Історія суперництва Стіва Джобса і Білла Гейтса: хто у кого вкрав ідею операційної системи

Коли Стів Джобс дізнався, що його зрадили, було вже надто пізно. Пресконференція завершилася, новини розлетілися. Він починав усвідомлювати: перевага Apple ось-ось зникне.

Не обов’язково мати талант з народження, щоб створити щось інноваційне. Часом достатньо ретельно розібрати те, що вже є, і просто його удосконалити. Щоб бути успішним, можна не вигадувати велосипед, а підгледіти у когось, проаналізувати ідею та застосувати до своїх реалій. Саме про такі методики та відомі приклади їх застосування розповідає книжка Рона Фрідмана «Розгадка геніальності. Як працює інженерія ідей» від видавництва Лабораторія.

Ґейтс випередив

Купертино, Каліфорнія, 1983 рік. Комп’ютерній фірмі, яку співзаснував Джобс, щойно виповнилося сім років. Вона злетіла до успіху, як ракета. Лише за кілька років Волл-стріт оцінить її в мільярд доларів. Але зараз, коли до виходу комп’ютера Macintosh, найсміливішого на той час винаходу Apple, залишилося шість тижнів, Джобс дізнається, що його випередили.

Вітер дме з розкішної бальної зали готелю Hemsley Palace у Нью Йорку, за 4 тис. кілометрів від Джобса. Білл Ґейтс на сцені перед гуртом репортерів щойно оголосив, що Microsoft планує розробити інтуїтивно зрозумілу операційну систему — і вона не в одному й не у двох моментах неймовірно подібна на Macintosh.

Тоді комп’ютери зовсім не були схожими на сучасні елегантні і прості пристрої. Жодної яскравої графіки, клікабельних іконок чи інтерактивного меню. Щоб комп’ютер 1983 року щось зробив, потрібно ввести з клавіатури чіткі інструкції за допомогою текстової мови програмування.

Проте в Macintosh з’явилися дві ключові інновації: неймовірні візуальні інструменти з відображенням на екрані й мишка. Користувачам більше не доведеться вивчати хитромудру мову програмування. На новому Mac можна просто навести мишкою та клікнути.

Як відреагував Джобс

Джобс не міг дочекатися, коли Macintosh вийде на ринок. Він бачив усе так: менш ніж за два місяці його компанія кардинально змінить світ персональних комп’ютерів — назавжди. Але ось зараз Ґейтс говорить про створення нової операційної системи — якоїсь штуки, що називається Windows. Джобс почервонів від злості. Урешті-решт, Ґейтс не був конкурентом, він був його підрядником.

«Приведи сюди Ґейтса, — скомандував Джобс куратору по Microsoft. — Завтра!»

Байдуже, що Ґейтс перебував на іншому кінці країни. Джобс так захотів — отже, так мало бути. Наступного дня в конференцзалі Apple зібралося все керівництво. Джобс вимагав, щоб усі були присутні особисто, — прагнув показати силу, коли приїде команда Microsoft. На нього чекала серйозна розмова, і він не хотів опинитися в меншості. Не варто було й хвилюватися. На подив усіх, з Microsoft приїхала не команда. Ґейтс прибув сам і спокійним кроком пішов під розстрільний вогонь.

Джобс не став гаяти часу й одразу розніс його. «Ти передираєш у нас! — горлав він, і всі його підлеглі витріщилися на Ґейтса. — Я тобі довіряв, а ти в нас крадеш!»

Ґейтс мовчки все вислухав і жодного разу не відвів очей. Потім ще секунду помовчав і спокійним голосом видав убивчу фразу, яка приголомшила всіх у кімнаті.

«Що ж, Стіве, думаю, на це можна дивитися по-різному. На мій погляд, ситуація більше схоже на таку, ніби ми з тобою жили поруч з багатим сусідом Xerox, і я заліз до нього в будинок, щоб украсти телевізор, але побачив, що його вже вкрав ти».

Про Xerox

Ґейтс добре розумів, що Windows — від початку не його ідея. І він не був готовим відстоювати думку, наче операційна система з графічним інтерфейсом і управлінням мишкою була творчим породженням розуму Стіва Джобса.

Хоч би які кучеряві історії розказував пресі Apple, Ґейтс знав правду: Macintosh придумали не в Купертино. Його відтворили за прикладом компанії з містечка Рочестер у штаті Нью-Йорк, яка називалася Xerox.

У 1970 році, коли Стів Джобс іще навчався в старшій школі, у Xerox почалася екзистенційна криза. Керівники Xerox вважали, що в офісах неминуче перестануть користуватися папером, а тому не збиралися сидіти й чекати, коли це станеться.

Щоб якнайшвидше почати розробляти інновації, вони заснували Дослідницький центр Пало-Альто і коротко назвали його Xerox Parc. Центр швидко перетворився на супервиробництво ідей — насамперед завдяки чудовій комбінації щедрого фінансування, культури відкритості до ризиків і вдалого географічного розташування.

Кремнієва долина була переповнена геніальними інженерами, і Xerox Parc з’явився якраз вчасно, щоб зібрати їх усіх і дати їм повну свободу дій. Серед численних винаходів у Xerox Parc був і персональний комп’ютер, про який більшість людей ніколи не чула: Alto.

Про Alto

Він умів чимало з того, що згодом стало визначними рисами Macintosh, — наприклад, у нього була графіка, завдяки якій комп’ютером було значно простіше користуватися, і мишка, якою можна було віддавати команди. Єдина відмінність полягала в тому, що Alto розробили за десятиліття до Mac.

І це не дивно. З ціною в понад 100 тис. сучасних доларів і мінімальною кількістю для купівлі п’ять штук Alto від Xerox не могли дозволити собі навіть найзаможніші американці.

У директорів Xerox була сліпа пляма. Багато з них дорослішали в 1940–1950-х роках і вважали, що друкування — це те, чим займаються секретарки. Вони ніяк не могли дати початок світу, у якому комп’ютер відігравав би велику роль. Це пояснює, чому вони так легко дозволяли демонструвати Alto численним відвідувачам — і серед них у 1979 році опинився Стів Джобс.

Джобс одразу загорівся ідеєю. «Ви сидите на золотій жилі», — сказав він інженеру Xerox, який показував йому Alto. Поки тривала презентація, Джобс ледве зміг усидіти на місці. Він дедалі більше пожвавлювався й майже не міг стримувати збудження. На якомусь етапі Джобс випалив: «Не можу повірити, що Xerox на цьому не заробляє».

Після презентації Джобс застрибнув у машину й помчав у офіс. На відміну від повільних директорів Xerox, він чудово розумів масштаби цього винаходу. Джобс уважав, що йому щойно дали змогу зазирнути в майбутнє, і не збирався чекати, поки Xerox усе зрозуміє. «Це воно! — сказав він команді. — Ми повинні це зробити!»

Так розробка графічного інтерфейсу й управління мишкою за мить стали головним, чим займалися в Apple. Але було одне «але» — вони не намагалися скопіювати Alto. Джобс вирішив, що може зробити краще. Він спростить мишку та зробить її єдиною кнопкою. Використає можливості комп’ютерної графіки, щоб зробити красиві шрифти. І знайде технологічне рішення, щоб суттєво зменшити непомірну ціну Alto й вивести персональні комп’ютери в маси.

Але перш ніж усе це зробити, Джобс забрифував команду. Він розповів усе, що запам’ятав про Alto: детально описав особливості, можливості й дизайн. Вони планували працювати ззаду наперед — з’ясувати, що він уміє, щоб потім зрозуміти, як його зібрано. Мали на меті використати цю інформацію, щоб створити нову машину, яка не має аналогів.

Джобс та Ґейтс

Стів Джобс ніколи не пробачив Біллу Ґейтсу Windows. І під час їхньої презентації він не відступив ані на сантиметр. Хоч би скільки дошкульних фраз ужив Ґейтс, Джобс був певен: Windows не з’явилася б на світ, якби Microsoft не розробляв програмного забезпечення для «маків».

Повернімося в конференцзал Apple. Джобс відбиває дошкульні слова Ґейтса про Xerox. Він змінює тему й просить про приватну демонстрацію Windows. Ґейтс погоджується. За кілька хвилин Джобс виносить вердикт. «По суті, це реальний шматок лайна», — зневажливо каже він і симулює полегшення. Ґейтс з великим задоволенням віддає Джобсу цю маленьку перемогу, цю можливість зберегти лице. «Так, — відповідає він Джобсу, — це маленький симпатичний шматок лайна».

Менш ніж через десять років Windows уже домінувала на ринку і стала найуспішнішою операційною системою у світі. Натомість Apple висіла на волосині, бізнес Стіва Джобса майже занепав. У 1997 році Apple вже була на межі того, щоб закриватися, але останньої миті з’явилася інвестиція в $150 млн, яка втримала компанію на плаву.

Ці гроші надійшли від Білла Ґейтса. Але Джобс і далі був безжальним до Ґейтса. Йому не вдавалося стримуватися від критики, особливо коли журналісти просили щось сказати про конкурента.

«У Білла немає уяви, він за життя нічого не придумав, — пояснював Джобс своєму біографу Волтеру Айзексону. — [Ось] чому я думаю, що йому зараз комфортніше займатися філантропією, а не технологіями. Він безсоромно вкрав ідеї інших людей».

Планшет та iPhone

Проте попри всю цю злобу, у Джобса таки з’явився шанс посміятися останнім. У 2005 році їх з Ґейтсом обох запросили на день народження інженера Microsoft. Джобс туди прийшов, бо його дуже попросила давня подруга, дружина іменинника. Він це зробив усупереч небажанню — йому не хотілося весь вечір пити вино й вечеряти з Ґейтсом.

Але він навіть не здогадувався, що ця вечеря, по суті, змінить усе майбутнє Apple. Інженер Microsoft, який страшенно хотів вразити боса, почав дуже детально розповідати про проєкт, над яким працює, і про те, як він зробить революцію у світі комп’ютерів. Це був планшет — річ, яка, на його думку, могла би відправити ноутбуки в небуття.

Він говорив і говорив про тонкий дизайн пристрою, про його зручність і портативність. А особливо пишався стилусом, який було додано до кожного такого пристрою, — завдяки йому користуватися пристроєм було неймовірно зручно. Якоїсь миті він навіть жартома запропонував Джобсу купити права на випуск цього продукту, бо він змінить індустрію.

Зовні Джобс підігрував інженеру. А всередині в нього вже вирували ідеї.

Наступного ранку Джобс зібрав усю команду й дав їм завдання: «Я хочу зробити планшет без клавіатури й без стилуса». Йому не було цікаво повторити те, що робить Microsoft, — він хотів розвинути й покращити те, над чим вони працюють.

Через пів року Apple мала прототип — користувачі могли друкувати пальцями безпосередньо на скляному екрані. «Це майбутнє», — виголосив Джобс, коли побачив його. Але замість того, щоб дати команді дозвіл і далі працювати над розробкою, він відправив їх на нове коло. Сказав використати цю тач-технологію для іншого проєкту, над яким в Apple сушили голову вже багато місяців.

Планшет поки що довелося відкласти. Трохи більше ніж через рік Джобс вийшов на сцену під час щорічної конференції MacWorld у Сан-Франциско й підняв угору новий продукт, який згодом зробив Apple найприбутковішою компанією у світі: iPhone.

Цього разу вже Білл Ґейтс відчув, що його обійшли. Через багато років після події він розповів про свої тодішні враження. «О боже, — подумав Ґейтс, як сам пригадує. — Microsoft замахнулася не так високо, як могла би».

Про суперництво

У суперництві Стіва Джобса й Білла Ґейтса є всі елементи шекспірівської драми: протагоністи зі своїми недоліками, нескінченний конфлікт, розвалені альянси, зрада, помста, катарсис і навіть рання трагічна смерть. У центрі цього всього перебувають двоє виняткових персонажів: Джобс — ідеалістичний творчий візіонер, і Ґейтс — хитрий геній-програміст.

І нам дуже хочеться всю нашу увагу приділити їхнім особистостям, недолікам і геніальним рисам. Але особливо неймовірна ця історія не тому, що Ґейтс і Джобс — складні люди, і не через їхнє протистояння за майбутнє персональних комп’ютерів, що тривало не одне десятиліття. Її робить такою процес, на який мало хто зважає, хоча він то там, то тут вигулькує в історії обох цих людей і щоразу відіграє певну роль у їхніх найбільших інноваціях. І цей процес — зворотне проєктування.

І Джобс, і Ґейтс у роботах конкурентів виявили неймовірну кількість цінної інформації. Із них вони дістали надважливі висновки й застосували здобуту інформацію для розробки нових продуктів.

І так робили не лише вони. Історія комп’ютерів — це не історія окремих сплесків геніальності, а історія того, як інноватори-дослідники вчилися одне в одного, як об’єднували ідеї з різних джерел і створювали нові продукти та технології, що були на наступній сходинці еволюції, порівняно з попередніми.

І хоча може здатися, що поза світом програмістів зворотне проєктування мало чим здатне допомогти, насправді його застосовують на диво широко, дієво й масштабно. Та й загалом, зворотне проєктування — не лише улюблений інструмент бізнес-титанів. Його дуже часто використовують гіганти літератури, імениті шеф-кухарі, легендарні комедіанти, музиканти із Зали слави й спортивні команди-чемпіони.

Та найважливіше те, що ви також можете його використовувати, щоб навчитися чогось у сучасників зі своєї галузі, отримати цінні ідеї та професійно еволюціонувати в новому й цікавому напрямі.