається взнаки не розвинена технічна потужність на приєднання нового житла. Ще 10-15 років тому мало хто в подібних селах довкола Києва задумував чи розробляв генеральні плани, де було б передбачено будівництво широких магістралей, потужних електропідстанцій, станцій очистки і подачі питної води та переробки каналізації, потужності для опалення. Якщо в селі з'являється 1-2 тисячі нових квартир, це означає, що значно зросте потреба у ресурсах для опалення і життєдіяльності, потрібно буде прокласти кілометри труб і кабелів, щоб сполучити нові об'єкти з мережами села.

Саме через складну процедуру підготовки умовного “чистого поля” до забудови мешканці таких житлових будинків стикаються з високою вартістю та низькою якістю подачі електроенергії, питної води.

При ціні за кіловат годину 1,68 грн при прямому договорі з обласними електропостачальниками для фізичних осіб мешканці вимушені отримувати енергію за комерційним тарифом як для юридичних осіб по 2,88 грн. Введення мереж в експлуатацію триває роками, тому поступово набігає переплата за електрику.

Частина двору

Газові котли дають можливість індивідуального опалення і нагрівання гарячої води незалежно від того, чи ремонтують центральну котельню, як це є у Києві. Але інший кінець палиці полягає в тому, що частина мешканців вимикає опалення взагалі, коли не користується квартирою взимку. А міжкімнатні перегородки, стелі і стіни сусідів втрачають тепло, тому що не передбачені для теплоізоляції від “холодних” сусідів. Крім того котла в приватних квартирах можуть роками кваліфіковано не обслуговуватися та поступово ставати вибухонебезпечними.

Як пишуть у своїм групах мешканці комплексів - вода з крану інколи може мати коричневий колір, нею ї практично неможливо користуватисяі люди ставлять дорогі системи індивідуальної очистки води.

Парковка, яка не дратує

Саме ці очевидні недоліки змішують забудовників інколи конкурувати якістю житлового середовища. Розрахунко полягає в тому, що коли багато людей куплять у них квартири, то більше грошей буде на покращення якості води і з часом необхідні потужності для очистки води для всіх таки з'являться.

Затишним двором і малоповерховими будинками забудовник намагається компенсувати недоліки із водою, електрикою та каналізацією

Висновок

Підводячи підсумок - вартість однокімнатної квартири в такому комплексі стартує від 730 000 грн на етапі будівництва і до 1 000 000 грн за вже готову до проживання, оренда від 8000-9000 грн на місяць. Але необхідність їздити до Києва, відсутність різноманітних робочих місць у селі додає витрат на громадський транспорт або власне авто.

Очевидною перевагою є середовище з нормальною архітектурою, такою, яку можна знайти у багатьох країнах Європи, та яка відрізняється від радянських і пострадянських зразків, що масово тиражуються у великих містах України. Проте є і недоліки. В цілому можливо саме середовище не дасть у майбутньому, за 20-25 років мешканцям перетворити цей район на гетто для маргіналів, як це трапляється з житловою висотною забудовою, а поступово трансформувати його відповідно до потреб, розвивати місця для роботи поряд з домом, більш насиченої інфраструктури і якісного та швидкого громадського транспорту.

Ця стаття не є рекламною, редакція не отримувала жодних коштів від забудовників і жодна стороння особа не впливала на її зміст.

Читайте далі: Як не треба жити. Без парковки, зручного громадського транспорту, парків. Аналізуємо нову забудову на Позняках

Читайте наш аналіз багатоповерхової забудови у проєкті "Поверхи самотності".

Читайте далі Як збудувати місто, в якому варто жити. Лекція

Читайте також: Моя енергонезалежність. Як живеться у будинку з сонячними батареями і без підключення до мереж

житло будівництво київ білогородка архітектура київщина