Невигадані кавові історії. Станіслав Людкевич

Після природних катаклізмів, що накрили Львів минулої п’ятниці, цього недільного ранку потрібно потішити свої смакові рецептори особливою кавою.

Разом з нашим недільми партнером Торгова Марка Кава старого Львова пропонуємо сьогодні каву з ароматом музики – кавові історії Станіслава Людкевича.

Важко уявити Львів без кави.

Сотні затишних кав’ярень розміщені по всьому місту і приваблюють місцевих мешканців і туристів надзвичайним ароматом.

А чи чули ви, що Станіслав Людкевич, столітній композитора обожнював кавувати?.

Однією з улюблених кав’ярень Людкевича була “Монополь” на Марійській площі.

Тут за дрібний гріш можна було просидіти цілий вечір за філіжанкою кави, ще й почитати свіжі газети й журнали.

Сюди сходилося багато інтелігенції, точилися цікаві розмови та збиралася львівська богема – письменники, поети, музиканти, які згодом утворили літературно-мистецьке об’єднання я “Молода муза”.

Саме тут започаткувались приятельські і творчі взаємини С.

Людкевича з Василем Пачовським та Петром Карманським.

Станіслав Людкевич (1879-1979).

“В обідню пору Станіслав Людкевич крокував до ресторану “Жорж” (в радянський час “Інтурист”), де був сталим гостем.

Тут він мав свій столик у Східному залі.

Часто ходив туди з нотами і ходили слухи, що він компонує там свою оперу “Бар Кохба”.

Кельнери прекрасно знали постійного клієнта і швидко звертались з запитанням, що подати.

По цьому звичайно наступала стандартна відповідь: “Чай або літератку пива”, а коли офіціант пробував уточнити, професор серйозно злився: “Я сказав чай або літератку пива”, – підкреслюючи, що вибір залишається кельнерові.

Звички заходити до “Жоржа” і там компонувати професор не закинув до пізньої старості” (зі спогадів лікаря Степана Барвінського).

Станіслав Людкевич у колі львівських музик.

Шарж Едварда Козака.

Цікавий епізод згадував композитор Володимир Флис: “Одного разу зайшов в “Інтурист”, присів біля Людкевича.

І коли на завершення обіду принесли велику порцію міцної чорної кави, жахнувся: “Моє серце такого б не витримало!”.

(Треба зазначити, що В.

Флис був тоді у молодому віці).

Людкевич дожив до свого 100-річчя в добрій фізичній та, особливо, духовній формі, зберіг прекрасну пам’ять”.

Про цей ресторан згадує і колишня студентка Людкевича – композитор і музикознавець Богдана Фільц.

“Приїжджаючи до Льва, коли я хотіла зустрітись зі своїм вчителем, я приходила в «Інтурист»”.

“Всі ми сміялися, що в капіталістичній країні ресторан львівського Інтуриста мав би чудову рекламу – людина, що обідала тут майже щодня, прожила понад 100 років!” – писала музикознавець Стефанія Павлишин.

Торт на 100-літній ювілей С.

В домі композитора, фото Ігоря Старосольського, 28.01.1979.

Не випадково саме в “Інтуристі” святкували ювілей Патріарха української музики.

З цієї нагоди дирекція ресторану привітала Людкевича величезним тортом з сотнею палаючих свічок.

Але кавував Людкевич не лише у Львові.

Адже упродовж кількох років він займався педагогічною діяльністю в Перемишлі, завершував музичну освіту у Відні, перебував у Празі, Берліні.

Очевидно, що і в тих містах відвідував кав’ярні.

Станіслав Людкевич.

Перемишль, 1934.

У міжвоєнний період Людкевич був інспектором Вищого музичного інституту ім.

Щороку він їздив на так звані “пописи елєвів” (виступи учнів) у філії Інституту, які працювали у містах і містечках Галичини.

Під час відвідин Яворова професор Людкевич зазвичай зупинявся у домі керівника музичної філії, доктора Михайла Фільца.

Як згадувала його донька Богдана Фільц, Людкевичу відводили найкращу кімнату їхнього будинку, спеціально для нього випікали смачні тістечка і пончики, які професор дуже любив до кави.

А ось рядки листа Оксани Бірецької, піаністки і педагога Городоцької філії Інституту: “Дорогий пане доктор, недобре сталося, що Ви не приїхали цієї неділі в Городок, все чекало – пляцки, кава, погода, брідж.

Проте нічого не страчено, ждемо цієї неділі”.

Столітній Станіслав Людкевич.

Автор світлин Роман Баран.

До глибокої старості композитор цінував добре товариство.

В колі близьких друзів Людкевич був дуже розмовний, веселий, дотепний, любив пограти в карти, музикувати.

А ще – ласувати домашніми смаколиками до кави.

Мар’яна ЗУБЕЛЯК, Людмила НАЗАРУК та Роксет ФІАБЕСКУ.

Меморіальний музей Станіслава Людкевича.