Summer memories: як в дитинстві проводили канікули українські зірки

Літо сучасних дітей сильно відрізняється навіть від недавнього часу, але канікули завжди та всіма згадуються з теплотою.

Українські селебрітіз із задоволенням поділилися найяскравішими літніми емоціями родом із дитинства.

Анна Трінчер:.

Одного разу влітку бабуся подарувала мені магнітофон з мікрофоном і купальник зі спідницею.

Це був мій перший сценічний образ! На всі сімейні свята я виходила саме в цьому купальнику, причому навіть взимку, коли всі сиділи за столом у светрах і теплих сукнях.

Тому що я артистка! (Сміється.).

Я ніколи не любила літо! І це говорить людина, у якої влітку день народження взагалі-то! (Сміється.) Все роз’їжджалися, хто куди, а я компанійська людина: дуже любила школу, пізніше — університет….

Маленькою я закохалася в однокласника.

За канікули я підросла — і планувала просто полонити та зачарувати його своєю красою! Знайшла на перший дзвінок неймовірну сукню, прийшла в ній до школи, бо можна було прийти не в формі… А виявилося, що він змінив місце навчання.

Ось така сумна історія вийшла.

NIKITA LOMAKIN:.

Коли мені було років 11-12, я займався айкідо.

Ми їздили влітку в спортивний табір: тренувалися по 10 годин на день, жили в наметах… Зараз може здатися, мовляв, ще те задоволення, звичайно… Але це було реально кльово.

Ми співали пісень, сиділи біля вогнища.

У 12 років влітку я вперше була сама далеко від дому.

Мама відправила мене в літній мовний табір до Англії.

Тож це були мої перші самостійні канікули.

Було весело, цікаво, але мені постійно бракувало нашої української їжі.

Тож коли я поверталася, то просила про одне: зваріть мені борщику, будь ласка! (Сміється.).

Сергій Мироненко:.

Пригадується найперший раз, коли ми з братом і мамою поїхали на море “дикунами”.

Це був найперший раз, коли я бачив море! Ми пробули там тиждень… І в останній день почався сильний шторм, наш намет знесло — і ми, просто миттєво зібравшись, у терміновому порядку виїхали.

Андрій Чорновол (ведучий телеканалу М1):.

Найяскравіший спогад — моя перша поїздка в табір.

Мені було 11, і я дуже боявся їхати з дому на цілих три тижні.

Боявся, але поїхав.

Ми з групою абсолютно невідомих мені дітей приїхали в Одеську область.

Мене поселили в одній кімнаті зі старшими хлопцями, їм вже було років по 13-14.

Хлопці були з прекрасним почуттям гумору.

Вони вирішили, що кожна ніч наймолодшого в цій кімнаті повинна бути королівською.

Тому, тільки-но я засинав, вони зубною пастою писали на моєму тілі слово “Король”.

Перші пару днів мене це щиро веселило.

Потім набридло вранці відмиватися, я намагався з ними домовитися, потім злився.

Але, незважаючи на це, випробування тривали близько тижня.