Власноруч створив робота для доньки і дрон для перегонів. Як це вийшло в розробників з AMC Bridge

Розробники з AMC Bridge вважають, що навіть залізяці можна запрограмувати харизму, і щодня доводять: немає нічого неможливого. Вони знають, як зібрати квадрокоптер з підручних засобів чи надрукувати робота-гуманоїда просто задля розваги.

AMC Bridge розповідає, як тут проводять вільний час, на що готові задля втілення дитячих мрій і як поєднують хобі та роботу.

Якось моя донька сказала: «Класно було б мати робота»

Олег Сподинець, розробник у компанії AMC Bridge

Якось моя донька подивилась мультфільм про Соніка, а там був Доктор Еґман зі своїми дронами. Коли вона переглядала одну із серій, то сказала, що було б класно мати такого робота. А я вирішив: чому б не спробувати? Спочатку думав зібрати двоколісного робота-балансира, а потім все ж зупинився на павучку. Бо він міг би легко ходити не тільки по квартирі, а й по траві чи камінню. А ще мені здавалось, що такий робот мав би цікаво виглядати.

У мене зовсім не було досвіду в embedded-розробці (розробці вбудованого програмного забезпечення. – Прим. ред.). Я вирішив почати з того, у чому найлегше розібратися – з Arduino, обчислювальної платформи для аматорського конструювання. Кілька днів досліджував, як працюють комахоподібні механізми, а потім замовив плату Arduino Mega 2560 і два десятки мікросервоприводів (мотор з управлінням. – Прим. ред.). Основу того, якою має бути механіка лап, я не вигадував – таких матеріалів повно у відкритих джерелах.

Опорні деталі конструкції я вирізав з фанери, а до них приєднав сервоприводи та зібрані лапки. Ще трохи часу пішло на те, щоб налаштувати і протестувати робота, і одного прекрасного дня павучок зробив перші кроки.

До речі, саме тут я помітив різницю між дешевими сервоприводами й дорогими: уже за кілька хвилин лапки павука почали розповзатися в різні боки. Тоді я знайшов механізми потрібного розміру, але зі значно кращими характеристиками. І хоч довелося фактично збирати його наново, воно було того варте. Після того, як я ретельно налаштував алгоритми ходьби, він навіть став схожим на справжнього павука. Звісно, це не такий робот, яких ми звикли бачити в кіно, але, якщо є бажання, навіть залізяці можна запрограмувати харизму.

Поки це скоріше радіокерований електронний автомат, ніж повноцінний робот. Він іде туди, куди його скеровують, але при цьому сам розраховує, яку ногу куди поставити, й обирає оптимальну ходу. Згодом хочу додати можливість обходити перешкоди.

А взагалі йому можна зробити навіть «органи чуття»: додати сервоприводи зі зворотним зв’язком, датчики дотику, гіроскоп і навіть переписати все на нейромережу. Тоді він би зміг, наприклад, підійматися сходами, адаптуватись до різних типів поверхні й навіть прибігти, якщо його покличуть. Але, скоріше за все, це вже історія про зовсім іншого робота.

Як зібрати квадрокоптер, щоб брати участь у перегонах

Ростислав Літинський, розробник в компанії AMC Bridge

Я з дитинства цікавлюся інженерією. Зібрати самотужки спершу 3D-принтер, а потім ще й квадрокоптер вирішив із цікавості. Моя щоденна робота хоч і пов’язана із 3D-друком, але все ж я працюю з доволі вузьким напрямом. Тому в процесі довелося вивчити багато нового.

Зараз у мене вдома вже другий за рахунком 3D-принтер. Перший був примітивним простеньким станком, з якого стирчали дроти. З часом він перестав бути достатньо надійним і точним, але саме на ньому я зміг надрукувати новий апарат, кращий і з ширшим функціоналом. До цього я додав усю потрібну електроніку й отримав повноцінний 3D-принтер.

Вигадувати велосипед тут не треба. У мережі повно доступних проєктів, які дають усю потрібну інформацію: є повний список деталей, їхні характеристики, перелік і розміри гвинтиків тощо. І якщо дотримуватись усіх рекомендацій, можна без проблем самому зібрати принтер. Але якщо вам не приносить задоволення сам процес, я радив би купити готовий пристрій.

Не можу сказати, що мій принтер буде коли-небудь готовий повністю. Завжди хочу щось у ньому поліпшити, бачу слабкі місця, які можна змінити, додати аксесуари, автоматизувати.

Часто друзі і знайомі просять допомогти. Наприклад, товаришеві, який має свою чебуречну, перевів тісторозкатувальну машинку з ручного приводу на електричний – ми спроєктували механіку й надрукували потрібні деталі. А ще з допомогою принтера переробив систему подачі палива у своєму мотоциклі. Тепер замість $500 заміна одного витратного матеріалу фільтра коштує $4.

Також я давно цікавлюся квадрокоптерами. Тож вирішив зібрати власний – не для професійного знімання, а спортивний, на якому можна виконувати різні маневри. Для початку знайшов опенсорс-проєкт (відкрите програмне забезпечення. – Прим. ред.) BetaFlight, який мені підійшов за функціями, щоб прошити квадрокоптер.

В інтернеті є перелік матеріалів і комплекти деталей – це все можна замовити та зібрати коптер вдома. Я ж пішов шляхом спроб та експериментів. Почав збирати деталі самотужки: одні замовляв у різних виробників, інші скуповував «з рук». Щось було нове, щось уживане.

Рідко коли саморобний квадрокоптер злітає з першого разу, тому ти його збираєш, розбираєш, перерозбираєш. Починаєш міркувати, як налаштувати ту прошивку, щоб вона «розуміла», що під’єднано до головного польотного комп’ютера.

Я беру участь у спортивних перегонах на квадрокоптерах. Бачу, що кожен пристрій, зібраний саме для маневрових польотів, – це витвір мистецтва його власника. Під час змагань коптери часто падають і ламаються, тож поступово всі слабкі місця доводиться удосконалювати і зміцнювати. Я це називаю дешевим способом отримати адреналін. Ти ніби й стоїш на місці, а коли гарно політав, то руки все ж тремтять.

Надрукувати робота-гуманоїда вдома

Сергій Новак, розробник у компанії AMC Bridge

Упродовж декількох років я створюю проєкти, що пов’язані із 3D-принтерами, та обмінюю велику кількість моделей для друку. Тому врешті стало цікаво спробувати зібрати власний прилад.

Не хотілося витрачати на нього багато грошей, і я опинився перед вибором: купити недорогий готовий принтер китайського виробництва чи зібрати його власноруч із готових деталей. Я переглянув багато відео та профільних ресурсів і врешті вибрав для себе оптимальний варіант: придбати готову металеву раму та якісну електроніку, бо саме це зазвичай найслабше місце в готових китайських принтерах. Зібрав базову частину механіки та під’єднав електроніку. Хоч і не з першої спроби, усе вдалося.

Далі ж розпочався найтриваліший період, який у мене зайняв приблизно тиждень: відкалібрував і налаштував принтер. А коли все було готово, я відразу надрукував додаткові пластикові частини, аби його вдосконалити. Ось так, наприклад, виглядає корпус для електроніки 3D-принтера.

Після цього принтер більше не потрібно налаштовувати додатково. Треба лише спроєктувати необхідну деталь або знайти модель, яка підходить, і пустити її на друк.

Свій принтер використовую доволі часто. Інколи роблю щось просто задля розваги, як ось скелет тиранозавра.

А ще почав друкувати робота InMoov. Цей робот завбільшки з людину. Його можна надрукувати на невеликому домашньому 3D-принтері й «оживити». InMoov створив французький скульптор Гаель Ланжевен, який зробив проєкт робота загальнодоступним. Він може сприймати звуки, бачити, говорити та рухатися, розпізнавати голосові команди. Надрукувати та запрограмувати його – доволі тривалий процес. Поки що не було часу, аби його завершити, але я вже почав.

3D-принтер – корисна річ: на ньому я друкую, наприклад, корпуси для дрібної електроніки, які використовуються в системі «Розумний дім», дитячі замки на шухляди. Також зробив електропривід для рулонних фіранок, різні кріплення. Нещодавно сам розробив QI-зарядку для мобільного телефона в авто.

Це дуже зручно, адже не завжди вдається знайти потрібну деталь у продажу. Я ж просто відкриваю 3D-редактор, малюю те, що мені потрібно, і за кілька годин отримую річ, яка на 100% відповідає моїм вимогам. До речі, знайти готові моделі для друку можна тут.

І врешті, це просто цікаво. Може, не зовсім звичне хобі, але мені подобається шукати цікаві моделі і спостерігати за тим, як вони народжуються.

ДІЗНАТИСЬ БІЛЬШЕ ПРО AMC BRIDGE