Про знахідки археологів на розкопках у Малих Грибовичах в 1930-х роках

Сьогодні хочемо познайомити читачів із статтею Маркіяна О.

Смішка, що була опублікована у ч.

4 і 5 за 1937 р.

журналі “Наша Батьківщина” (орґану Українського краєзнавче-туристичного Товариства “Плай” у Львові та розповідала про знахідки під час розкопок, проведених у 1930-х рр.

на Чорній Горі у Малих Грибовичах, що біля Львова.

Традиційно текст публікації подаємо оригінальним.

Загальний вид на Чорну Гору від сторони Львова (від півдня).

Фото, 1930-х рр.

Сліди прадавнього поселення на Чорній Горі у Грибовичах Малих біля Львова.

У віддалені около десяти км на північ від Львова знаходиться невелике село Грибовичі Малі, що розкинуло своїх кільканадцять хат у підніжжі Чорної гори.

Над самим селом вривається гора стрімким західним узбіччям, творячи на висоті около 40 м характеристичну тарасу, а вершок її вкритий густим грабовим лісом, має копулястий вигляд.

Важкодоступне узбіччя від заходу, півночі та півдня використали у княжу добу, закладаючи там оборонне городище.

Ще тепер виразно зарисовуються вали та рови, які відмежовують західний виступ цеї гори від лагідного хребта Чорної Гори.

Йдучи від східньої сторони, маємо три ряди щораз вищих валів, переділених слідами ровів, що обіймають городище неправильним півкругом.

Кромі тих висипано, ще один короткий, високий вал поміж другим і третім валом для зміцнення оборони чолової частини городища.

Дуже інтересно представляється доступ до городища від сходу.

Дорогу прокладено крізь прірви у двох перших валах, що були на 3 м широкі, дальше бігла вона на південь поміж валами другим і чоловим (коротким) здовж внутрішнього валу і входила вкінці в середгороддя із протилежної, західньої сторони.

Крім цієї головної дороги були ще дві стежки: одна вела на балку від південної сторони, а друга на тарасу від північної сторони.

Середгороддя мало вигляд нерівномірно овальний, видовжений у напрямі північно-південному й у промірах мало воно 65 і 50 м.

Найсильніше було укріплення від сходу, слабше від півночі й півдня, а зовсім відкрите від сторони стрімкого, західнього узбіччя.

Один із перекопів на городищі у Грибовичах Малих.

Фото, 1930-х рр.

У роках 1932 і 1934 переводив автор на цьому городищі розкопи з рамени Інституту Преісторії Львівського Університету.

В пошукуванні за останками давнього поселення кинено на поверхню городища цілий ряд ровів.

При цьому просліджено частинно спосіб будови валів.

Три зовнішні вали були звичайно висипані із землі, що її вибрано з доволі глибоких ровів, та забезпечені вгорі деревяною палісадою.

Перекрій внутрішнього, останнього валу, що був найвищий, відкрив звали перепаленої глини, цілі купи попелу та останки звуглених бервен.

Наразі не вдалося реконструувати докладно вигляд цієї деревяної конструкції валу.

Правдоподіно були це два ряди стін із дощок чи бервен, між які насипано та втовчено глину; коли вогонь знищив деревяну конструкцію , глина, що частинно випалилася до червоности, розсипалася у дві сторони.

Пошукування на середньогородді дали у висліді тільки одну відпадкову яму та сліди брами від західньої сторони.

Матеріял, що датує нам княже городище, доволі скромний: кількадесять черепків горщиків, два залізні цвяхи та трохи звірячих костей.

Цей невеличкий матеріял, що відноситься до часу існування городища, вказує, що це була військова кріпость ХІ-ХІІ століть, не замешкана зовсім цивільною людністю.

Головний внутрішній вал – перекопаний.

Темнігі плями це сліди спалених дерев’яних конструкцій.

Фото, 1930-х рр.

Крім останків, що походять із княжої доби, відкрито на Чорній Горі багаті сліди старшого, ще предісторичного селища.

У глибині около 0,5 м під сьогоднішнім поземом найдено великі кількості потовчених глиняних посудин, кусні перепаленої глини, обгоріле каміння, звірячі кості та кремяне знаряддя.

На ясному, лєсовому підложжі виступили темні, чотирокутні та круглаві плями; це були сліди землянок та вогнищ.

У висліді чотирохмісячних дослідів, ведених у двох роках, відкрито загалом: 15 землянок, 9 вогнищ та 2 відпадкові ями.

Видимо з цього, що була це густо замешкана оселя.

Неолітичне селище у Грибовичах Малих.

Вирізок із пляну розкопок.

Західній рів із двома землянками (ІІ і ІV) та двома вогнищами (ІІІ і V).

Побіч пляну поздовжній перекрій землянок.

Землянки були це нерівномірно чотиробічні ями довжини від 1,60 м до 2 м, широкі від 1 м до 1,20 м, вкопані до глибини від 0,70 м до 1 м.

Дно було звичайно в одній частині більше вглиблене і тут находилося майже в усіх випадках невеличке вогнище.

Під стінами й на дні землянок було багато куснів глиняної обмазки стін, що були виплетені з пруття та зверху обкидані глиною; на це вказують виразні відтиски прутів різної грубости на куснях обмазки.

В кожній такій землянці були ще черепки побитих глиняних горщиків, глиняні пряслиці, кістяне та кремяне знаряддя.

На вогнищі було трохи попелу, вугілля, кілька черепків та звірячих костей.

Землянки були зверху вкриті якимось легким дахом, бо не найдено ніде слідів вкопання стовпів, що мусіли би піддержувати тяжку дахову конструкцію.

Побіч землянок виступали круглі заглиблення (у промірі 0,7 м, глибокі на 0,5 м), де найдено багато попелу, вугілля, а на споді перепалену глину.

Були це вогнища, покладені поза хатами-землянками.

Дві відпадкові ями, глибокі до 2 м, а в промірі коло 1 м, були виповнені переважно потовченими глиняними горщиками, кістками звірят та кремяним знаряддям.

Землянки та вогнища не творили зовсім правильних рядів, а орієнтація кожної землянки була також довільна.

Видимо це на долученому вирізкові пляну розкопок.

Кілька глиняних начинь із неолітичного селища у Грибовичах Малих.

Фото 1930-х рр.

З цеї знищеної передісторичної оселі вдалося врятувати декілька цілих посудин; чотири найхарактеристичніші бачимо на ілюстрації.

Всі вони виконані вільноруч, із доволі чистої глини, гладжені зверху та добре випалені.

Під краєм вміщено часом естетичні вглиблювані прикраси.

Пряслички, що їх маємо доволі з цього селища, виконані були з тої ж самої глини, що й горщики, а форма їх плоска, двостіжкова та стіжкова.

Багато маємо також інших виробів щоденного вжитку.

Сюди належать кістяні долота та шила всякої величини, кремяні сокири, долота, скробачі, ножі та наконечники стріл.

Неолітичне селище у Грибовичах Малих.

Кремяне знаряддя.

Вломаний ніж.

Наконечник стріли.

Фото, 1930-х рр.

Матеріял, видобутий розкопами дозволяє зачислити передісторичну оселю на Чорній Горі до культури т.

Людність, що замешкувала ці оселі, це людність рільнича, що займалася теж плеканням скоту, а оселі її підо Львовом є найдальшими південними цього роду станицями.

Датувати можемо цю оселю на конець неолітичної доби, десь перед 2000 роком до Христового Різдва.

Мабуть не надто безпечно почувалися ці поселенці, бо оселю поклали на недоступній горі, яку від східньої легше доступної сторони забезпечили ще й валом.

Сліди цього неолітичного укріплення відкрито глибоко під валами княжого городища.

Так у коротких словах представляються висліди дотеперерішніх розкопок на городищі у Грибовичах Малих.

Очевидно, що досліди на ньому ще зовсім не покінченні, а завданням їх було тільки дати змогу орієнтуватися в датуванні та етнічному приділенні памяток, що там находяться.