Як залізнична станція Лазещина стала зупинним пунктом

У селі Лазещина на Закарпатті у кінці XIX століття було збудовано залізничну станцію Зімир (Zimir).

Назву взяли від притоки річки Лазещини.

Як видно, це був великий будинок, який мав ще й додаткову альтанку для пасажирів.

Він знаходився дещо північніше сучасної станції, майже навпроти старенької церкви.

Не знаю, чому він не зберігся.

Можливо, був зруйнований під час Другої світової війни.

Станція Зімир у австро-угорські часи.

Фото надав Ivan Buntushak.

Станція у часи Чехословаччини.

Вид станції у 1935 році.

Фото з сайту uzhgorod.

Селяни біля церкви.

За одним з чоловіків видно станційний будинок.

Фото надав Ivan Buntushak.

Про інший будинок, який іще донедавна був станцією, пишуть, що його збудовано у 1935 році, і він є пам’яткою архітектури.

Проте у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України село Лазещина взагалі не згадується.

Тож можна припустити, що у довоєнні часи це був один з допоміжних будинків станції і сумнівно, що він являє якусь архітектурну цінність.

Проте він був “людською цінністю”!.

Станційний будинок у 2012 році.

Світлина з сайту railwayz.

Пам’ятаю зимові походи на чорногірські вершини Петрос і Говерлу, які починались і закінчувались на станції в селі Лазещина.

Головну мету подорожі – Говерлу – було видно вже з перону (якщо його можна було так назвати).

Вид на Говерлу.

Світлина з сайту railwayz.

А так виглядає Говерла з села Лазещини, якщо пройти в сторону Чорногори всього лиш один кілометр.

На цій світлині також видно маленький приміський потяг.

Колись у Лазещині зупинялись тільки три потяги: приміські “Рахів – Івано-Франківськ” і “Рахів – Коломия”, а також найважливіший для львів’ян – “Рахів – Львів”.

Вид на дизельний потяг на тлі Говерли.

Автор світлини Kajetan Orliński.

Потяг Рахів-Львів прибуває сюди після опівночі.

Тому туристи довгими зимовими вечорами затримувались у якійсь колибі в лісі, щоби провести вечір біля вогнища, а не в холодній станції, будинок якої не опалювався.

За пів-години до прибуття поїзду станція оживала.

Люди набивалися до залу очікування і ставало тепліше.

І хоча пічка була зруйнована, а потім і взагалі розібрана, все ж такий-сякий притулок для туристів і мешканців села станція давала.

Станційна кімната очікування з лавками, фундаментом пічки і касою у 2012 році.

Світлина з сайту railwayz.

У 2013 році станційну будівлю Львівської залізниці було відчужено у приватну власність та перебудовано під житловий будинок (за іншими даними тепер це будинок відпочинку працівників “Укрзалізниці”).

Світлина з сайту railwayz.

Натомість колишня станція тепер офіційно називається “зупинний пункт Лазещина”, а для пасажирів збудовано павільйон, в якому немає нічого, крім лавки.

Світлина з сайту ua-reporter.

Не уявляю, як можна під таким павільйоном взимку чекати на нічний потяг….

Головний інженер Львівської філії “Укрзалізниці” стверджував, що зупинний пункт у Лазещині сьогодні відповідає усім нормативним вимогам, враховуючи той пасажиропотік, який тут фіксують [4].

Але насправді пасажиропотік став маленьким тому, що тут немає каси, а у поїздах далекого сполучення квитки не продаються.

Тож треба або купити квиток заздалегідь, або їхати за 5 км в сусіднє селище Ясиня, де на вокзалі є каса (додам, що вночі до Ясиня немає чим доїхати).

Протест депутатів Рахівської районної ради і їхнє звернення до Міністерства інфраструктури України нічого не дав….

Фотоколаж “Зупинний пункт Лазещина”.

Світлину хатки взято звідси: Зимний поход по Карпатам 2018.

Хоча, якби депутати більше піклувались про людей, то виділили би кошти для утримання станції або хоча би збудували поряд таку-сяку колибу.

Можна бути впевненим, що місцеві мешканці і змерзлі туристи були би їм вельми вдячні!..

Автор: Zommersteinhof.

Корисні посилання:.

Депутати Рахівщини виступили проти закриття залізничної станції “Лазещина”.

2015 рік.

Залізничну станцію у Лазещині перетворили на базу відпочинку для працівників “Укрзалізниці”.