То ж коли у Львові з’явилася перша кав’ярня?

У свідомості багатьох людей старий Львів неодмінно асоціюється з кавою.

Це можна сміливо вважати одним зі стереотипів.

Склалося так, що саме у Львові розвивалися традиції кавування.

Причому розвиваються вони і сьогодні.

Щорічні кавові фестивалі, дійства у кав’ярнях та на вулицях міста, легенди, реклами, сувеніри – все це говорить про те, що кава до Львова має досить тісне відношення.

Разом з нашим партнером Торговою Маркою Кава старого Львова розкажемо сьогодні про першу львівську кав’ярню.

Кава прийшла й на українські землі у 17 столітті (тобто 1600-ті роках).

Кажуть, що серед страв і напоїв із кухні козацької старшини була привезена з чужих земель і кава.

І ще десь вичитано (як на зло, не знаходжу джерела), що на території сучасної України перша кав’ярня виникла у Кам’янці-Подільському (1670-ті роки).

Її відкрили турки.

Для самих же турків.

У Львів кава прийшла із Австрійської імперії (1772 р.

– Львів стає частиною цього утворення).

Одночасно і поширюється цей напій.

І саме на австрійський період (особливо 19 століття) припадає “кавовий бум”.

Згодом каву п’ють не тільки приватно, а й публічно (себто у спеціяльних кавових закладах – кав’ярнях).

Панорама Львова 1772 р.

гравюра Франсуа Пернера.

Слово “каварня” теж підійде, як справді українське (вживане Винниченком, Франком).

Але я, зізнаюсь, послуговуюся давно вже звичним полонізмом “кав’ярня”.

І так, відкриваються кав’ярні у Львові.

Офіційно вважається (точніше вважалось), що найранішою по мірі відкриття кав’ярнею Львова була “Віденська”, що була розташована там, де тепер – на проспекті Свободи (за пам’ятником Шевченкові).

Тоді – це була територія, названа “Гетьманські Вали”.

Кав’ярня зі самого початку називалася “Віденською”, адже Відень був столицею, на яку рівнялись інші міста.

Львів теж рівнявся.

По забудові, розвою культури, мистецтва.

І, звісно, відкриттю ресторацій та подібних закладів.

“Вiденська” кав’ярня.

Фото 2015 року.

Дата заснування “Віденської кав’ярні” і до сьогодні викарбувана над входом у заклад – “1829”.

Так як згадок про відкриті раніше кав’ярні бракувало, то цей заклад назвали найпершою кав’ярнею.

Але дослідниками було віднайдено документ, в котрому згадується кав’ярню Якуба Леваковського наприкінці 1802 року.

Точніше – 28 грудня (датування вміщене у самій книзі).

Дана книга, в котрій згадали кав’ярню Якуба Леваковського – це “Bemerkungen auf einer Reise von der Turkischen Graenze ueber die Bukowina durch Ost- und Westgalizien, Schlesien und Maehren nach Wien (von Joseph Rohrer)” / укр.

“Спостереження під час подорожі від турецького кордону через Буковину, Східну і Західну Галичину, Сілезію та Моравію до Відня” Йозефа Рорера (чеського вченого, професора статистики й політичних наук при юридичному факультеті Львівського університету).

Родом професор був із Відня.

Крім того, що він був ученим, то встиг ще й побувати шефом львівської поліції.

У 1827 році він видав перший том статистики Австрійської імперії.

А раніше, у 1804 році, вийшла якраз його книга “Спостереження під час подорожі…”.

Львівська кава.

У цій монографії, від котрої і відштовхуємося, описані нотатки і враження від подорожі описаними вище землями.

Якраз перед “новим” 1803-м роком пан Рорер сидів за столиком у кав’ярні пана Якова Леваковського, пив каву і писав листа рідним, де відзначив, що у закладі пана Леваковського затишно, а персонал звертається німецькою (а гостю з Відня було приємно почути це у давно спольщеному Львові).

Як доказ прочитаного, подаю Вашій увазі фрагмент зі сторінки цієї старої книги.

Сама книга “Спостережень…” знаходиться в інтернеті, її можна звідти вільно стягнути, а також можна цю книгу почитати у Львівській НБУ ім.

Така книга реально існує і там справді пише таке:.

Сторінка 153 з книги “Bemerkungen auf einer Reise von der Turkischen Graenze ueber die Bukowina durch Ost- und Westgalizien, Schlesien und Maehren nach Wien (von Joseph Rohrer)”.

На сторінці опис поданий старим німецьким готичним шрифтом (він має ще назву “фрактура”).

У п’ятому рядку зможете прочитати згадку про кав’ярню Леваковського.

Тепер про датування листа:.

Сторінка 147 з книги “Bemerkungen auf einer Reise von der Turkischen Graenze ueber die Bukowina durch Ost- und Westgalizien, Schlesien und Maehren nach Wien (von Joseph Rohrer)”.

Можете запросто перевірити правдивість документальної згадки про кав’ярню Леваковського.

Зайдіть у бібліотеку Стефаника, відділ старих видань.

Bemerkungen auf einer Reise von der Turkischen Graenze ueber die Bukowina durch Ost- und Westgalizien, Schlesien und Maehren nach Wien (von Joseph Rohrer).

Коли замовите книгу: сторінка 147 (початок опису Львова, лист другий), або стор.

153, рядок 5 (згадка про цю кав’ярню).

Каталожна картка з описом книги “Bemerkungen auf einer Reise von der Turkischen Graenze ueber die Bukowina durch Ost- und Westgalizien, Schlesien und Maehren nach Wien (von Joseph Rohrer)”.

Як бачите, документи підтверджують наявність іншої, давнішої кав’ярні (кінець 1802), ніж “Віденська” (1829 р.).

Якщо розібратися щодо подальших описів кав’ярні Леваковського, то до пуття відомо мало.

Сайти, присвячені рекламі кави у Львові, а також одна цікава газетна стаття (про неї мова нижче), говорять, що Леваковські були магнатами, власниками кількох сіл.

Жили вони на Снопкові (сучасна вулиця Зелена).

Зокрема, у Львові збереглась (з перебудовами, правда) пам’ятка архітектури – палац Леваковських (Зелена, 24), який пізніше належав графові Дідушицькому, а в міжвоєнний період митрополиту Андрею Шептицькому.

Тепер це обласна науково-педагогічна бібліотека.

Колишній палац Леваковських (Зелена, 24), тепер Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека.

Фото М.І.Жарких.

За наступною віднайденою інформацією, кав’ярня Леваковського знаходилася у партері кам’яниці № 23 на площі Ринок.

Партер – це перший поверх.

А даний дім знаходиться одночасно як на пл.

Ринок, так і на площі Катедральній.

Мова про червонувату кам’яницю “Шольц-Вольфовичів”.

Саме тепер у ній знову відкрилася “Кав’ярня Леваковського”, зі сторони трамвайних колій.

У кав’ярні відроджують меню, давні рецепти, а також пригадують стару історію.

Ще багато чого не досліджено, але те, що кав’ярня була в цьому будинку в кінці 1802 року – скоріш за все, факт.

Саме у цьому будинку.

І саме на початку 19-го століття.

Кам’яниця на пл.

Ринок, 23.

Акварель А.

XX ст.

Зрештою, згадки про цю кав’ярню можна знайти ще у кількох джерелах.

Про неї писали, зокрема, Пшемислав Влодек та Адам Кулевскі (Przemysław Włodek, Adam Kulewski) в книзі «Lwow Przewodnik» та вже відомий нам доктор Йозеф Рорер 🙂.

Щодо родини Леваковських, то крім їхнього палацу, згадки про кав’ярню, відомо ще дещо.

Їх родинний гробівець знаходиться на Личаківському кладовищі (скульптор – Поль Ойтеле).

Гробівець родини Леваковських на Личаківському кладовищі.

Скульптор – Поль Ойтеле.

Світлив Андрій Кусій.

Гробівець родини Леваковських на Личаківському кладовищі.

Скульптор – Поль Ойтеле.

Світлив Андрій Кусій.

Гробівець родини Леваковських на Личаківському кладовищі.

Скульптор – Поль Ойтеле.

Світлив Андрій Кусій.

Пан Якуб прожив 80 років (1759-1839 рр.) та відкрив кав’ярню у віці 43 років (якщо роком відкриття вважати 1802; ми маємо дату НЕ заснування, а всього лиш дату згадки про існуючу кав’ярню).

Андрій КУСІЙ.

Лозинська Л.

При першій львівській каві : [Спогади про найпершу кав’ярню Я.

Леваковського (1759-1839 рр.)] // За вільну Україну.

– 2005.

– 23 лип.

– С.9.

Замітка журналіста Лідії Лозинської (фактично наріжний камінь досліджень) була віднайдена у Львівській Обласній Універсальній Науковій Бібліотеці (пр.

Шевченка, 13).

Перша серед кав’ярень Львова.

Це, розчарую, зовсім не “Віденська”….

Rohrer J.

Bemerkungen auf einer Reise von der Turkischen Graenze ueber die Bukowina durch Ost- und Westgalizien, Schlesien und Maehren nach Wien, – Wien, Pichler, 1804.