Чи корисні містам дерева на будинках та інше вертикальне озеленення?

Вітаємо вас на «Хмарочосі»! Якщо вам подобається, що ми робимо, то пропонуємо підтримати нас щомісячним внеском від 50 гривень. За ціною лише однієї поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу усієї редакції і допоможете робити Київ місцем для гідного життя, а діяльність влади – прозорішою.

Вертикальне озеленення з’явилося як відповідь на кліматичні виклики у щільно забудованих містах, де часто бракує дерев і парків. Зелені фасади та дахи стають чимдалі популярнішими – наприклад, у Нью-Йорку щороку з городів на дахах збирають понад 36 тонн органічних овочів. Такий метод дозволяє охолоджувати теплові острови, створювати затінок, покращувати якість повітря, поглинати вуглецеві викиди, збільшувати біорізноманіття та, зрештою, це просто красиво.

Однак у вертикального озеленення – передусім у вертикальних лісів на фасадах будівель – є й інший бік медалі, на що звертає увагу ArchDaily.

Коментуючи проєкт зеленого хмарочосу Bosco Verticale в Мілані, архітектор Ллойд Альтер зауважує, що можливості для росту дерева на фасаді обмежені. На здоров’я рослини можуть впливати атмосферні умови на висоті та брак простору для росту коріння. Він визнає, що будинок виглядає дуже ефектно, але нагадує, що реальність часто розходиться з рендерами.

Зокрема, скептицизм викликає той факт, що для розміщення дерева на фасаді потрібні посилені структури, які забезпечать йому простір для росту та витримають вагу ґрунту й самого дерева. Тож вертикальний ліс на хмарочосі потребує більшого обсягу матеріалів, передусім, бетону, і відповідно, більших викидів вуглецю. Невідомо, за скільки років дерево зможе абсорбувати цей обсяг СО2.

«Ми маємо повернути собі вулиці. Це злочин, коли людина займає 18 квадратних метрів для паркування свого автомобіля, коли на цій площі можна виростити їжі на 1400 доларів. Хто віддав все це машинам? Можливо, нам би не потрібно було вигадувати вертикальні ліси та городи, якби ми належним чином використовували горизонтальні площі вулиць і дахів?» – запитує він.

Редактор популярно-наукового видання NOVA Тім де Чант ще різкіший у своєму скептицизмі щодо дерев на хмарочосах. Він пропонує пригадати, що дерева уникають рости на верхівці гори. Сильний вітер порушує так званий граничний шар – дуже тонкий прошарок повітря між листком та атмфосферою, в якому молекули газу починають поводитися як рідина.

«Існує безліч наукових причин, з яких дерева на ростуть – і не ростимуть – на хмарочосах, принаймні не на тій висоті, на якій їх малюють архітектори. Бо життя там паскудне. Там спекотно, холодно, вітряно, дощ і сніг періщать тобі в обличчя з високою швидкістю. Деревам і на землі не солодко. Не уявляю, як воно на висоті 150 метрів, де кожна зміна погоди екстремальніша, ніж знизу», – пише він.

На землі дерева виконують ще чимало інших функцій, окрім поглинання вуглецю: дренаж та укріплення ґрунту, затінок для вулиці тощо. Видання доходить висновку, що вертикальне озеленення має безліч переваг, але не повинно заміняти традиційні зелені зони.