Сергій Махно про Shkrub House: дім для родини дизайнера в українсько-японському стилі

Сергій Махно – дизайнер, архітектор, кераміст та засновник студії Sergey Makhno Architects. Він створює сучасний український дизайн використовуючи традиційні матеріали та техніки.

Значний вплив на роботи дизайнера має захоплення Японією та філософією вабі-сабі, що знаходить красу та гармонію в неідеальному. 

«Хмарочос» у партнерстві з проєктом A:1 публікує розмову з Сергієм Махном про особливості його стилю та Shkrub House – двоповерховий будинок у Козині Київської області, де він оселився з родиною.

Про поєднання двох різних культур, української та японської, в дизайні.
Цей напрям для мене сформувався набагато раніше, ніж я почав займатися архітектурою. Я був спортсменом і подавав великі надії як чемпіон України з карате. Тоді у мене була велика любов і зв’язок з Японією. Хоча я там ніколи не був, тільки дивився фільми з поганим перекладом в поганій якості. Тому думаю, що це було раніше ніж архітектура, це йде з дитинства.

Про назву Shkrub House. Це зменшено-пестлива форма, якою ми з дружиною звертаємось один до одного. Була бусінка, буся, бубікус, бубікус-шкрубікус, і потім шкруб залишилося. 

Про ділянку. Унікальність цього місця в тому, що воно має різноманітний рельєф, на якому ростуть п’ять вікових дубів й величезна сосна. Звідси дуже близько до води. Для моїх дітей це було найкраще місце, яке я міг знайти. Зараз на території є сад, два озера та місце для відпочинку.

Про дах. Дах – це данина предкам. Очеретяний дах в нашій країні рідко використовується, але мені дуже хотілося реалізувати його на своєму об’єкті. З дитинства пам’ятаю солом’яний дах своєї прабабусі. Десь на підсвідомості це записалося і реалізувалося через 39 років.

Про обробку стін. Стіни гігроскопічні, вони дихають. В результаті це й те, чим дихаємо ми: штукатуркою, гіпсокартоном чи натуральними матеріалами. В цьому вся цінність. 

Для стін у будинку ми використали 15 різних видів глини. Вона відрізняється складом, структурою, рельєфом. До неї додавали полову, перебиту солому, чай, м’яту, розмарин, тим’ян. Ми додавали речі, які дихають разом зі структурою і стають декоративними елементами, які ми бачимо.

Про кухні. У будинку дві кухні. Одна відкрита, на якій майже не готують. Вона призначена для приготування чаю, тут зберігається все необхідне для цього, а також келихи для вина. Ми обрали для неї меблі бренду Valcucine зі скляними фасадами.

У якості кухонного острова тут великий стіл, історія якого досить унікальна: зверху лежать двері з нашої галереї, а основа – це гуцульський стіл 1936 року.

На іншій, закритій кухні у нас стіл Makhno, крісла Makhno, лампи Makhno, гуцульська скриня. Це не випадково. Я хотів користуватися тим, що створюю. Не просто на картинці комусь показувати, а жити з цим. 97% кераміки в домі – Makhno Ceramics. 

Мій дім – це те, як я живу і що я можу запропонувати клієнтам. Десь 30% зустрічей проходить зараз тут, за моїм кухонним столом.

Про ванну. Це ванна фуро, в якій я періодично купаюся. Вона нагадує мені Японію, саме там я надихнувся цією ванною. Приїхав і зробив таку собі та своїм дітям. Раковина тут теж нашого виробництва. Вона зроблена в стилі чавана, японської чайної чаші.

Про кімнати трьох синів. У кімнаті Тадао, молодшого сина, якому зараз 3,5 роки, на одній зі стін шпалери, створені власноруч. Це крафтовий папір, японський пензлик, японська туш. Сергій Радько зробив поверх малюнок з великою родиною. Тут голубка і голуб, корови, кози, гуси, риби на великому панно. 

У кімнаті Хікару, йому 5,5 років, теж є картина Сергія Радька із серії «Школа», ліжко і гуцульська скриня. Всім раджу поїхати і купити собі скриню, щоб наша історія нікуди не зникла. Покривало для ліжка виготовлено з домотканого конопляного полотна. Це дуже цінний матеріал, який має антибактеріальні властивості.

Кімната старшого сина Івана, якому 17 років, повністю чорна. На підлозі – морений дуб. Він готувався для моєї спальні, але після обробки його просто не вистачило. Ми робили вуглецевий аналіз цієї деревини і виявилося, що їй 1500 років. Тому тут дійсно унікальна підлога. 

Найцікавіше в цій кімнаті – живопис. Мої діти живуть в мистецтві вже багато років. Воно накопичується, і якщо раніше тут стояло три картини, тепер їх десять. І це вже частина дизайну. Полотна стоять на підлозі не тому, що ми їх не цінуємо, а тому що це такий метод розставлення. Коли живопис поглинає інтер’єр, стає його невід’ємною частиною.

Про колекцію. Одна з моїх мрій – побудувати музей сучасного мистецтва і кераміки. Тому час і сили йдуть на формування цієї колекції. У вітальні можна побачити мою колекцію Назара Білика, Саїда Ахмаді, Сергія Радько. Тут є стара робота Івана Архиповича Білика, родоначальника української зооморфної кераміки.

У будинку є роботи Павла Макова, Олександра Сухоліта, Славка Одарченко, Юрія Мусатова, Олександра Ройтбурда та інших.

Бліц–питання

Якщо не вабі-сабі, то…? Український стиль.

Три головні дизайнери сучасності? Марк Ньюсон, Начо Карбонелл, Nendo.

Краще в моїй роботі? Стиль.

Улюблений проєкт? Shkrub House.

Головна гордість? Futago House.

Дизайнер повинен…? Бути психологом.

Я б хотів спроєтувати…? Пологовий будинок.

Спілкувався Антон Поліщук

Вітаємо вас на «Хмарочосі»! Ми пишемо про розвиток міст вже 6 років та 263 днів. За цей час ми опублікували вже 13555 новин та статей і продовжуємо це робити щодня. Підтримайте нас щомісячним внеском! За ціною лише однієї поїздки у таксі, ви сприятимете незалежній роботі редакції і допоможете робити Київ місцем для гідного життя, а діяльність влади – прозорішою.