10 цікавих фактів про Новий Львів

Продовжуємо знайомити читачів Фотографій Старого Львова із цікавинками з історії дільниць Львова.

Сьогодні 10 цікавих фактів про Новий Львів, що розташований між вулицями Василя Стуса, Дібровною, Івана Франка та Панаса Мирного.

Новий Львів на мапі Львова 1939 р.

Новий Львів – дільниця на південно-східній околиці Львова, що розбудовувалася у 1910-1970рр.

На початку ХХ ст.

тут мали продовжити урбаністичну концепцію міста-саду, яку не змогли довершити Іван Левинський та Юліан Захаревич на Новому Світі.

Концепцію Нового Львова створили на поч.

ХХ ст.

архітектори Фердинанд Касслер та Александр Остен.

Ця дільниця фактично складається з трьох частин: Красучин, Залізна Вода та Власна Стріха.

Водонапірна башта.

Красучин, де архітектори Каслер та Остен запланували у 1910 р.

створити дільницю віл, на поч.

ХХ ст.

був фільварком, названим з 1881 р.

іменем його власника Миколая Красуцького.

Було створено план міста-саду у вигляді прямокутника з великою круглою площею-сонцем у центрі, від якого розходилися шість вулиць-променів на яких планувалося споруджувати вілли та 2-3 поверхові будиночки, оточені садами.

Проте до початку Першої світової війни встигли спорудити лише кілька будиночків (в районі сучасних вулиць Тернопільської та Героїв Крут).

Забудову Красучина продовжили лише у 1950-х рр., коли споруджували стандартні дво- і триповерхові будинки на вулицях Угорській і Віденській.

У 1960-х планувальну схему Ф.

Кесслера та А.

Остена зламали і, замість площі-сонця з променями, заповнили прямокутник Нового Львова хрущовками.

Парк “Залізна вода” у Львові.

Новий Львів від міста мав відділяти парк Залізна Вода, закладений у 1905 р.

на схилах між Красучином і Софіївкою.

«Залізна вода стала місцем прогульок від 1830-х рр.

Львів’яни мандрували туди не раз раненько із дітьми й харчами, клалися таборами по полянах у лісі й верталися пізнім вечором до міста.

Гостей притягала також купіль у ставку Камінського, ну й корчемка, що тут стояла.

Короткий час тут був літній німецький театр Франца Краттера» (Іван Крип’якевич).

Тернопільська 15.

У 1930-х роках на південь від парку, між сучасними вулицями Тернопільською та Ярославенка, під керівництвом архітектора Тадеуша Врубеля розбудовано у стилі функціоналізму дільницю вілл, яку назвали Залізна Вода.

Більшість будиночків було споруджено за типовими проектами.

«Односімейні будинки, порівняно недорогі, але зручні, бо є 3-5 кімнатними, з вигодами та обладнанням, розташовані на сонячному узгір’ї в найздоровішій дільниці міста, доступні для кожного, хто має заощадження в розмірі 6-10 тисяч злотих.

Це справжній ідеал міського поселення, який відповідає сучасним потребам і духові часу» (Słoneczna polana// Lwów na granicy dwóch epok / Wyd.

Tadeusz Fabiański.

– Lwów, 1934).

Вулиця Власна Стріха (сучасна Панаса Мирного).

Зі заходу Нового Львова, на початку нинішньої вулиці Панаса Мирного, збудовано у 1920-х колонію вілл для урядовців та «середнього класу» під назвою Власна Стріха.

Тут практично повторюються два типові проекти у дворковому стилі архітектора Владислава Клімчака.

Паралельна вулиця Над Яром (сучасна Енергетична) забудована на межі 1920-1930-х триповерховими будинками у стилі раннього функціоналізму за проектами Збіґнева Жепецького.

У 1933 році за проектом Вітольда Мінкевича у центральній частині Нового Львова збудовано високу червону водонапірну башту, для постачання води в даний район.

Електростанція на Персенківці.

Фото першої пол.

XX ст.

На південь від вул.

Панаса Мирного утворилася промислова зона Нового Львова, яку започаткувала у 1907-1908 рр.

міська електростанція на Персенківці.

А у 1950-х колишній велосипедний завод перебудували на «Полярон» – підприємство військової електронної техніки, виробництво напівпровідникових мікросхем, електролітичних конденсаторів та електронних ламп великої потужності.

Софія ЛЕГІН.

Крип’якевич Іван.

Історичні проходи по Львові.

Накладом товариства “Просвіта” у Львові, 1932.

Мельник Ігор.

Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова.

– Львів: Апріорі, 2012.