Автентична церква в Карпатах у покинутому селі Кужбеї

Далеко в горах, на високій полонині стоїть стара автентична церква.

Гострий шпиль, дерев’яна покрівля, огорожа з вориння.

Все як має бути.

А ще чудові карпатські краєвиди на 360 градусів навколо.

В цьому місці немає ні доріг, ні електрики, ні прихожан.

То ж церква збереглася така як і колись: без кованого паркану та позолоченої фольги на куполах.

Звіт присвячується всіх читачам Фотографій Старого Львова хто зараз хворий на Ковід.

Одужуйте по-швидше!.

Збудували церкву в 1934 році.

Тоді тут вже як сто років процвітало село Кужбеї.

Бігали діти, паслися вівці, була школа та клуб.

Зараз від села залишилася лише одна хата.

Кілька років тому її покинули останні мешканки села.

Цього року влітку в ній мешкав чоловік який доглядав та ремонтував стареньку святиню.

Попри свій вік і дерев’яність, церква гарно збереглася.

Село Кужбеї на старій карті.

Самотня церква в Карпатах.

Церква знаходиться на полонині де нема людей.

Навколо тільки гори, ліс та дикі звірі.

Дзвони церкви зроблені з розрізаного балону.

На горищі.

Цим верстатом цю церкву напевно і робили.

Ганок церкви теж з образами.

Висока драбина щоб добратися до шпилю.

Всередині церкви (с)Ужгород.

Церква Успення Пресвятої Богородиці знаходиться на гірській полонині неподалік села Сойми.

Знайшли ми її випадково, побачили з повітряної кулі.

«Одинока церква посеред гір – та це ж ідеальне місце для мольфара!», – подумаєте Ви.

А й справді, адже тут дуже хороша енергетика.

Ми сиділи і заряджалися після виснажливого дня.

Пішов легенький сніг.

Здалося що от – от має наступити Різдво.

Фасад церкви.

Чи то дерево всохлося, чи то люди колись були нижчі.

Єдине що захищає церкву від вітру то ці дерева.

Церква з різних ракурсів.

Церква з різних ракурсів.

Церква з різних ракурсів.

Церква з різних ракурсів.

Церква з різних ракурсів.

Заряджаємося позитивною енергетикою.

Лише дві вцілілі споруди з цілого села.

Коло церкви є старий цвинтар.

Найновіша дата 1977 рік.

Саме тоді померла місцева жителька Бряник Інна.

Вона пережила дві війни і напевно добре пам’ятала як тут на полонині стояли гармати.

Зараз від них залишилися лише масивні окопи.

Після війни ніхто з молодих тут селитися особливо не хотів.

З часом відімкнули електрику, хати порозбирали та попереносили вниз.

От село і занепало.

Хрести при вході в церкву.

Старенький цвинтар.

Цвинтар знаходиться нетипово далеко від церкви.

Бряник Інна Іванівна 1915 – 1977.

Видно що складне та нелегке життя прожила.

Поруч Бряник Михайло Михайлович.

1908-1974 Прізвище і конструкція надгробків одинакові.

Але поховані вони не разом.

Велика яма коло церкви.

Такі зазвичай копають для гармат.

А ось фундамент розібраного і перенесеного вниз будинку.

А цей сам завалився.

І цей також.

До церкви веде розбита лісовозна дорога від санаторію Верховина.

Легкові машини краще залишити поруч готелю.

Йти приблизно годину часу.

На повнопривідних авто можна пробувати їхати.

Є ще альтернативна довша дорога з села Майдан.

Санаторій Верховина важко пропустити.

Далі звичайний карпатський хайвей.

Дорогою догори можна полюбуватися на телевежу.

От Джиммік і коло церкви!.

Наковтавшись болота зі снігом нам вдалося добратися до самої церкви.

Хотілося показати улюбленому авто, Джимміку, справжню карпатську Автентику.

І побачене не розчарувало!.

Красива церква в незвичному місці.

На многії і благії літа Експлорера!.

Ну і як бонус до звіту фото останньої хати в Кужбеях.

Стодола завжди відкрита.

Нагорі є сіно і можна заночувати.

Поруч є вода та дрова.

Йдемо подивитися на ці хати.

Ліворуч стодола, праворуч хата.

Від церкви до хати йти десять хвилин.

Дах цілий, вікна на місці.

Щілини позамазувані глиною.

Так що має бути тепло.

Горище стодоли придатне для спання.

Тільки для спання.

На кожних дверях хрест!.

Вид з сін на вхід.

Єдина кімната.

Стеля низька, вікно лише одне.

Зате тут тепло.

Довгими зимовими вечорами можна і англійську повчити.

А ще є окрема альтанка для паломників.

Свічку ми загасили і залишили коло церкви.

Хто сюди навідається запаліть будь ласка знову.

Щоб люди швидше одужали!.

Андрій РИШТУН.