«Копи хочуть, щоб їх боялися, але коли ми разом — страшно вже їм». Як Поділ провів мітинг проти поліцейського свавілля

Вітаємо вас на «Хмарочосі»! Ми пишемо про розвиток міст вже 6 років та 300 днів. За цей час ми опублікували вже 13887 новин та статей і продовжуємо це робити щодня. Підтримайте нас щомісячним внеском! За ціною лише однієї поїздки у таксі, ви сприятимете незалежній роботі редакції і допоможете робити Київ місцем для гідного життя, а діяльність влади – прозорішою.

21 травня у Києві відбувся багатолюдний мітинг навпроти Подільського управління поліції. У провулку Хорива зібралося кілька сотень містян, обурених нещодавнім побиттям музиканта Дмитра Бугайчука: правоохоронці перестріли його на нічній вулиці та запідозрили, що той викинув пакетик з марихуаною.

Відтак поліціянти, за свідченнями присутніх, розбили Бугайчуку ніс, душили, притискаючи до асфальту, та протримали кілька годин у кайданках, відмовляючись викликати медиків. На це затримання тоді з’їхалось вісім автомобілів поліції, а бив музиканта спецпризначенець Владислав Іоанно, переатестований працівник «Беркута».

Пізніше, пресслужба київської поліції оприлюднила свою версію подій – за їхніми словами, при появі службового автомобіля двоє людей почали тікати. Поліціянти побігли за ними. Один з чоловіків, тікаючи, впав. Біля нього недалеко знайшли наркотичні речовини. Є підозра, що він їх викинув. Відкрито кримінальне провадження про незаконне зберігання наркотиків.

За кілька днів до цього озброєна поліція в масках також зірвала два концерти у клубах Closer і Mezzanine на вулиці Нижньоюрківській, заодно розігнавши відвідувачів радіостанції 20ft Radio та ресторану Savage Food, включаючи дітей.  Тоді поліціянти пояснили це попередженням про порушення умов жовтої зони карантину. Втім, подоляни кажуть, що все до цього йшло. Мовляв, правоохоронці вже давно почали «кошмарити» місцеві нічні заклади — а градус їхньої агресії, не зустрічаючи спротиву, щоразу лише наростав.

Тож «Хмарочос» відвідав п’ятничний рейв-мітинг, щоб дізнатись, як давно розпочалися «поліцейські сафарі» на Подолі, чим уславився місцевий голова райуправління і що тепер з цим думає робити районна спільнота.

«Поліція свідомо нищить атмосферу нічного Подолу»

Вже об одинадцятій ранку на зазвичай тихій вуличці Хорива було не проштовхнутися. Сюди, до дверей Подільського управління поліції, на акцію протесту проти поліцейського насильства, звідусіль прибували містяни, переважно — стильно одягнута молодь.

Згодом одна зі спікерок, виступаючи зі сцени, назве їх «представниками здебільшого креативних професій», які змушені були «добре затямити, що таке поліцейські облави, погрози, обшуки та побиття».

Організаторами цієї акції стали нічні клуби та бари Подолу, куди аж надто зачастили правоохоронці. «Хмарочос» писав про деякі такі візити: так, кілька місяців тому люди у формі виламали двері у приміщення клубу Otel, напавши на двох присутніх там художників; а минулого літа поліція закрила вечірку «Pride Party» у барі Хвильовий, попри дотримання останнім всіх карантинних обмежень. Такі ж рейди проводилися і на простих відвідувачів нічних закладів: начебто вони були нетверезі або підозріло виглядали.

— Нічний Поділ — одна з найчудовіших локацій в Києві, — розповідає «Хмарочосу» один із протестувальників. — Але поліція ніби спеціально знищує його атмосферу: ти йдеш у бар, галерею чи на концерт — і ніколи не знаєш, за що тебе можуть зупинити, обшмонати, щось підкинути, вимагати гроші або просто … (відгамселити — ред.), бо ти їм чимось не сподобався. Та й заклади, які ти часто відвідуєш, можуть просто закрити — з тієї самої причини.

До речі, закрити ці заклади закликали в цей день учасники іншої акції під стінами Подільського главку: з десяток літніх жінок та чоловіків середнього віку, які вимагали припинити наркотичний геноцид, закрити метадонові аптеки та, щонайголовніше, «наркопритони», до яких зарахували Closer, Keller Bar та Хвильовий.

— А ви знаєте, де Хвильовий знаходиться? — допитується мітингуючий у двох чоловіків із однаково роздрукованими плакатами, де повідомляється, що в цьому барі «торгують та вживають наркотики».

— Я в такі місця не ходжу і вам не раджу, — тихо відказує один з наркоборців та озирається по сторонах.

Іхні однодумці теж виявилися небагатослівними. Одна з бабусь пояснила «Хмарочосу»: вона не хоче, щоб Київ «потонув у наркотиках», але додала, що про сьогоднішню акцію протесту нічого не знає і «зла ні на кого не тримає». Мітингувальники ж припустять, що цей пікет замовило поліцейське керівництво, намагаючись «перебити» порядок денний акції.

— Хочу подякувати учасникам нашої чудової контракції: і бабусь, і дідусів, й інших акторів, які грають небайдужих киян, — звертається до них головний спікер протесту Тарас Ратушний, співзасновник руху за декриміналізацію марихуаны «Марш свободы». — Це означає, що в Олександра Гогілашвілі сьогодні підгоріло, й він надіслав сюди представників своїх громадських організацій…

Плакати протестуючих були набагато різноманітнішіми і за оформленням, і за гаслами: «Якщо ти на Подолі, значить, ти вже винен», «Поліція гвалтує, катує і вбиває, а не захищає», «Ми хочемо спокійно жити». Був і доволі незвичний для України заклик «дефінансувати поліцію» — тобто, суттєво скоротити бюджетні витрати на неї, що вже почали впроваджувати у деяких американських містах.

— Поліція любить залякувати людей, — каже зі сцени співорганізаторка протестної акції. — Ви бачите, що вони останніми разами облаштовували все, ніби антитерористичну операцію: приїздить десять патрулів, щоб взяти одну людину (мова йде знову ж таки про затримання Бугайчука — ред.).

Копи хочуть, щоб ми їх боялися, але коли ми об’єднуємося, то страшно вже їм, — продовжує вона, зриваючи оплески.

На думку ж Андрія Янковського, культурного діяча та директора бару Хвильовий, містянам не вдасться швидко поміняти нинішню правоохоронну систему, яка «до цього цементувалася роками». Але, продовжує він, київська громада має постійно тиснути на неї — і домогтися, щоб поліція відчепилася від мистецьких та культурних осередків.

— Ми вимагаємо звільнити голову Подільського управління Павла Василенка, оскільки він має відповідати за вчинки своїх колег, — каже Янковський. — І, до речі, це має бути вже друге його звільнення, адже до цього його вигнали з аналогічної посади в Солом’янському управлінні.

Про досвід спілкування із Василенком, коли той був головою Солом’янського управління, розповів «Хмарочосу» засновник ГО «Захистимо Протасів Яр» Роман Ратушний.

Громада Протасового Яру познайомилась з Василенком саме тоді, коли у нас почалась незаконна забудова, — згадує він. — Тоді його підлеглі стояли разом із тітушками одним живим ланцюгом, охороняючи будівельний паркан від громади.

За його головування солом’янська поліція запам’яталася нам неодноразовими нападами на мирні зібрання мешканців. А кульмінацією стало закриття Солом’янським управлінням справи проти (Геннадія — ред.) Корбана, коли той погрожував мені розправою.

Читайте про це: Оаза в задимленому місті: про що говорили на мітингу проти забудови Протасового Яру

Культуролог Назарій Совсун закликав містян долучатися до ініціативи Пильнуй поліцію – Сopwatch Ukraine, наголошуючи, що постійний контроль за діями поліціянтів — особливо, коли ті намагаються незаконно затримувати або обшукувати людей — «псує їм нерви і наламує схеми збагачення».

— Фактично, сьогодні ми своїми податками утримуємо людей, які нападають на культурні осередки під приводом боротьби з наркотиками, — каже Совсун. — Але це зовсім не про боротьбу з наркотиками — це звичайне вимагання грошей. Звісно, нинішня ситуація повністю влаштовує всю ієрархію: від рядових копів, які за день можуть наколядувати собі місячну зарплату, до міністра Авакова. Натомість вони мають відповідати перед нами за все, що роблять: за кожну побиту людину, за кожне вламування в майстерні, за кожен незаконний обшук…

Після промов спікерів під стінами Подільського управління починається гучний рейв: мітингувальники танцюють, здіймаючи догори численні плакати, та виступають з перфомансами — наприклад, кидають під ноги поліцейським, що оточили будівлю, пакетики, наповнені нібито марихуаною та білим порошком. У відповідь поліція наганяє в кільце ще більше спецпризначенців та нацгвардійців — але спілкуватися з містянами так ніхто і не вийшов.

Пізніше, в коментарі для Белсат TV, пресофіцерка Подільського управління поліції Ганна Страшок повідомить, що пан Василенко був налаштований на діалог із протестувальниками і навіть готовий до «певних домовленостей», але, мовляв, до нього в кабінет ніхто не піднявся.

А про можливість його відставки не згадувалось взагалі.

Фото обкладинки: Androsova