Львівські фіртки. Штрих до історії міських фортифікацій. Фіртка Єзуїтська

Фіртки, як і мури та брами, були інтеґральною частиною міських укріплень.

Крім двох брам – Галицької та Краківської, які згадуються вже у ХІV ст., до міста вели ще дві пішохідні фіртки – Руська, згодом Босацька – зі сходу і Єзуїтська – від заходу.

Останні робили коротшими шлях сполучення середмістя з передмістям.

Їхня поява є дещо пізнішою від виникнення брам і вони мають свою історію.

ФІРТКА ЄЗУЇТСЬКА.

Стара Єзуїтська фіртка знаходилася у західному відтинку міського оборонного муру, приблизно на осі вулиці Шевської.

Її час і походження – невідомі.

Можливо, вона постала невдовзі після оточення міста мурами.

Спочатку ця фіртка не мала конкретної назви, після 1608 року її називали «Стара».

У зв’язку із будовою костелу і Колегії єзуїтів, які зайняли це місце, фіртку замурували.

Слід від неї ще й зараз видно в мурі від проспекту Свободи, біля відбудованої Крамарської вежі.

Тоді ж розібрали стару міську лазню, що знаходилася поруч.

Водночас з замуруванням старої фіртки у мурі пробили нову – поблизу Єзуїтського костелу, на той час ще дерев’яного, і ця фіртка одержала назву Єзуїтської.

Фундаменти нового мурованого костелу заклали 1610 року.

Наріжний камінь посвятили першого липня того ж року.

Вигляд костелу Єзуїтів на початку XIX ст.

Гравюра Ф.

Нову Єзуїтську фіртку пробили в мурі на осі вулички Св.

Духа, що «знаходилася між шпиталем цієї назви і костелом єзуїтів».

Це була внутрішня фіртка у високому мурі.

Друга, зовнішня з баштою, знаходилася на валі, але не на осі першої, а трохи зміщена на північ.

Обидві фіртки з’єднував міст, перекинутий через наповнений водою рів.

Будівництво внутрішньої фіртки розпочали 1608 року і цього ж року закінчили «за працею і доглядом пана Яна Лоренцовича, коштом панів райців з грошей на нову лазню від міських жидів, до їх рук положених».

Цегли на цю будову пішло 8200 штук.

Варто нагадати, що справа побудови нової фіртки погоджувалась у самого короля, оскільки це було пов’язано з питанням оборони міста.

Для погодження проєкту до Варшави виїздила численна депутація з представників міської влади.

Площа Св.

Автор Станіслав Тондос.

У міській касі на будівництво нової фіртки, крім видатків на матеріяли і ремісників, занотовано «герб міський з каменю учинений і від (його) мальовання видалося 5 зол.».

Крім міського герба фіртку прикрашав ще королівський.

Обидва кам’яні герби, як видно з видатків міської каси, були розмальовані.

Будівництво нової фіртки загалом коштувало 511 зол., 22 і 2/3 гроша.

Вона постала коло старої школи, що стояла на південь від неї, при мурі.

Один із згаданих вище гербів, а саме міський, був знайдений під час археологічних досліджень території колишнього костелу і шпиталю Св.

Духа (площа Підкови) 1978 року.

Герб має напис: «EREKTA SUM ANNO DOM 160 OCTAVO DOMINE FIAT PAX IN VIRTUTE TUA» (Збудована року Божого 1608 Господи, хай буде мир у Твоїй силі).

Вказаний у написі рік підтвердив архівний документ про походження герба саме з нової Єзуїтської фіртки.

Цеглу н її будову брали з Пелчинської цегельні що знаходилась у Ґольденберґівському лісі.

Друга, зовнішня фіртка з вежею на валі, має свою історію.

Вона пов’язана з іменем відомого і багатого купця, фундатора будівель Успенського ансамблю у Львові, Костянтина Корнякта.

Свого часу, а точніше 1598 року, місто, перебуваючи у скрутному фінансовому становищі, позичило у Корнякта 1000 зол.

на свої потреби.

Корнякт, розуміючи економічну ситуацію міста, здійснив шляхетний вчинок і передав цю суму міському управлінню з умовою, що воно вимурує одну башту і на вічні часи назве її його іменем – «баштою Костянтина».

Власне таким способом Корнякт хотів залишитись у пам’яті нащадків.

Костянтин Корнякт.

Ще 1600 року було виготовлено «візерунок» цієї, як сказано, «башточки», яка мала стояти при фіртці і за який заплатили 18 грошів.

Через два роки для неї заклали фундамент.

25.05.1602 року міська каса занотувала видаток ґрунтареві Петрові, що вибирав ґрунт «на башту Костантого за фірткою».

Це власне за тою фірткою, яку 1608 року замурували у зв’язку з будовою Єзуїтської колегії.

Ґрунту, вибраного Петром, «в глибину було 8 ліктів, ширшою від міста на 4 лікті, а валу шириною на ліктів 5, а вздовж на ліктів 15, а від валу на ліктів 9».

Фундамент цієї башти заклав відомий будівничий Войцех Капінос, який за тиждень своєї роботи на закладанні одержав 2 зол.

Разом з ним працювали ще три товариші.

Камінь на це будування брали з недалекого Знесіння.

Наступний видаток на башту Капінос одержав 8 червня цього ж року.

З аналізу видатків міської каси наступних років випливає, що тоді ця башта закінченою не була.

Єзуїтська фіртка на плані 1762 року.

Вигляд з заходу (від Полтви).

1609 р., на початку липня, знову бачимо видатки на мурування нової фіртки через вал.

Розпочато рити фундаменти на нову башту за фірткою.

Тепер її будує архітектор Амброзій прихильний.

За свою роботу тижнево він одержував по 1 зол.

15 гр.

Будівництво башти закінчено у листопаді цього року.

Баню над фірткою робив тесля Симеон.

Всього на будову видано 791 зол., 24 і ½ гр.

Ця зовнішня фіртка з баштою стояла на валі.

Що це була власне та, яка будувалася за кошти Корнякта, підтверджує видаток міської каси «за два герби кам’яні, один небіжчика Корнякта відносно заповіджених 1000 зол.

на башту, а другий міський дано Ендрісові муляреві, як пан Шольц виторгував – 12 зол.» Як бачимо, новозбудовану башту на валі навпроти костелу єзуїтів прикрашали герби міста і її фундатора.

Їх виконав будівничий і скульптор Андрій (Ендріс) Бемер.

Цю фортифікаційну споруду оздоблювали не тільки герби, як це було загальноприйнято.

Як і інші фіртки, брами, мури і башти її фасади прикрашали образи різних святих.

На їхнє виконання і про реставрацію місто постійно виділяло кошти зі своєї каси, дбаючи про естетичний вигляд своїх оборонних споруд.

1670 року маляр, що поновлював образи на цій фіртці, одержав 1 зол.

15 гр.

1690 року «маляреві від мальовання нового образу на фіртці Єзуїтській видано 2 зол., а на його докінчення ще 6 зол.».

Отож, львівські митці мали постійний заробіток на декоруванні фортифікацій.

Єзуїтська фіртка на плані 1762 року.

1647 року єзуїти знову одержали дозвіл на вибудування фіртки, як сказано «на склепінні на валі», заввишки 11 ліктів.

Очевидно, йшлося не про нову, а про реконструкцію попередньої, з початку ХVІІ ст.

На плані, датованому цим роком, бачимо триярусну під банястим завершенням вежу, позначену на експлікації літерою N, яка прилягає до фіртки на валі під літерою К.

В експлікації вказано, що власне отці єзуїти мають вимурувати вежу високо на 11 ліктів.

Її реставрували 1686 р.

Ця фіртка стояла до 1771 року.

У цьому році місто дозволяє єзуїтам розібрати стару фіртку при костелі, якою в’їздилося на подвір’я колеґії, і на її місці збудувати нову з обсерваторією «Cum observatorio matematico» на верхньому ярусі.

Абрис (проєкт) мали виготовити єзуїти, а затвердити – маґістрат.

До того ж, маґістрат зобов’язував отців єзуїтів збудувати будинок з прусського муру для нічного сторожа.

Маґістрат також наказав, щоб у фіртку були вмуровані міські герби, а не герби єзуїтів.

Єзуїтська фіртка.

Каменобродського, поч.

ХХ ст.

Отці єзуїти прислухалися до побажання міської влади і самі виготовили проєкт обсерваторії, який у березні 1771 року було закінчено.

Його виконав архітектор єзуїт Себастян Алоїз Сєраковський (1742-1824).

Саме він вів її будову власним коштом з батьківської спадщини.

На проєкті подана експлікація, яка пояснює «1.

Брама до переїзду, ворота якої замуровуються тонким муром, а тимчасово буде фіртка до переходу.

Астрономічна обсерваторія.

Старий в’їзд на подвір’я Єзуїтської колеґії.

Міський мур, з нього сходи будуть.

Теперішня стара фіртка, що валиться.

Ріг Єзуїтського костелу.

Ріг костелу Св.

Місце, де розташовувалась Єзуїтська хвіртка – між костелом єзуїтів та шпиталем Святого Духа, де зараз пам’ятник І.

Підкові (вулиці Театральна та площа Підкови) (фото Тетяна Жернова, 2016р).

Але новій фіртці з астрономічною обсерваторією не судилося довго стояти.

1777 року вийшло розпорядження австрійської військової влади стосовно ліквідації міських укріплень, і ця фіртка разом з мурами була розібрана.

Розбиранням займався архітектор П’єр-Діонісій Ґібо.

Водночас, за розпорядженням львівського старостинського уряду від 8 квітня 1777 року, той самий інженер зобов’язався збудувати нові ворота біля Єзуїтської фіртки за 130 зол.

Для цього він мав використати матеріял не тільки з розібраної Єзуїтської фіртки, а й з двох міських башт або бастей (propugnaculi).

Місто ж заявило, що не знає з чиєї згоди згаданий інженер здійснив знесення фіртки і башт та як він розпродав більшість згаданого матеріялу.

Через це міський уряд попросив інженера Ґібо дати пояснення і повну сатисфакцію містові щодо розпроданих матеріялів.

Ворота, які зобов’язався вибудувати архітектор Ґібо, мали вести на територію колеґії із західного боку костелу.

Володимир ВУЙЦИК.

За ред.

Бойко та В.

– Львів, 2013.