Жінки, мов зірки на львівському небі

Коли гортаєш фотографії старого Львова, навіть якщо є якась конкретна мета пошуку, мимоволі затримуєшся, коли зустрічаєш гарні жіночі обличчя.

Збереглось досить багато світлин зі львівських фотографічних закладів, де бачимо підпис «Жіночий портрет» і більше нічого.

Ким були ці пані і панянки, як їх звали, якою була їхня доля?.

Можливо, ми вже ніколи цього не взнаємо.

Жіночий портрет зроблений у львівському фотоательє.

Джерело zbiory.

pl.

Жіночий портрет зроблений у львівському фотоательє.

Джерело galnet.

fm.

Жіночий портрет зроблений у львівському фотоательє.

Джерело zbiory.

Історія Львова зберегла імена декількох жінок, яких визнавали найкрасивішими жінками міста, Галичини або й цілої країни.

Згадаймо хоча би Софію Яблоновську, Ванду Монне або Софію Батицьку.

Софія Яблоновська.

Артур Ґроттґер.

Портрет Ванди Монне, 1866 рік.

Софія Батицька.

Але були жінки, які були не менш красивими і які теж залишили свій слід в історії міста, навіть якщо пробули у ньому відносно недовго.

Пропоную переглянути найцікавіші світлини львівських красунь.

А короткі біографічні дані дозволять зрозуміти, наскільки різними і складними можуть бути долі жінок – сценічна слава, наукова праця, служба у війську, концтабори, материнство….

Барбара Біттнер (Barbara Bittnerówna, 1924-2018) – прима-балерина польських оперних сцен.

Барбара Біттнер.

Світлина 1936 року.

pl.

Барбара Біттнер.

Світлина 1937 року.

Дебютувала у Львові у віці 11 років.

Тоді ж отримала прізвисько «чудова дитина Львова».

Виступала зі Щепцьо та Тонцьо у Великому театрі у Львові.

Зачаровані її талантом і красою, жителі Львова, Кракова, Варшави, Познані та інших міст старались потрапити на вистави з її участю.

З 1956 р.

– прима-балерина варшавської опери та оперети.

Софія Смолюховська (Zofja Smoluchowska, 1881-1959) – освітня діячка.

Софія Смолюховська.

Джерело світлин: Rodzina Smoluchowskich.

Софія Смолюховська.

Джерело світлин: Rodzina Smoluchowskich.

Софія була дочкою професора математики Ягелонського університету М.

Вона пробула львів’янкою недовго – сюди її привело призначення чоловіка М.

Смолюховського, котрий у 1899-1912 роках працював професором фізики Львівського університету.

У Львові Софія займалась питаннями виховання дівчат і засідала в керівництві «Товариства приватної жіночої гімназії імені Ю.

Олена Степанів (1892-1963) – історик, географ, громадська та військова діячка.

Олена Дашкевич (Степанів), викладач гімназії сестер василіянок, кін.

1920-х рр.

(Пропам’ятна книга гімназії Сестер Василіянок у Львові.

– Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1980.

– 334 с.

– (Український архів.

– Т.

22).

Олена Степанів на листівці.

Відень, січень 1915 року.

Олена Іванівна Степанів (псевдо — Олена Степанíвна).

До Львова Олена приїхала у 1910 року.

Навчалась у семінарії та Львівському університеті.

Під час І світової війни пішла в армію.

Після війни навчалась у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію.

З 1922 року викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті.

1949 року була арештована і відправлена до мордовських таборів.

У 1956 році повернулася до Львова, де прожила до кінця життя.

Рома Прийма-Богачевська (1927-2004) – танцюристка, хореограф і педагог.

Рома Прийма-Богачевська.

Джерело світлин: web.

org.

Рома Прийма-Богачевська.

Джерело світлин: web.

Рома народилася у місті Перемишлі, однак виховувалась у Львові, де і почалась її мистецька кар’єра п’ятилітньою дівчинкою від ритмо-пластики до балетної школи при Львівському Театрі (1939-1942 роки).

Вже у 13 років вона отримує сольні ролі.

Іще через декілька років – прима-балерина Львівської опери, згодом прима-балерина театрів Австрії, зокрема в Інсбруці та Зальцбурзі, а також у Королівському балеті у Вінніпезі.

Яніна Роман (Janina Romanówna, 1904-1991) – польська акторка, режисер, педагог і професор.

Яніна Роман.

Яніна Роман.

Яніна була дочкою видатного львівського актора Владислава Романа.

У 1921–1924 роках виступала на сценах львівських міських театрів, пізніше переїхала до Варшави, де продовжила акторську професію до 1973 року.

Ядвіга Дідушицька Чарторийська (Jadwiga Dzieduszycka Czartoryska, 1867 – 1941) – польська аристократка.

Ядвіга Дідушицька Чарторийська.

Джерело світлин: myheritage.

ua.

Ядвіга Дідушицька Чарторийська.

Джерело світлин: myheritage.

Дочка графа Володимира Дідушицького (1825-1899).

Ядвіга була одружена з князем Вітольдом Леоном Чарторийським 1889 року у Львові.

У них разом було дев’ять дітей – 5 синів і 4 дочки.

Катерина Дідушицька (Katarzyna Dzieduszycka, нар.

1929 році) – діячка культури.

Катерина Дідушицька.

Фото 1956 року (www.

pl).

Катерина Дідушицька.

Фото 2011 року (wydarzenia.

Батьки – Володимир Дідушицький (1885–1971) і Ванда з дому Сапєга.

Після арешту родини у 1944 р.

Катерина переїхала до Варшави.

З 1961 р.

проживала у Парижі, вивчала романістику в Сорбонні і займалась перекладами з французької.

У 1968 р.

вийшла заміж за видатного поета Збігнева Герберта.

Їхній шлюб був надзвичайним.

Катерина підпорядкувала своє життя чоловікові майже до дрібниць.

У 1991 році вони повернулись назавжди до Варшави.

Після смерті чоловіка Катерина заснувала Фундацію ім.

Герберта, а також з її ініціативи було засновано Міжнародну літературну нагороду ім.

Ірена Андерс (у дівоцтві Яросевич, артистичний псевдонім Рената Богданська, 1920-2010) — українська і польська естрадна співачка, акторка театру та кіно, офіцер польської армії.

Ірена Андерс (у дівоцтві Яросевич, артистичний псевдонім Рената Богданська, 1920-2010).

Ірена Андерс (у дівоцтві Яросевич, артистичний псевдонім Рената Богданська, 1920-2010).

pl.

Ірена Андерс (у дівоцтві Яросевич, артистичний псевдонім Рената Богданська, 1920-2010).

До Львова родина Яросевичів приїхала у 1926 р.

Ірена навчалася у Вищому музичному інституті ім.

Лисенка — у фортепіаному, а потім у вокальних класах.

У 1941 р.

стала членкинею мистецької одиниці польського військового формування В.

Андерса, з яким пройшла великий шлях від Іраку до Італії.

Після війни Рената вийшла заміж за генерала Андерса.

Подружжя оселилося в Англії.

Там Ірена продовжила свою артистичну діяльність.

Яніна Ґлузіньска (Janina Głuzińska, 1896-1972) – популярна оперна співачка і педагог.

Яніна Ґлузіньска.

pl.

Яніна Ґлузіньска.

Яніна була дочкою професора медицини Львівського університету Антонія Ґлузінського, а також дружиною відомого письменника Корнеля Макушинського.

На двох світлинах – 1929 і 1931 років – вона дещо різна, але це і зрозуміло: перше фото було зроблене у варшавському ательє, натомість друге – під час робочої підготовки до виступу.

Кристина Хіґер (Krystyna Chiger, нар.

1935 рік) – автор книги про Голокост у Львові “Дівчинка у зеленому светрі.

Життя у мороці голокосту”.

Кристина Хіґер у 1941 р.

Кристина Хіґер з родиною у 1947 році.

На відміну від попередніх красунь, цю дівчину чекало страшне випробування під час Другої світової війни: спочатку – львівське ґетто, а потім укриття в міських підземних комунікаціях.

Чи могла вона уявити собі, що протягом 14 місяців їй не вдасться побачити сонце і прийдеться терпіти сморід міських каналізацій….

Її батько вів щоденник, записи з якого допомогли Кристині у дорослому віці пригадати те, що відбувалося у Львові з нею у 7- 8 річному віці.

Це допомогло Кристині Хіґер у написанні книжки.

Кристина Красуцька з дому Гофлінґер (Krystyna Krasucka (Höflinger), 1909 – 1996).

Кристина Красуцька з дому Гофлінґер.

Джерело світлин: ogrodywspomnien.

pl.

Кристина Красуцька з дому Гофлінґер.

Джерело світлин: ogrodywspomnien.

Кристина зайняла почесне місце віце-міс у конкурсі “Міс Полонія 1930”, в останній хвилині поступившись Софії Батицькій.

Далі жила звичайним життям і померла у Львові у віці 87 років.

Пережила дві світові війни, двох чоловіків і сина.

Похована на Личакові у родинному гробівці Гофлінгерів – це єдине, чого радянська влада не відібрала родині фабрикантів з німецьким прізвищем.

Автор: Zommersteinhof.