Фантазії чи брехня? Що робити якщо дитина бреше

Чому дитина бреше? Де проходить межа між уявою і брехнею? Чи треба сварити малюка за обман? Чи варто заохочувати вигадки або краще зупинити його, поки він не втратив зв’язок з реальністю? Та що робити якщо дитина бреше?.

Маленькі діти часто здаються нам, дорослим, абсолютно безневинними істотами, не здатними на брехню.

Але в один прекрасний день дитина розповідає щось, чого начебто не могло бути насправді, і ми губимося, намагаючись зрозуміти, що це — гра уяви або навмисний обман?.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: Некерована дитина: причини та дії батьків.

Очевидна вигадка.

Дитина розповідає неймовірну, але при цьому абсолютно нешкідливу історію: наприклад, про те, що тепер вона розуміє мову квітів або що у неї з’явилася невидима собака.

Як до цього ставитися?.

Що робити?.

Можливо, дитина просто переповідає тобі те, у що саме вона сьогодні грала.

Спробуй запитати, по правді чи в грі все відбувалося.

Це допомагає повернути дитину до реальності.

Однак, якщо малюк «зріднився» зі своєю фантазією або хоче продовжити цю гру, він може наполягати, що все відбувалося насправді.

Не сперечайся, підтримай гру.

Такі дитячі фантазії, особливо історії про уявного друга — це відмінний проєктивний тест, який показує, що хвилює твою дитину.

Для малюка це може бути безпечним і зручним способом повідомити мамі про те, що йому не подобається нова вихователька, він ревнує тебе до молодшої сестри або що у нього ніяк не виходить завести друзі.

Важливо! Іноді бурхлива фантазія дитини лякає батьків.

Але не варто хвилюватися: все це — абсолютно нормальний етап розвитку.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: У режимі економії: 11 способів пояснити дитині, що грошей немає.

Очевидна брехня.

Дитина спотворює реальність заради свого блага.

Наприклад, спихує результати своїх пустощів на кота.

Що робити?.

Перш за все, не звинувачуй дитину в обмані.

Завжди потрібно робити поправку на те, що малюк міг щось переплутати, видати бажане за дійсне або просто загратися.

Постарайся зрозуміти, в чому причина цього обману.

Як правило, діти брешуть, тому що хочуть уникнути покарання, бояться засмутити або розсердити батьків або ж щоб отримати бажане.

А потім перевір свою гіпотезу в розмові з малюком.

Важливо! Дитині буде простіше сказати тобі правду, якщо він буде знати, що для нього це безпечно.

Тому, якщо малюк зізнався, не лай його, а обов’язково похвали за те, що в кінці кінців він повівся чесно.

Чи то брехня, то гра.

Ти не можеш зрозуміти, що це — розігралася уява або навмисний обман.

Наприклад, дитина стверджує, що твою косметику розкидав зовсім не він, а Фіксікі з мультфільму.

З одного боку, ця історія — явна спроба уникнути твого невдоволення.

Але, з іншого — малюк і правда міг загратися: для нього персонажі мультика, в ролі яких він і виступав, діяли самі по собі.

Що робити?.

Зверни увагу на невербальну поведінку дитини.

Ось кілька ознак обману:.

Малюк не дивиться тобі в очі.

Каже не так, як завжди: занадто тихо або дуже голосно, дуже швидко або, навпаки, дуже повільно.

Крутить у руках предмети, чіпає особа або вуха, тре руки й одяг, тобто явно відчуває себе незатишно.

Намагається піти від розмови — перепитує, пробує змінити тему.

Важливо! Така поведінка може свідчити й про те, що дитина хвилюється або боїться.

Тому так важливо підтримувати в родині спокійну довірчу атмосферу.

Чим більше дитина впевнена у підтримці батьків і в тому, що говорити їм правду — правильно і безпечно, тим менше він буде обманювати й тим більше грати та фантазувати.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: Вгамувати непосиду: що робити, якщо дитина не слухається.

Презумпція невинності: коли не можна карати дитину за брехню.

Дотримуйся закону: краще відпустити злочинця, ніж покарати невинного.

Несправедливі звинувачення підривають довіру дитини до дорослих і показують, що немає сенсу говорити правду, адже йому все одно не повірять.

Але навіть якщо ти на 100% упевнена, що малюк бреше, не треба навішувати на нього ярлики «брехун», «обманщик».

Що б дитина не зробила, критикуй не її особистість, а тільки вчинки, але і це роби акуратно.