Інформаційна підготовка до стягування військ на кордон з Україною почалася з 1 лютого 2021 року

18 березня Байден назвав Путіна убивцею, а в 20 березня на сайті міноборони Росії почали з'являтися повідомлення про військові перекидання військ поблизу кордонів України. Перші фотографії колон, які прямують до Украхни з'явилися приблизно 30 березня. Але інформаційна підготовка до можливої війни з Україною почалася раніше. Заява Байдена ніяк не вплинула на цю динаміку, котра, можемо припустити, розгорталася по заздалегідь підготовленому плану.

Початок нагнітання 1 лютого 2021 року

Новини щодо «загострення» на окупованих територіях майже завжди присутні серед дезінформації яку ми миніторимо. Але рівно 1 лютого 2021 року їх кількість зросла, а весною вони досягли рівня у 10% від загальної кількості публікацій на російських сайтах орієнтованих на Україну. Примітно, що мейнстрімні російські сайти у згаданий час почали частіше писати про «обстріли», хоча майже не згадували їх раніше. Ось який графік ми бачимо на нашому дашборді, котрий моніторить російську дезінформацію.

Різниця особливо добре помітна якщо порівняти російські сайти (провідні і орієнтована на українську тематику) та провідні українські сайти (на графіку чорним). В українських сайтах постійно присутня тема обстрілів (йдеться про те, що стіляють російські гібридні війська) і вона завжди доволі суттєва. Російські сайти почали згадувати обстріли зі сторони ЗМУ у лютому 2021 року. А вже на початку березня, інтернет ресурси російських гібридних військ на Донбасі оповістили, що останні відкриватимуть вогонь першими. Хоча вони, за твердженнями МО України та українських ЗМІ це робили і раніше.

Якщо аналізувати зміст дезінформаційних публікацій то в лютому російські сайти зазвичай просто звинувачували ЗСУ у обстрілах. А вже у березні почали з’являтися згадки про «наступление» України: «Ультиматум Москве и провокация в Крыму: Киев нашёл повод для возобновления войны в Донбассе». У більшості публікацій Україну звинувачують у намірах реалізувати «силовий сценарій». І не тільки в Донбаському напрямку, а я в кримському (ось, наприклад, заголовок на мейнстрімному російському сайті: «Украина планирует наступление не только на Донбасс, но и на Крым»).

Тобто ми бачимо, як спочатку аудиторія “підігрівалася” більш інтенсивними ніж зазвичай, повідомленнями про начебто обстріли зі сторони ЗСУ, а потім почали піднімати градус напруги.

«Удары по Банковой»

При цьому, описуючи спроби України повернути Крим, російські мейнстрімні сайти, з одного боку, висміюють будь-які дипломатичні та несилові спроби та рішення («Вся их работа по “возвращению” Крыма в состав Украины заключается в написании документов, множестве различных заявлений президента, администрации президента и других политиков»), з іншого, — російські сайти постійно натякають, що якщо «украинское наступление все же начнется и приведет к вмешательству в конфликт российской армии», то вони скористаються цим приводом щоб прокласти «сухопутный путь в Крым».

Ніхто з вагомих українських політиків чи чиновників не згадував про можливість наступу на окупованих територіях. Навпаки публічна комунікація української влади залишається дуже миролюбивою. Навіть опозиція не висувала ідей силою відібрати втрачені території.

Натомість дезінформатори пишуть про можливий розвиток подій так: «подавление военной и командной инфраструктуры украинской армии с нанесением ударов по улице Банковой (Офис президента), узлам связи, аэродромам, железнодорожным развязкам и крупным промышленным предприятиям». Тобто про військові удари по густонаселеним районам України, в тому числі столиці.

Хоча українська влада і не робить войовничих заяв, проте переговори у Тимчасовій контактній групі зайшли в глухий кут і українська делегація робила все більш чіткі заяви, про те, що вимоги Росії (які зводяться до того, щоб включити контрольований Росією Донбас у склад України) неприйнятні. Як розповів посада Резніков у інтерв'ю Текстам переговорний процес фактично зупинився у липі 2020 року.

Аргументи прикотття: слова Байдена, санкції проти Медведчука, досвід Азейбарджану

В публікаціях щодо загострення на провідних російських сайтах часто згадують нового президента США Джозефа Байдена — головного «винуватця загострення». Його слова про те, що «Путін вбивця» дезінформатори називають «гавканьем» і «истерикой» та звинувачували президента США у страху перед Путіним. Але одночасно з тим, вони пишуть, що: «Байден значительно больше Трампа заинтересован в уничтожении России. И та часть России, которая называется Украиной (виділення Тексти), — самый удобный инструмент для такого уничтожения».

На сайтах орієнтованих на українську тематику просування «загострення» починалося з критики санкцій проти Медведчука, серед яких найбільш помітні це закриття його трьох телеканалів, які вели жорстку пропаганду на користь Росії (деталітут): «Эксперт: Зеленский, нанеся удар по Медведчуку, пошел на обострение отношений с РФ и ситуации на Донбассе».

Інша «причина», яку часто просувають дезінформатори це досвід Азербайджану в Карабаху: «Очарование Карабахской операцией в Киеве накладывается на хорватский опыт операции „Олуja“. И хоть ВСУ к войне в целом не то, чтобы готовы, это мало кого беспокоит».

Окрім публікацій безпосередньо пов’язаних з війською загрозою в період з лютого до сьогодні зросла кількість матеріалів де згадують «Північних потік 2». В першу чергу в контексті можливих американських санкцій щодо недобудованого газопроводу. В цих публікаціях дезінформатори часто апелювали до «інтересів» Німеччини, відмінних від американських. Іншою поширеною тезою є «об́ґрунтування» ніби-то агресивних намірів України тим, що: «Российского вмешательства ждать не нужно из-за «Северного потока — 2», который находится на финальной стадии строительства».

Підсумок

Разом із загостренням на фронті та російському кордоні яке почалося в кінці березня російські пропагандисти намагають нав’язати образ України яка «готується до війни», в той час як саме Росія підтягує війська з усієї країни. Бажання проводити військову операцію на сході країни заперечує керівництво країни, тому дезінформаторам доводиться шукати екзотичних «пояснень». Для цієї функції використовують ледь не всі зовнішньополітичні події і заяви нового президента США, і війну в Карабасі, і українські ініціативи з деокупації, і навіть багатостраждальний «Північний потік 2».

росія дезінформація війна