15 цікавих фактів про дільницю Голоско у Львові

Сьогодні пропонуємо до уваги читачів Фотографій Старого Львова 15 цікавих фактів про львівське передмістя Голоско – дільницю міста, що з півночі прилягає до вул.

Варшавської та розташовану на території колишніх приміських громад: Малого та Великого Голоска.

Вперше Голоско згадується в 1401 р.

під назвою «Головсько».

Олена Степанів вказує, що засноване воно: “Іваном Ціммерманом на львівських ланах, спершу – як фільварок.

Має характер підміської оселі.

Сама назва дуже давня, вказує на існування тут старо-слов’янської оселі з VII-VIII ст.”.

Територіальний розвиток Львова ХV-ХХ ст.

Сучасний Львів.

– Краків-Львів, Українське видавництво, 1943).

За Іваном Крип’якевичем: «В 1500 р.

уже розрізняли Голоско Велике й Мале.

В 1797 р.

на Голоску Великім було 76 домів і 83 ґрунтових господарі.

На Голоску Малім було 51 домів і господарів».

Під Голоском були широкі піскові простори, які на початку ХІХ ст.

місто заліснило.

У 1539 р.

Церква Св.

Покрови в Голоску стала крилошанською.

Парох Голоска належав до крилошан при кафедральному соборі Св.

Юра [1].

“Сахара” – піски за Голоском.

Зі збірки проф.

Сучасний Львів.

– Краків-Львів, Українське видавництво, 1943).

Мешканці Голоска не раз ставали жертвою воєн, грабунків та татарських набігів.

Зокрема, Д.

Зубрицький писав, що в 1653 р.

якийсь пан Матвій Єжовський, шляхтич, перебуваючи у Львові й зібравши навколо себе кількох спільників, узявся грабувати передмістя й поблизькі села.

Вони вирушили до міського села Голоско на конях і, наслідуючи татарський крик «Гала! Гала!», виполошили люд з села й почали грабувати хати.

Хоч люд в першу мить з переляку розбігся навсібіч, при чому кілька осіб загинуло, потонувши в Полтві, однак, зауваживши невелику кількість цих буцімто татарів, зібрався, вдарив на грабіжників, схопив їхнього ватажка Єжовського і доставив до міста.

Раєцький уряд після застосування тортур наказав стяти й четвертувати М.Єжовського.

Церква Успіння Святої Анни.

У 1701 р.

при місцевій церкві почали проводити ярмарки.

Ярмарковий збір йшов львівським лавникам, які з цього прибутку щороку платили на світло до церкви у Великому Голоску по десять золотих.

У 1775 р.

у Великому Голоску була збудована в бароковому стилі невелика парафіяльна церква Успіння Святої Анни (вул.

Заозерна, 11).

На початку ХХ ст.

межа між Великим та Малим Голоском проходила нинішніми вулицями Під Голоском та Яніса Райніса.

Санаторій в Голоско, 1920-ті рр.

У 1910 р.

на Голоскo було відкрито туберкульозний санаторій.

З історії закладу відомо, що народний санаторій для грудних хворих було відкрито з ініціативи очільника Товариства боротьби з туберкульозом професора Юзефа Вічковського.

ісцем розташування закладу було обрано сосновий ліс на схилах Розточчя, в Голоско.

Частину своїх земельних ділянок подарувала Товариству для влаштування санаторію шанована львівська купецька родина Рідлів.

Монастир святого Альфонса на Голоско у Львові.

4 листопада 1923 року в с.

Голоско Велике, біля брам Львова з його північного боку, був заснований третій монастир редемптористів в Україні.

Будинок для монастиря було придбано для новіціяту (редемптористів) завдяки допомозі митрополита Андрея Шептицького.

Приміщення монастиря святого Альфонса у різні періоди було відповідно табором для військовополонених (під час німецької окупації), інфекційною лікарнею (у часи підпільного існування УГКЦ), однак, з отриманням Незалежності, повернуло своє первісне призначення.

Львів перед 1942 р.

Сучасний Львів.

– Краків-Львів, Українське видавництво, 1943).

Мале Голоско було приєднане до Львова 11 квітня 1930 р.

Під час німецької окупації, у 1942-1944 роках, Велике Голоско перебувало в межах розширеної території міста Львова і входило до складу 7-ї дільниці міста – Замарстинова.

Після війни Велике Голоско увійшло до складу Брюховицького району, а після його ліквідації у 1958 р.

було приєднане до Львова.

Старий цвинтар села Голоско на Варщавській.

Між вулицями Крутою та Варшавською розташований Голосківський цвинтар.

Коли саме засноване дане кладовище на жаль невідомо, проте тут є достатньо могил кінця XIX ст., при чому, як українських так і польських.

Ще в 1970-х роках було офіційно заборонено ховати тут померлих.

Більше того, існували плани ліквідації цього кладовища, та спорудження на його місці велетенського готелю.

Однак, проти цих планів виступила місцева громада, а тому плани так і залишились планами.

Озеро на Голоско, 1950-ті рр.

Фото Юліана Дороша.

До Малого Голоска належало колишнє Панське поле між вул.

Замарстинівською та Варшавською – територія колишніх городів школи городництва, а потім парку 700-річчя Львова.

Наприкінці вул.

Замарстинівської ліс праворуч дороги називався Свинка й піднімається на гору Круглий горб, що має висоту 383 м над рівнем моря.

Праворуч було урочище Плотське, за яким від кінця ХІХ ст.

розташовувались серед лісів склади вибухівки та артилерійських припасів.

Останні снаряди вивезли звідси у грудні 2008 р.

Софія ЛЕГІН.

Крип’якевич І.

Історичні проходи по Львові.

– Львів, Видання товариства “Просвіта”, 1932.

Мельник І.

Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова.

– Львів: Апріорі, 2010.

Прокопів В.

Маловідомі та забуті цвинтарі Шевченківського району Львова.

Степанів О.

Сучасний Львів.

– Краків-Львів, Українське видавництво, 1943.