Чому ти без кінця вибачаєшся і відчуваєш себе винуватою

Деякі з нас ввічливе звернення «Вибачте, будь ласка…» використовують частіше, ніж того вимагають обставини.

Часом і зовсім «не за призначенням», а як виправдання, немов просячи прощення за те, що взагалі посміли звернутися до оточуючих.

Одні поводяться настільки байдуже стосовно інших, що перебувати з ними поруч неприємно, а то і зовсім неможливо.

Інші, навпаки, переживають, що можуть доставити незручність оточуючим.

Їм живеться набагато складніше.

Звідки береться прагнення постійно вибачатися і як перестати бути без вини винною?.

Важке дитинство.

У більшості людей, схильних постійно відчувати почуття провини, така «звичка» виникає з дитинства.

Як правило, її формують батьки, що пред’являють до дитини завищені вимоги.

Дітей в таких сім’ях вкрай рідко хвалять, оскільки хороша поведінка вважається нормою.

А от найменша помилка або провина різко засуджується.

Подорослішавши, людина очікує від оточуючих такого ж ставлення, і, намагаючись заслужити їх розташування, поспішає з вибаченнями кожен раз, коли їй здається, що своїми діями він доставляє іншим незручність.

Подобатися всім без винятку — нездійсненне завдання, оскільки різні люди можуть мати абсолютно протилежні точки зору.

Далеко не завжди можна передбачити, чого від тебе очікують люди.

Деякі самі не розуміють, чого вони хочуть, тому не варто витрачати час на розгадування подібних загадок.

Здорова самооцінка пов’язана з визнанням у себе як позитивних, так і негативних рис.

Ти не зобов’язана бути ідеальною.

Будь-яка негативна риса при певних обставинах виявляється плюсом: наприклад, зануди відрізняються пунктуальністю і старанністю; імпульсивні люди мають високу швидкість реакції, яка часто виручає їх, особливо в моменти небезпеки.

Прагнення орієнтуватися на думку оточуючих — ознака інфантильності.

Доросла людина приймає за точку відліку власний досвід, в процесі якого у нього склалися певні цінності.

Намагайся виходити з того, що ти маєш право на власну лінію поведінки, тому не повинна вибачатися перед тими, у кого вона інша.

Хто винен і що робити?.

Пошук винних — не завжди завдання номер один.

Набагато важливіше — постаратися знайти вихід із ситуації, відклавши зайві емоції.

Якщо тебе хвилює власна репутація, подумай про те, що в очах оточуючих раціональна людина, не схильна до сентиментів, виглядає більш надійним і привабливим, ніж той, хто прагне бути непомітним.

Надзвичайно совісна людина сприймається як слабка або як ханжа, що бере на себе функцію морального судді, коли його ніхто про це не просить.

Коли мова йде про проблеми у відносинах або в робочому колективі, винуватцем не може бути одна людина.

Беручи відповідальність виключно на себе, ти тільки посилюєш проблему.

Ефективний спосіб розв’язання колективних проблем — мозковий штурм.

Щоб ця стратегія працювала, необхідно пропонувати якомога більше різних варіантів безоглядно на те, чи подобаються вони колегам, виглядають чи зухвало або мають ще якісь обмеження.

При колективних обговореннях проблем почуття провини й особистої відповідальності недоречні.

Звичка вибачатися може виглядати як прагнення виправдатися.

Так, ти хочеш сподобатися іншим, але досягаєш протилежного ефекту.

Регулярні «вибачте» і «вибачте» — всього лише слова, які для інших можуть звучати як спроби уникнути повної свободи дій щодо виправлення ситуації.

Подивися на своє хронічне почуття провини з незвичного ракурсу: воно спрощує твоє сприйняття світу, роблячи його чорно-білим, позбавляючи півтонів і деталей.

Дуже дорога плата за бажання бути зручною для інших!.

Право на помилку.

Хронічне почуття провини й страх помилитися завдають більше шкоди, ніж самі помилки, оскільки виключають можливість творчості, змушуючи діяти за шаблоном.

Постійно переживаючи за правильність своєї поведінки, ти тільки створюєш напруженість.

Так, дуже сором’язливий гість приносить господарям більше клопоту, ніж той, хто випадково розлив чай, розповідаючи анекдот і жестикулюючи.

Більш того, намагаючись уникати спонтанності, ти заганяєш себе в рамки консерватизму, відкидаючи чужі свіжі ідеї й не дозволяючи собі приймати сміливі рішення.

Стався до помилок як до стимулу для самовдосконалення.

Роблячи так, ти отримуєш цінний досвід, який допомагає стати мудрішими й уникнути аналогічних промахів в майбутньому — і рухатися далі.

Запам’ятай: не помиляється той, хто нічого не робить і ні до чого не прагне.

До речі, багато твоїх помилок не помічають оточуючі.

Навіщо ж поспішати з вибаченнями, видаючи себе?.

Перш ніж в черговий раз вибачатися, подумай: ти дійсно в чомусь завинила і відчуваєш сором або просто боїшся зіпсувати відносини з людиною? Якщо не сумніваєшся у своїй правоті, спокійно і чітко виклади аргументи.

Висловлювати свою думку — не означає знаходити ворогів.

Покажи себе не мимрою, а гідним опонентом, котрий здатний відстоювати свою позицію, а й готовий прислухатися до співрозмовника.

Так ти завоюєш повагу.