Цікаві факти про дитячі роки професора українського тіловиховання Степана Гайдучка

13 березня 2021 року виповнюється 131 рік від народження професора українського тіловиховання, журналіста, громадського та культурно-просвітнього діяча, вояка Галицької армії, збирача документів і укладача фотоархіву українського гімнастично-спортивного руху Степана Гайдучка (13.03.1890 р., с.

Підтемне Пустомитівського р-ну Львівської обл.

– 16.03.1976 р., м.

На сайті Фотографії старого Львова упродовж двох останніх років було опубліковано чимало матеріалів про Степана Гайдучка та передруковано низку його праць.

У сьогоднішній публікації подано деякі факти про його дитячі роки.

Степан Гайдучок.

Світлина з приватного архіву родини Білинських.

Степан Гайдучок народився в селі Підтемному у сім’ї Степана (?–1893) та Марії (1856–1916).

У автобіографії, датованій 27 лютого 1950 року, він про свої дитячі та юнацькі роки писав таке: «Родився я в р[оці] 1890-13/ІІІ.

в селі Підтемне, Щирецького району, Львівської області в сім’ї селян середняків.

Батько умер [залишивши] мене дитиною десь 1893 р., мати в 1916 р.

Були у мене брат старший від мене та старша сестра.

Обоє селяни.

Брат помер в 1943 р., а сестра мабуть в 1946 р.

точно мені невідомий рік.

Осади – Монастир, Підтемне, Раковець (Млинівці) на карті датованій кін.

ХVІІ ст.

Забудова у містечку Раковець довкола Ринку.

Історико-краєзнавчий альманах / Автор ідеї, редактор-упорядник Андрій Книш.

– Львів, 2014.

– 56 с.

Батькова і мамина родина жила в селі Семенівка [тепер с.

Пустомитівського р-ну Львівської обл.

– А.

С.], також селяни.

По національності українець».

Із зацитованого фрагменту можна зробити висновки про те, що Степана Гайдучок у трирічному віці втратив батька.

Його та ще двох дітей – старших брата та сестру виховувала мати.

Щодо селян-середняків, то Степан Гайдучок, працюючи в 1950 р.

у Львівському державному медичному інституті, змушений був свідомо подати такі дані, щоб не наражати себе на зайві неприємності.

Насправді, як оповідають мешканці села Підтемного, сім’я Степана Гайдучка була однією із найбагатших у селі.

Й сьогодні, землі, якими вони володіли в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

називають «Гайдуківкою», «Гайдуковою долиною» тощо.

Село Підтемне (тепер Пустомитівського р-ну Львівської обл.) та околиці на топографічній карті міжвоєнного періоду.

ua/pidtemne-na-richtsi-zubra-ta-joho-pravyteli/ (дата звернення: 11.05.2020).

13 березня 1890 р.

Степана Гайдучка було хрещено і миропомазано у церкві с.

Підтемного (на жаль церква до наших днів не збереглася).

У «Сьвідоцтві уродин і хрещеня Стефана Гайдучка» зазначалося, що його батьками були Стефан Гайдучок та Марія (уроджена Дика), які проживали у Підтемному в будинку № 57; хресними батьками: Василь Дикий та Євдокія – дружина Семена Сеньківа, повитуха – Марія Маковська; охрестив і мирував місцевий парох Євстахій Мерунович.

Село Підтемне (тепер Пустомитівського р-ну Львівської обл.).

Краєвид з Лисої гори.

1 травня 2020 р.

Світлина Романа Метельського.

Свої дитячі роки Степан Гайдучок провів у Підтемному та Семенівці.

Села Пустомитівщини з мальовничими прилеглими місцевостями, зокрема Семенівку і Підтемне, Степан Гайдучок називав «Підльвівською Швейцарією».

Храм Різдва Пресвятої Богородиці.

Село Підтемне (тепер Пустомитівського р-ну Львівської обл.) – місце народження Степана Гайдучка.

15 квітня 2018 р.

Світлина Андрія Сови.

015 – Храм Різдва Пресвятої Богородиці.

Село Підтемне (тепер Пустомитівського р-ну Львівської обл.).

1 травня 2020 р.

Світлина Андрія Сови.

У своїй статті «У підльвівські ліси», опублікованій 30 липня 1936 р.

у львівському часописі «Діло» він писав: «Над Мазурською Семенівкою довгенько дебатуємо.

Погоджуємося, що теперішня назва «Семянуфка» недоладна.

В XV.

віці «тенуарієм» її був німець Тобія Кунат.

Від Семена можна було назвати оселю Семенівкою, але Сємян ледви чи який був.

Мабуть і оселя мусіла бути колись українська.

Так принайменше твердять у дооколичних селах.

Дотого ще до нині в селі памятають яку провідну ролю там грала родина Диких».

«Гайдуківка», або «Гайдукова долина».

Село Підтемне (тепер Пустомитівського р-ну Львівської обл.).

1 травня 2020 р.

Світлина Романа Метельського.

А в іншому своєму дописі «Мандрівниками забуті», який побачив світ у часописі «Діло» 7 червня 1935 р.

про село Підтемне і околиці Степан Гайдучок писав: «[…] йдіть дальше у Підтемне.

Обступили його ліси зі всіх сторін.

Перейдіть мостом річку, то опинитесь біля церкви на Заставю.

До середини загляньте.

Хоча з дерева, вся розмальована ще за бл.

Св[яті] Володимир та Ольга на вас поглянуть, на дальшу мандрівку поблагословлять.

Можете йти або кучерявими лісами, або безмежними сіножатями понад ріку від села до села.

Пять джерел зпід гір бє, а вода зимна, як під Хомяком.

Тай на очі має помагати.

Промийте й ви очі, то бистріше побачите, яка нужда в тих усіх селах, що їх ви минули і минати будете.

Нужда матеріяльна і моральна.

Читальню аж десь у Бродках стрінете.

Довкруги ліси, що дещо поповнюють прибуток по селах.

За квітом можна малин чи суниць на продаж назбирати тай до Львова завезти, а як того нема, то дерево в лісах купують та у Львів перепродують.

Заробляють стільки, що за фірманку вертається.

Колись у лісах зимою заробляли, тепер дешевіші гуцули їх звідти виперли».

На цьому місці стояла хата, в якій деякий час проживав Степан Гайдучок.

Село Підтемне (тепер Пустомитівського р-ну Львівської обл.).

1 травня 2020 р.

Світлина Романа Метельського.

Як бачимо із зацитованих вражень самого Степана Гайдучка дуже важко жилося селянам на його малій Батьківщині.

Тому й не дивно, що він хотів вирватися з тієї нужди, вивчитися і вибитися в люди.

Його приваблювало місто, зокрема Львів, з гімназіями, архітектурою, громадськими та культурними інституціями і організаціями.

Спочатку Степан Гайдучок навчався в початковій школі в селах Підтемному і Семенівці, а з 1901 р.

до 1910 р., маючи здібності, в Академічній гімназії у Львові.

Однак про це буде висвітлено у наступній публікації.

Андрій СОВА.

Джерела та ітература:.

Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт.

ідеї Л.

Крип’якевич; упоряд.

Николишин, І.

Мельник; літ.

редактор І.

– Львів: Апріорі, 2014.

– 268 с.

Сова А.

Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук.

Євгена Приступи.

– Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017.

– 232 с.

Сова А.

Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху.

ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ (дата звернення:03.2018).

Сова А.

Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій.

– Львів, 2019.

– 512 с.

Sova A.

Physical education professor Stepan Haiduchok: the formation of a worldview // Новітня доба / гол.

Михайло Романюк; НАН України, Інститут українознавства ім.

– Львів, 2019.

– Вип.

– С.

Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку.

Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади.

Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.

com; sovaandrij1980@gmail.