15 цікавих фактів про вулицю Максима Кривоноса у Львові

Сьогодні розповімо читачам Фотографій Старого Львова про 15 фактів про вулицю Максима Кривоноса, починається від площі Данила Галицького, піднімається догори схилами Високого Замку аж до перевалу між цією горою та горою Лева.

Фрагмент мапи Львова 1911 року із зображенням вулиці Театинської (сучасна Кривоноса) та позначеним на ній трамвайним маршрутом.

Сучасною вулицею Кривоноса пролягала межа між землями, що підлягали юрисдикції міста Львова, та королівськими володіннями, які перебували під володінням львівських старост (так званою Старостинською юрисдикою).

Первісні назви вулиці виводилися від прізвищ власників, які володіли довколишніми ґрунтами – Жолкевщина, Даниловщина, Собєщина (Собєщизна).

Від початку XIX ст й до 1860 рокувулиця носила назву Ерцбішофсґассе.

У 1860-1871 рр.

— Роте Клоста або ж Червоного кляштору.

Згодом аж до 1942 р.

– Театинська, що походить від назви чернечого ордену, якому належав монастир, розташований на цій вулиці.

Під час німецької окупації вулицю було перейменовано на Шльосберґштрассе або ж Замкова гора.

У червні 1944 р повернена передвоєнна назва — вулиця Театинська, а від грудня того ж року — вулицю назвали на честь козацького ватажка, полковника, котрий 15 жовтня 1648 р.

керував першим в історії успішним штурмом Високого Замку Максима Кривоноса.

Фасад костелу Св.

1917 р.

По вул.

Кривоноса 1 розташована цінна пам’ятка раннього зразку львівського бароко – Костел Св.

Казимира (зараз Церква Св.

Климента Шептицького).

Зводили мурований храм почали у 1656р.

на кошти каштеляна кам’янецького Миколи Бігановського.

Також до північно-західної стіни костелу добудували монастирські корпуси.

Посвячення під іменем Св.

Казимира відбулося у 1664 р.

2007 р.

костел передали на греко-католицьку церкву під посвятою св.

Климентія Шептицького, а 29 серпня 2020 р.

стараннями отця-студита, доктора богослов’я Севастіяна (Дмитруха) тут відкрито Музей Андрея Шептицького, де можна побачити унікальну колекцію особистих речей Митрополита, його брата Климентія та родини Шептицьких-Фредрів.

До середини ХІХ ст.

перед монастирем знаходився глибокий болотистий яр, по якому вода з-під гори текла до міського рову.

Над ним висів дерев’яний міст поміж монастирями реформаторів та кармеліток босих.

Костел Св.

Казимира та навчальний заклад сестер Милосердя.

Фрагмент літографії К.

Ауера , 1837-1839 рр.

З південного заходу до храму Св.

Климентія Шептицького примикають будівлі колишнього монастиря Сестер Милосердя.

У 1744 р.

Францішек Ян Завадовський зафундував 60 тисяч зл.

на шпиталь Сестер Милосердя з невеликим костелом Св.

У 1783 р., після того як австрійська влада передала будівлі кляштору ченців реформаторів ордену Сестер Милосеря, поруч зі своїм шпиталем вони заснували притулок для сиріт та старців.

За радянських часів в цих будівлях влаштували колонію для малолітнх правопорушників, а потім – школу міліції.

Зараз будівлі перейняв Львівський державний університет внутрішніх справ.

Під № 1А розташовувався шпиталь та дім убогих Св.

Вінцента де Поля, збудований у 1180 р.

за проектом Альфреда Каменобродського.

Шпиталь перебудували у 1909-1913 рр.

За проектом Ігнатія Кендзєрського.

Фасад з боку вулиці оздоблений фігурою Св.

Вінцента з дітьми, яку виготовив у 1910 р.

відомий скульптор Антоній Попель.

Фігура св.

Вікентія де Поля з дітьми на фасаді будинку №1А, вул.

Фото Мар’яни Іванишин.

По вул.

Кривоноса, 6 на великій ділянці у 1729-1730 рр.

(у деяких джерелах вказані роки 1738-1745 ) збудували споруду монастиря Театинів з папським колегіумом за проектами італійських архітекторів Ніколо Сальві та Ґаетано Чіавері у поєднанні стлів бароко та класицизму.

За цісаря Йосифа ІІ у 1784 р.

ченців виселили, а в монастирських будівлях розмістили касарні артилерії, які називали «Червоним кляштом», бо їх дахи були вкриті червоною черепицею.

Саме завдяки будинку папської Колегії театинів вулиця дістала назви Червоного кляштору, а згодом Театинська.

«Червоний кляштор» використовували під казарми аж до 1989 р.

Зараз у ньому розміщено ДП “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем”.

Колегія театинів (“Червоний кляштор”), 1837 р.

Літографія К.

У забудові вулиці переважають класицизм, сецесія, конструктивізм 1960-х років.

Декілька будинків є пам’ятками архітектури місцевого значення.

У будинку за адресою Кривоноса, 9 у 1900—1916 роках містилася редакція, українського сатирично-гумористичного часопису «Комар», редактором якого був Іван Кунцевич.

У триповерховій кам’яниці під № 10 , збудованій у 1898 р.

архітектором Францішеком Сковроном, у 1913-1939 рр.

Містилася Бурса ім.

Митрополита А.

Зараз тут знаходиться Львівський науково-практичний центр інститут педагогіки і психології профосвіти.

Збережений номерний знак по вул.

Театинській, 10 (сучасна Максима Кривоноса).

З другого боку під № 19 розташовувалася ще одна українська установа.

на поч.

ХХ ст.

тут був «Мужеський інститут під покровом Св.

Миколая», під керівництвом Костя Панківського та о.

Миколи Ґаланта.

Заклад утримувався Руським педагогічним товариством (пізніше т-во «Рідна школа») та був призначений для учнів середніх шкіл, які прибували на навчання до Львова з міст та сіл Галичини.

У будинку під № 33 у 1946-1964 рр.

Мешкала відома письменниця Ірина Вільде (1907-1982), авторка повістей «Метелики на шпильках», «Б’є восьма», «Повнолітні діти», роману «Сестри Річинські», котра у 1935 р.

отримала літературну премію ім.

І.Франка, а у 1965 р.

їй присуджено Шевченківську премію.

Відкриття лінії на Високий замок (1910).

У 1910 р.

по вулиці проклали трамвайну лінію, що отримала індекс U, а маршрут позначався літерами UL, що означало кінцеві зупинки – 29 Листопада (Коновальця) – Унії Люблінської (Високий Замок).

З 7 серпня 1910 р.

маршрутом розпочався регулярний рух вагонів з пасажирами.

У повоєнні роки, після відновлення маршрут став називатися «12».

Закрили рух на Високий Замок у березні 1970 року.

Під № 16 по вул.

Кривоноса до сьогодні стоїть триповерхова будівля аркадного стилю кінця ХІХ ст., споруджена для військового та пізніше перебудована під житловий будинок.

Саме до цього будинку піднімалися трамвайні вагончики і за цим будинком закінчується парна сторона вулиці Кривоноса.

Луна-парк на Кайзервальді.

З південного боку над вулицею Кривоноса височіє гора Львова.

Біля її підніжжя у 1910 р.

за проектом британських архітекторів Томаса Мак-Довела та Артура Леверака збудували Луна-парк з «американськими гірками», «чортовим колесом», каруселями, кінематографом та «павільйоном жахів».

Софія ЛЕГІН.

Leopolitana /за ред.

Бойко та В.

– Львів: ВТНЛ-Класика, 2013.

Крип’якевич Іван.

Історичні проходи по Львові.

Накладом товариства “Просвіта” у Львові, 1932.

Лемко І., Михалик В., Бегляров Г.

1243 вулиці Львова (1939-2009).

— Львів : Апріорі, 2009.

Мельник І., Загайська Р.

Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова.

Центр Європи, 2013.