Як насправді варто святкувати 8 березня: розвіюємо поширені стереотипи

Уже в понеділок настане головне свято весни — 8 березня.

Помалу міста починають майоріти квітами, а чоловіки задумуються над подарунками.

Та чи насправді суть Міжнародного жіночого дня полягає у листівках і тюльпанах? Проаналізувавши історію, розуміємо, що все набагато глибше.

Нумо розбиратися.

Історія свята.

Першочергово свято 8 березня було створене як символ боротьби за рівність статей, поваги до жіночої роботи.

Однак чомусь із часом свято стало ще одним приводом для чоловіків подарувати жінкам букет та цукерки.

Деякі чоловіки нашого покоління досі вважають фразу: «Мовчи, жінко, твій день 8 березня», — доречною.

Одні взагалі відмовляються від свята, вважаючи його радянським, а інші називають його днем жіночності, ніжності та романтики.

Хто ж має рацію?.

Якщо поринути в історію, то вперше дата стала актуальною у лютому 1909 року.

Тоді жінки Нью-Йорка вийшли на вулиці, щоб вибороти право на голосування і гідну оплату праці.

Через рік на Другому міжнародному конгресі жінок-соціалісток в Копенгагені німкені Клара Цеткін та Роза Люксембург дійшли висновку, що необхідне свято, яке буде популяризувати ідею рівних прав для жінок, а також суфражистські настрої.

До чого тут повії?.

Існує версія, що свято 8 березня пов’язане з повіями.

У деяких ЗМІ міститься чимало інформації про те, що на вищезгаданому конгресі та мітингах були зовсім не жінки-робітниці, а повії.

Таку ідею неодноразово підтверджували священики, роблячи висновок, буцімто в історичних довідках було замінено слово «повія» на «жінок-робітниць».

Але думку про протести повій час розвіяти.

Річ у тому, що проблему проституції підіймали ті ж соціалістки і жіночий рух в цілому.

До прикладу, Клара Цеткін у своїй роботі «Жіноче питання і соціалізм» писала: «Капіталістична експлуатація пролетарської робочої сили піклується про те, щоб доньки народу доставлялися у достатній кількості відкритої і таємної проституції і служили для швидких зв’язків».

Яким було свято в Україні?.

Перші феміністичні настрої з’явилися в Україні у 1870-х роках.

У фемінізму були свої прихильники серед української інтелігенції: письменник Михайло Павлик, історик Михайло Грушевський, викладач Василь Полянський, а також, звісно, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Леся Українка та інші.

У 1884 році громадська діячка Наталя Кобринська заснувала першу жіночу організацію «Товариство руських жінок» в Івано-Франківську.

Сама ідея свята 8 березня дійшла до території України у 1913 році.

Таким чином, жіночий день був зовсім не таким райдужним як сьогодні: жодних квітів чи цукерок, натомість — мітинги та демонстрації.

Щоправда, свято на теренах нашої країни спершу було затверджене 23 лютого 1917 року.

Тоді СРСР сколихнув страйк текстильниць, які вимагали рівних прав для жінок.

Цей день став поштовхом для майбутніх протестів, які згодом призвели до Лютневої революції.

Так, свято закріпилося у традиціях СРСР.

Коли все змінилося?.

Приблизно до 70-х років минулого століття свято жінок асоціювалося з учасницями революції і їхньою боротьбою за незалежність.

Тим часом радянська влада робила все для того, щоб змінити ситуацію.

Вона вела подвійну гру: з одного боку, підтримувала жіночу революцію, а з іншого — пропагувала сімейні цінності та роботу жінок у сфері виробництва.

Так, вже у 1940-х роках кількість жінок на керівничих посадах була обмеженою.

Ось що писала секретар ЦК ВЛКСМ Ольга Мишакова Сталіну: «Утвердилось негласное «общественное» мнение, что женщина по своим природным качествам не подходит для ответственной работы».

А ось слова Анни Абрамової, депутатки Верховної Ради СРСР до Жданова: «Некоторые руководящие работники еще имеют вредные, чуждые взгляды на женщину, как на неполноценного работника, и распускают клевету об их неспособности к самостоятельной руководящей работе» і «под разными предлогами женщин отстраняют от руководящей работы».

Як з’явилася традиція з листівками?.

У СРСР листівки до 8 березня почали випускати у 1952 році.

Вони популяризували думку про жінок, як «армию тружениц и рожениц».

На листівках часто звучали слова: «Тяжелую ношу гнета и бесправия снял с женских плеч социалистический строй».

У 1966 році при владі Брежнєва свято 8 березня стало вихідним днем.

Так, його головна ідея остаточно згасла.

Вже у 70-80-х роках минулого століття газети майоріли яскравими квітами, а жінкам почали бажати щастя та здоров’я, як у День матері.

Яким є 8 березня сьогодні?.

Та все ж Міжнародний жіночий день визнаний офіційно у нашій країні і вважається державним святом, зберігаючи свій феміністичний нахил.

Головним популяризатором цієї ідеї сьогодні залишається ООН.

Саме Організація Об’єднаних Націй затвердила дату 8 березня як святкову ще у 1977 році.

З того часу країни, які підтримали ООН у святкуванні цього дня, використовують його, щоб ще раз підняти важливі для жінок соціальні питання.

Щороку ООН обирає пріоритетну тему, на яку будуть направлені всі зусилля.

Наприклад, у 2020-му темою свята стало: «Я — покоління рівності: реалізація прав жінок».

Символом свята вважається фіолетова стрічка.

На жаль, для багатьох українців Міжнародний жіночий день досі залишається святом квітів і цукерок — пережитком СРСР, який ніколи не намагався вирішити жіночі проблеми.

Ми досі отримуємо кольорові листівки у месенджері, наші діти власноруч виготовляють паперові тюльпани для своїх мам… Тож тільки від нас залежить, яким буде свято 8 березня у майбутньому: неважливим, романтичним чи символом боротьби?.

Текст: Дарья Андрийчук.