100 найкращих українських фільмів за опитуванням кінокритиків

Вітаємо вас на «Хмарочосі»! Ми пишемо про розвиток міст вже 6 років та 338 днів. За цей час ми опублікували вже 14247 новин та статей і продовжуємо це робити щодня. Підтримайте нас щомісячним внеском! За ціною лише однієї поїздки у таксі, ви сприятимете незалежній роботі редакції і допоможете робити Київ місцем для гідного життя, а діяльність влади – прозорішою.

Кадр із фільму «Людина з кіноапаратом» Дзиґи Вертова

Довженко-Центр опублікував список 100 найкращих фільмів в історії українського кіно, складений за результатами масштабного опитування кінокритиків.

У Довженко-Центрі вважають, що цей рейтинг допоможе переосмислити вітчизняний кіноканон і не лише актуалізувати знакові стрічки, але й привернути увагу до прихованих сторінок української кіноісторії – фільмів і режисерів, які досі мало відомі сучасному глядачу.

Члени Спілки кінокритиків України та незалежні кіноексперти складали власні топ-10. При визначенні результатів враховувалися кількість згадувань та місце в списках респондентів. Також за бажанням кожен учасник учасник опитування міг додавали короткі коментарі до обраних ним фільмів, або до рейтингу в цілому.

Відтак, найкращим українським фільмом виявилися «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, знятий у 1964 році. Серед кінострічок незалежної України найвищу сходинку (4) посіло «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Також критики високо оцінили зняту позаторік «Атлантиду» Валентина Васяновича (11).

Топ-100 найкращих фільмів в історії українського кіно:

Тіні забутих предків. Сергій Параджанов. 1964
Земля. Олександр Довженко. 1930
Людина з кіноапаратом. Дзиґа Вертов. 1929

У документальному фільмі «Людина з кіноапаратом» Вертов реалізував багаторічні експерименти і теоретичні напрацювання у сфері операторського мистецтва та монтажу, перетворивши фільм на методичний посібник з кінематографії для майбутніх поколінь режисерів. Камера талановитого оператора Михаїла Кауфмана фіксує строкате життя українських мегаполісів — Одеси, Харкова та Києва доби непу.
Плем’я. Мирослав Слабошпицький. 2014
Камінний хрест. Леонід Осика. 1968.
Астенічний синдром. Кіра Муратова. 1989

«Астенічний синдром» багато в чому став маніфестом свого часу, фільмом, з якого фактично почалося нове радянське та пострадянське кіно, а до чисельних експериментів з формою та жанрами режисерка додала ще неймовірні по своїй щемкості документальні кадри шкуродерні, куди звозять бездомних собак… Саме «Астенічний синдром» нарешті приніс Муратовій європейську славу – на Берлінському міжнародному кінофестивалі в 1990 році стрічка стала справжньою сенсацією та отримала «Срібного ведмедя».
Польоти уві сні та наяву. Роман Балаян. 1982
Білий птах з чорною ознакою. Юрій Іллєнко. 1970
Довгі проводи. Кіра Муратова. 1971
Вавилон ХХ. Іван Миколайчук. 1979
Атлантида. Валентин Васянович. 2019
Пропала грамота. Борис Івченко. 1972
Короткі зустрічі. Кіра Муратова. 1967
Донбас. Сергій Лозниця. 2018

Сценарій фільму писався за мотивами хронікальних Youtube-відео з «ДНР/ЛНР», а сама стрічка стала фактично реенакментом роликів у виконання професійних акторів.
Навесні. Михаїл Кауфман. 1929
У бій ідуть одні старі. Леонід Биков.1 973
За двома зайцями. Віктор Іванов. 1961
Пригоди капітана Врунгеля. Давид Черкаський. 1976-1979
Звенигора. Олександр Довженко. 1927

Магічні трюки раннього німого кіно, похмурий містицизм німецьких експресіоністських фільмів 1920-х років, Чаплінівська іронія, авангардний монтаж – це все неповторним чином поєднав Довженко у своїй лірико-епічній стрічці.
Мої думки тихі. Антоніо Лукіч. 2019
Криниця для спраглих. Юрій Іллєнко. 1965
Щастя моє. Сергія Лозниця. 2010
Varta 1, Львів, Україна. Юрій Грицина. 2015
Совість. Володимир Денисенко.1968
Хліб. Микола Шпиковський.1929
Суворий юнак. Абрам Роос.1935

«Суворого юнака» доволі влучно називають одним із найцікавіших, найзагадковіших та найбільш химерних радянських фільмів 1930-х років. Зафільмована в декораціях сталінського неокласицизму, які так нагадують «Олімпію» (1936) Лені Ріфеншталь, ця стрічка була знята за кіноп’єсою Юрія Олеші.
Арсенал. Олександр Довженко.1929
Ентузіазм (Симфонія Донбасу). Дзиґа Вертов.1930
Райдуга. Марк Донськой. 1943
Прометей. Іван Кавалерідзе. 1935
Шкурник. Микола Шпиковський. 1929
Я та інші. Фелікс Соболєв. 1971
Вечір на Івана Купала. Юрій Іллєнко та Людмила Колесник. 1968
Земля блакитна ніби апельсин. Ірина Цілик. 2020

Один із найуспішніших українських документальних фільмів останнього часу. Його прем’єра відбулася на престижному американському кінофестивалі в Санденсі, де стрічка отримала приз за найкращу режисуру в категорії світової документалістики та схвальні відгуки від критиків та глядачів. Згодом вона об’їздила десятки престижних фестивалів, а в Україні отримала відразу дві нагороди на головному національному фестивалі документального кіно Docudays.
Майдан. Сергій Лозниця. 2014
Молитва за гетьмана Мазепу. Юрій Іллєнко. 2001
Присмер. Валентин Васянович. 2014
Вулкан. Роман Бондарчук. 2018
Енеїда. Володимир Дахно. 1991
Назви своє ім’я. Сергій Буковський. 2006
Я люблю. Леонід Луков. 1936
Військово-польовий роман. Петро Тодоровський. 1983
Бумбараш. Макола Рашеєв, Абрам Народицький .1971
Жива ватра. Остап Костюк. 2014
Весна на Зарічній вулиці. Марлєн Хуциєв, Фелікс Міронер. 1956
Перший поверх. Ігор Мінаєв. 1990

Суворий «кухонний» реалізм час від часу поступається невротичній, моторошній еротиці: відомій сцені, де герой обробляє ноги коханої окропом, що її навіяли дитячі спогади режисера про дивний випадок з його сестрою, якому міг би позаздрити Чарлі Кауфман.
Коліївщина. Іван Кавалерідзе. 1933
Два дні. Георгій Стабовий. 1929
Чорнобиль. Хроніка важких тижнів. Володимир Шевченко. 1986
Острів скарбів. Давид Черкаський. 1986-1988
Чутливий міліціонер. Кіра Муратова. 1992
Йшов трамавай №9. Степан Коваль. 2002
Та, що входить у море. Леонід Осика. 1965
Шамара. Наталія Андрейченко. 1994
Така пізня, така тепла осінь. Іван Миколайчук. 1981
Українські шерифи. Роман Бондарчук. 2015
Сім кроків за обрій. Фелікс Соболєв. 1968
Ордер на арешт. Георгій Тасін. 1926
Дорогою ціною. Марк Донськой. 1957
Додому. Наріман Алієв. 2019
Королева бензоколонки. Олексій Мішурін, Микола Літус. 1962

Легендарний прокатний хіт кіностудії Довженка – за деякими даними, «Королева» трималася в загальносоюзних лідерах близько п’яти років. Остання радянська screwball-комедія, лебедина пісня жанру, не без посередництва вже згаданого Алєксандрова пересадженого з американського на сталінський ґрунт.
Поцілунок. Роман Балаян. 1983
Три історії. Кіра Муратова. 1997
Тлумачення сновидінь. Андрій Загданський. 1990
Приятель небіжчика. В’ячеслав Криштофович. 1997
З нудьги. Артур Войтецький. 1967
Розпад. Михайло Бєліков. 1990
Рябий пес, що біжить краєм моря. Карен Геворкян. 1990
Подорожні. Ігор Стрембицький. 2005
Кисневий голод. Андрій Дончик. 1991
Наш чесний хліб. Кіра Муратова та Олександр Муратов. 1964
До побачення, синефіли. Станіслав Битюцький. 2014
Сергій Параджанов. Відвідини. Анатолій Сирих. 1994
Нічний візник. Георгій Тасін. 1927
Мамай. Олесь Санін. 2003
Засипле сніг дороги… Євген Сивокінь. 2004
Відлюдько. Роман Балаян. 1977
Явних проявів немає. Аліна Горлова. 2017
Співає Івано-Франкіськтеплокомуненерго. Надія Парфан. 2019
Настроювач. Кіра Муратова. 2004
Липневі грози. Анатолій Карась, Віктор Шкурін. 1989-1991
Кіборги. Ахтем Сеїтаблаєв. 2017
Гамер. Олег Сенцов. 2011
Як козаки… Володимир Дахно. 1967-1995
Тато – мамин брат. Вадим Ільков. 2017
Припутні. Аркадій Непиталюк. 2017

Стрічка відразу стали подією в українському кіно. Критики хвалили її за небачену раніше живу мову героїв, глядачі – за відверту комедійну складову та добрий гумор.
Цвітіння кульбаби. Олександр Ігнатуша. 1992
Ефект присутності. Леонід Павловський. 2004
В. Сильвестров. Сергій Буковський. 2019
Освідчення в любові. Роллан Сергієнко. 1966
Небувалий похід. Михаїл Кауфман. 1931
Лист до Америки. Кіра Муратова. 1999
Крізь сльози. Григорій Гричер. 1928
Ізгой. Володимир Савельєв. 1990
Сон. Володимир Денисенко. 1964
Сильніше, ніж зброя. Володимир Тихий та творче об’єднання BABYLON’13. 2017
Рівень чорного. Валентин Васянович. 2017
Лагідна. Сергій Лозниця. 2018
Біосфера! Час усвідомлення. Фелікс Соболєв. 1974
Аероград. Олександр Довженко. 1935

Поділитися

Поділитися сюжетом

Джерело матеріала

Хмарочос

Оригінальна версія