Намет бедуїнів і шакали біля пірамід, або для чого граф Потоцький їздив до Єгипту

Намісник Галичини, друг австрійського імператора Франца Йосифа й ініціатор побудови палацу Потоцьких у Львові Альфред Юзеф Потоцький мав двох синів – Романа й Юзефа Миколая.

Другий з них, хоч і народився у Львові (8 березня 1862 року), усе ж успадкував маєток у Антонінах, що на сучасній Хмельниччині.

Між іншим, Юзеф Миколай Потоцький мав досить цікаву біографію і екзотичні, як нам сьогодні може видатися, захоплення – часто бував на сафарі у Африці, відвідував Індію і ін.

Що головне – це все він досить детально зафіксував.

Відтак пропонуємо заглянути за лаштунки його подорожі до Єгипту й ближче познайомитись із цим незвичайним та дуже колоритним уродженцем Львова.

Юзеф Миколай Потоцький.

Чому Єгипет?.

У країну фараонів сьогодні їдуть щоб подивитися на спадщину однієї з найдавніших в історії людства цивілізацій, а також – щоб поніжитись на сонечку.

Юзеф Міколай Потоцький, плануючи власну поїздку до цього віддаленого куточка, мав дещо інші цілі.

Зокрема, він хотів купити у Єгипті арабського жеребця для свого табуна у Антонінах, а володів, треба сказати, вражаючими кіньми.

Їх виглядом та походженням захоплювали різні відвідувачі його маєтку.

Лоукост до Єгипту.

Під саму завісу ХІХ століття, у 1890 році, Юзеф Міколай Потоцький попрощався із Європою й вирушив у тривалу подорож Далеким Сходом (з Єгипту все лише розпочиналося).

Його супроводжували доктор Шуцький та стрілець Стефан із Антонін.

На англійському поромі троє мандрівників борознили лагідні хвилі тихого і спокійного моря і так дісталися до “чорного” континенту.

Маєток Потоцьких у Антонінах.

Перші враження.

“Плоска смуга жовтого піску, декілька дрібних пальм, білі споруди міста на віддалі […] все залите гарячим, золотим блиском південного сонця” – таким африканський континент постав перед зором Юзефа Миколая Потоцького, який його вперше відвідав.

Подорожні прибули в порт Александрії, а довше затрималися у Каїрі.

На думку представника роду Потоцьких, саме оригінальні види стародавнього Єгипту і здатні найбільше вразити новизною людину, яка прибула на африканські терени з Півночі.

У пошуках арабського жеребця.

У Каїрі Юзеф Потоцький провів декілька тижнів.

Безумовно, що він оглядав туристичні принади міста та околиць.

Однак, основна мета його перебування там – це пошук арабського жеребця для свого табуна у Антонінах.

Потоцького супроводжував у незвіданому краї англієць Блант – мандрівник, з яким вони познайомились у Антонінах, коли останній приїжджав дивитись на арабських коней Юзефа Миколая.

Потоцький характеризував Бланта як орієнталіста, великого арабомана й фанатично закохану у арабських скакунів людину.

Останній мав чудових коней в Англії, але проживав останнім часом в околицях Каїра – у виліпленому з глини будинку на межі пустелі й цивілізації, відрікшись європейського одягу і традицій, кочуючи й постійно перебуваючи в оточенні арабів, навіть їв пальцями – на східний манер.

Юзеф Миколай навіть назвав того англійським Еміром Жевуським.

Теодор Аксентович.

Портрет Юзефа Миколая Потоцького біля 1890 року.

Блант провів Потоцького до усіх знаних у Каїрі власників табунів і стайнь, познайомив його із багатими пашами й арабськими торговцями, навіть звів із бедуїнами.

Кінно вони їздили пустелею і спілкувалися з шейхами та бедуїнами, які прибули в околиці Каїру із глибин Аравії.

Ці “сини пустелі”, як їх назвав Потоцький, радо вітали відвідувачів та гостинно приймали тих у своїх наметах.

Усі вони добре знали Бланта і хоч ненавиділи англійців, але його шанували.

Попри всі зусилля, арабського жеребця для Юзефа Потоцького тоді так і не вибрали.

Останній переконався, що в Єгипті та Туреччині знайти хорошого коня непросто і за ним варто їхати в Індію, куди на ринки арабські торговці кожного року привозять десятки тисяч коней.

Там, у Калькутті, Потоцький пізніше і придбає собі одного гнідого арабського жеребця у Антоніни.

Юзеф Миколай (в центрі) в оточенні мисливців.

Мисливські записки.

Окрім коней Юзеф Миколай Потоцький дуже любив полювання.

Для останнього він не мав достатньо часу у Єгипті.

Щоправда, деякими спостереженнями і досвідом там збагатився.

Скажімо, прийшов до висновку, що велика звірина у тих краях не водиться, а також – про багатство долини Нілу на різноманітне птаство.

Між іншим, Юзеф Миколай також бачив як виглядає полювання на шакалів.

Ці тварини облюбували піраміди, розташовані біля Гізи.

Вони ховалися у щілинах і тріщинах, які з’являються у цих монументальних сторожах таємниць минулого.

Вночі ж виходять зі своїх сховків і полюють чи шукають воду.

Місцеві мешканців відстежили звички шакалів і навчилися виганяти їх на озброєного мисливця.