«Ви нікому нічого не винні», — Олена Кравець про жіночу силу, жагу до книг та виховання дітей

Напередодні Міжнародного жіночого дня хочемо познайомити вас ще більше із сильною, успішною і талановитою жінкою, українською акторкою та гумористкою Оленою Кравець.

Олена обожнює свою справу, почувається щасливою дружиною та є багатодітною мамою.

Як вона все встигає, що дозволяє їй розслабитися, та як вдалося полюбити себе такою, яка вона є — Олена Кравець ексклюзивно розповіла ELLE.

Олено, вже багато років ви працюєте у чоловічому («Вечірній квартал») колективі.

Як вважаєте, для сучасної жінки це все ще є викликом?.

Можливо, на екранах здається, що у шоу «Вечірній квартал» працюють переважно чоловіки, а у «Жіночому…» — жінки.

Насправді у «Вечірньому кварталі» зовсім не чоловічий колектив.

Так, актори — переважно чоловіки, але у нас є дівчата-продюсери, жінки у піар-відділі, а також у бухгалтерії.

Тож все збалансовано.

Але, думаю, нині чимало жінок працюють у чоловічих колективах.

Серед мого оточення зокрема є знайомі, які займають керівні посади.

І їхніми підлеглими є чоловіки.

І в цьому немає нічого дивного.

Вважаю, для сучасного світу це давно повинно стати нормою.

Якими якостями необхідно володіти, щоб працювати у чоловічому/ жіночому середовищі?.

Мені комфортно почуватися жіночною у чоловічому колективі.

Що стосується «Жіночого кварталу», звісно, на сцені інша енергетика.

Здається, це відчувають і глядачі.

У нас чудові стосунки, працюється легко.

Тому у будь-якому разі цікаво і там, і там.

Серед чоловіків-акторів моя сила у моїй слабкості.

Якою, на вашу думку, має бути сучасна жінка?.

Сучасна жінка, мені здається, сьогодні має право залишатися собою і сама обирати - відповідати потребам сучасності чи ні.

У вас дві доньки.

Які настанови даєте їм як мама? Як вважаєте, що їм найнеобхідніше зрозуміти ще у дитячому віці?.

4-річну доньку Катю я особливо не навантажую настановами, просто розмовляємо з нею по душах та іноді допомагаю їй у питанні, яку корону одягнути сьогодні (сміється).

Частіше за все ми просто допомагаємо їй побудувати стосунки з братиком Ванею та з навколишнім світом.

Це двійня, між ними інколи буває відчуття суперництва.

Вони, як Інь та Янь: Ваня сильний і мужній, а Катя — принцеса всіх принцес.

Коли трапляються кризові ситуації, ми навчаємо їх вибачатися, відчувати, коли іншому боляче, жаліти, приймати думку іншого.

Адже кожен має право на власні емоції і бажання.

Паралельно як батьки навчаємося і ми.

Впевнена, ніхто насправді досконало не знає, як виховувати дітей.

Тому виховуємо так, як відчуваємо, ґрунтуючись на власних моральних переконаннях і цінностях.

А як зі старшою донькою?.

Маші намагаємося пояснити, що кожен має право на помилку і важливо не боятися її зробити.

Вона знає, що ми поруч і завжди підтримаємо.

Життя дуже багатогранне.

Воно має багато дверей, у які можна зайти.

І лише їй робити вибір — у які саме.

Лише роблячи вибір, ми рухаємося вперед.

В іншому разі — стоїмо на місці.

У своєму 18-річному віці, будучи студенткою першого курсу, вона, як й інші юні люди, зіштовхується з різними проблемами.

Важко передати в одному абзаці, як ми намагаємося її підтримати і чогось навчити.

Інколи нам здається, вона знає більше, ніж ми самі.

Вона звертається за порадами до мене, а трапляється, говорить із подругами.

Я розумію, що знаю про неї не все — і це нормально.

Ви зайнята жінка, яка поєднує роботу і сімейне життя.

Поділіться лайфхаками, як все встигати?.

Отже, секрет перший — я встигаю не все.

Як і іншим мамам, мені не вдається виконати всі плани.

Секрет другий — я у пошуках балансу.

І його важко знайти, адже завжди щось важитиме для мене більше.

Важливо лише те, що саме я обираю в той чи інший момент.

Наприклад, трапляються дні, коли я обираю гастролі і працюю.

Таким чином, мої діти залишаються з татом, бабусею чи нянею.

Потім я приїжджаю й обираю репетиції, тому що це цікаво і важливо для мене.

Пізніше буде пауза, і я оберу оновлення: проведу час із рідними, поїду відпочивати.

Тож важливо розуміти, що у пріоритеті завжди повинно бути щось одне.

Знайти баланс між усіма справами нереально.

Із цього приводу не варто себе картати.

Судіть самі — діти приходять до нас, тому що їхні душі колись зробити свідомий вибір.

Вони обрали саме вас як маму, яка інколи зайнята своїми справами, а трапляється, що взагалі нічого не встигає.

Діти приходять у сім’ю з усталеними сімейними правилами і звичками.

Тому я вважаю, що дитина пристосовується до родинної конституції, а не вся сім’я до неї.

Дитина прийшла, але у мами було і є своє життя, і воно продовжується.

Просто тепер стає більш насиченим і цікавим.

Мені здається, це не дуже гуманно — перекладати сенс свого життя на малюка.

Нехай у дитини буде своє життя, вона теж має на це право.

Із ваших соцмереж знаємо, що ви підтримуєте проект «Місто Добра», який допомагає мамам у скрутному становищі.

Чому саме жіноча тема є для вас пріоритетом у благодійності?.

Тому що, як мені здається, я розумію цих жінок.

Я ж теж жінка.

Так, я не опинялася у настільки складних життєвих ситуаціях, але розумію, як це — постійно боятися за свою дитину, за себе, не мати чим прогодуватися, не мати до кого звернутися, не мати даху над головою врешті-решт.

Думаю, кожна жінка, є у неї діти чи ні, відчує співчуття, зможе поставити себе на їхнє місце.

Мені захотілося їм допомогти.

Не розумію, де вони черпають сили та оптимізм у таких складних ситуаціях.

Здається, я би опустила руки вже давно.

Приємно допомогти і бачити їхню вдячність, радість, щиру усмішку на вустах.

Їм це необхідно, а мені так спокійніше.

Минулої осені проходив літературний вечір з Оленою Кравець.

Як виникла ця ідея? Чи планується продовження?.

Це була дуже спонтанна ідея.

Якось разом із письменницею Оленою Андрейчиковою ми смакували устриці та пили ігристе в Одесі, і після ще одного келиха нам прийшла в голову геніальна думка (сміється).

Ми вирішили влаштувати літературний вечір, де будемо читати її розповіді.

До того часу вона написала чимало книг, тож обирати було з чого.

Я дуже люблю читати, працювати з голосом, роботу із дубляжем.

Це мені близько, тож захотілося спробувати себе у новій справі.

Як на мене, все вийшло супер! Відгуки були чудовими.

Глядачі казали, що їм здавалося, що вони дивляться короткометражні фільми.

Зараз у нашій країні мало таких вечорів.

Загалом люди люблять ходити на великі концерти та шоу.

А ось так, щоб без спецефектів просто послухати класну літературу — це справді рідкість.

Я би з радістю продовжила цю справу.

Розкажіть більше про свої стосунки з літературою.

Мене надихають самі книги.

Я «комунікаційний інтроверт» до глибини душі.

Інтроверт, який любить спілкуватися, та все ж інтроверт (сміється).

Не уявляю свого життя без книг, це мій світ.

Я люблю читати такі книги, коли не можеш дочекатися моменту, що знову візьмеш їх до рук.

Читаю лише цікаві для себе історії.

Не закінчую твори, які мені не до душі.

Маю внутрішній фільтр — 50 сторінок.

Якщо у серці не кольнуло, а відчуття часу під час читання не зникло, ми прощаємося.

Що зараз читаєте?.

«Тривожні люди» Фредеріка Бакмана.

Хороша книга, написана іронічно.

Він також є автором «Друге життя Уве».

У Бакмана чимало вдалих книг.

Перед цим читала книгу, яку дуже рекомендую кожному, — «Три поверхи» Ешколя Нуво.

Вона настільки точно описує людську душу, що я спершу думала, що автором є жінка та ще й психологиня.

Але це чоловік — приємна несподіванка.

Він психолог, викладає мистецтво письма в Ізраїлі.

Яка ваша улюблена книга?.

Назву кілька.

Перша — згадана вище «Три поверхи».

Розумію, що колись захочу ще раз її перечитати.

Друга — «Елегантність їжака» Мюріель Барбері.

Завершує список вся поезія Віри Полозкової.

Що оберете — почитати книгу чи подивитися фільм?.

І те, і інше.

Дивлячись фільм, люблю спостерігати не лише за сюжетом, а й розглядати костюми і декорації.

Але, наприклад, раніше не могла слухати музику, коли читаю.

А нещодавно скачала додаток зі спеціальною музикою для читання — і мені сподобалося.

Читаєш, і сюжет розгортається ще яскравіше під відповідну мелодію.

Які фільми любите?.

Люблю картини Вуді Аллена і Мартіна Скорсезе.

Як відпочиває Олена Кравець? Можливо, продовжуєте займатися танцями після участі у шоу «Танці з зірками»?.

Зараз відпочиваю, читаючи книгу або переглядаючи фільм.

Для мене це справжній релакс.

Після участі у «Танцях…» певний час займалася із Максом (прим.

автора – партнер Олени Кравець на шоу Максим Леонов) за інерцією.

Але потім на це вже не вистачало часу.

Також відпочиваю, перебуваючи на самоті.

Ще з дитинства мені ніколи не було сумно, нудно чи самотньо, коли залишалася наодинці.

Я одна дитина в сім’ї, не маю рідних братів чи сестер, тож завжди вміла розважати себе сама.

Любила вести щоденники, малювати, міряти мамин одяг… Тож у мене немає страху залишитися вдома самій.

Навпаки радію цьому.

До прикладу, карантин не був для мене стресом, була вдячна можливості побути вдома.

На екранах бачимо вас у гарній фізичній формі.

Поділіться секретами стрункості.

Не вважаю себе ідеальною.

Завжди дивуюся, чому люди вважають, що я у чудовій формі (сміється).

Займаюся пілатесом, це одне з найулюбленіших тренувань.

Але бувають часи, коли не хочеться займатися спортом, коли дозволяєш собі більше із їжі.

Можливо, хтось скаже, що це лінь і безвідповідальне ставлення.

Та я завжди прислухаюсь до свого тіла.

Отже, сьогодні я не хочу у спортзал, а вже завтра відвідаю тренування.

Ні до чого себе не примушую.

Напевно, настав той вік, коли ти можеш сказати речам, які тобі не потрібні, — «ні».

Зараз я вчуся ставитись до їжі мудро і мені в цьому допомагає одна досвідчена людина, яка перевернула моє уявлення про здорові звички.

Роблю це не для того, щоб схуднути, а щоб піклуватися про своє самопочуття.

Річ у тому, що протягом кількох років я маю певні проблеми зі своєю шкірою.

Її стан та зовнішній вигляд вцілому зокрема відіграють важливу роль у моїй професії.

Хочу врешті-решт впоратися із цією проблемою, бо вона заважає жити.

Що вже вдалося змінити?.

Я не споживаю білок тваринного походження і практикую харчові паузи, зайнялася «генеральним прибиранням» організму.

Почуваюся набагато краще.

Звісно, я можу з’їсти рибу чи м’ясо, випити келих вина.

Ніхто не забороняв мені цього, і у мене немає залежності від цих продуктів.

Вирішила трохи обмежити себе, щоб покращити стан шкіри.

Та чи повернуся я до своїх звичок після того, як питання буде вирішене- подивимось! Можливо на той момент мені так сподобається результат, що я захочу жити по-новому!.

Текст: Дарья Андрийчук.