Майже фантастична мандрівка від ринку “Торпедо” до вул. Щурата під землею

А ви знали що під землею можна пройти від ринку Торпедо і аж до вулиці Щурата? Я – ні! Цей хід ми відкрили чисто випадково.

Підняли люк в кущах а під ним виявився величезний круглий тунель.

«Раз він такий великий то і йти повинен десь далеко» – подумали ми.

Так і сталося.

Ми кілька годин чалапали під землею аж поки не опинилися на шкільному стадіоні по вулиці Щурата.

То ж тепер і район Миколайчука-Щурата також має свої підземелля.

Точка спуску під землю неподалік ринку Торпедо.

Йдемо в сторону ТЦ ВАМ.

Костянтин поліз дослідити бокову притоку.

Хоч колектор тут і сучасний, та металеві конструкції повністю зігнили.

Є й значні залежні бруду.

Поворот в сторону вулиці Щурата.

Тут колектор значно старіший та замулений.

Під час грози рівень води піднімається аж до стелі.

Тому і сміття звисає над головою.

Оригінальна бокова врізка з “циганських” районів.

Цим тунелем є каналізаційний колектор.

Він з’єднує Полтву з мікрорайоном на вул.

Мазепи, Пилипа Орлика, Щурата.

Річка Полтва тече якраз якраз під ринком Торпедо.

Зразу за ним є густі зарослі комишу та чагарнику які кишать сміттям та наркоманами.

Але з ломом у руці та балончиком у кишені вони нам були не страшні.

Сам люк знаходиться у яру обабіч стежки.

Влітку його побачити нереально бо він повністю закритий листям.

А от осінню нам посміхнулася удача….

Щоб знайти вхід під землю ми навіть пробували вилазити на ЛЕП щоб побачити його зверху.

А ось і люк.

За допомогою телескопічної драбини спускаємося вниз.

Ми опиняємося у бетонній трубі діаметром під три метри.

На дні по кісточки води.

Але це тому що зараз немає дощу.

На стелі чітко видно сліди від затоплення у зливу.

Так як скоб немає ми використали драбину для спуску вниз.

Так значно комфортніше.

Внизу просто величезний тунель!.

В дощ вода піднімається аж до стелі!.

Не ходіть в колектори в дощ!.

За кілька метрів нижче по течії труба примикає в Полтву.

Палицею заміряємо глибину води: вище поясу.

Йти у Полтву не будемо, та й нема чого.

Там ми вже все бачили.

А от куди ж веде цей тунель для нас було загадкою.

То ж йдемо проти течії.

Вид за течією в сторону Полтви.

Довжина цієї ділянки близько 100 метрів.

А ось вже і Полтва видніється.

Над нею є люк.

Іван поліз подивитися де він є на поверхні.

Іван поліз подивитися де він є на поверхні.

Вертаємося назад.

Це одна з найчистіший ділянок колектора.

Бруду під ногами майже немає.

От ми і біля входу.

Мандрувати підземеллями цікаво та весело.

В тунелі кожних кількасот метрів видно світло зверху.

Деколи це незакриті люки, деколи просто отвори для стоку води.

Хоч тунель і відносно новий, але на дні багато сміття.

Місцями з бетону стирчать ребра арматури.

Скоро тут утвориться незапланована діра.

Драбинки і платформи, якими мали б спускатися сюди люди, давно зігнили і лежать на дні.

Цікаво ж знати що тут де і як.

Лазити по каналізації з брудними руками якось неприємно 🙂.

Джерело чистої води.

Навіть можна було пити.

Зігнила платформа.

А це над платформою.

Так виглядають люки на поверхні.

На стінках колектора вже видно арматуру.

Скоро вона зігниє і руйнування підуть далі.

Ця труба вся іржава і скоро поламається.

Ще одні зігнила платформа і ми фоткаємося при сонячному світлі.

Хтось прорубав в колекторі діру щоб вода стікала з його городу.

Йдемо далі в сторону ТЦ ВАМ.

Цікаво ж куди ця труба веде.

Іван поліз і перевірив.

Це одразу ж за ТЦ ВАМ.

Йдемо далі.

Ооооо! Грибочки!.

І коріння дерев проникли в колектор.

Так ми проходимо за ВАМ-ом, далі до АЗК «ОККО» і тут поворот ліворуч на вулицю Загірну.

Так як люків було багато і вони здебільшого пластикові то Іван і Костянтин легко вилазили на поверхню і робили прив’язку до карти.

Ще один вилаз на поверхню.

На цей раз цілий.

Там було аж два люки один навпроти іншого.

Тож повиходили гонські фото.

Ще пару метрів чистою трубою….

І знову драбина, ще й нова!.

Прив’язка до місцевості.

На відео в кінці статті є більше.

Якщо у вас проблеми з водовідведенням то винні не решітки дощоприймачів.

Просто в колекторі лежить такий от блок!.

В сильний дощ він затримуватиме воду і затоплюватиме нагорі.

Перетнувши автотрасу колектор зменшився в діаметрі.

Тепер це дво…, а не триметрова труба.

І з вигляду вона значно старіша.

На дні дуже багато бруду а на стінах майже середньовічні нарости.

Місцями бруду було настільки багато, що він займав половину труби.

Ми тоді згиналися в три погибелі і якось так сунулися вперед.

Зате звідти повиходили гарні фотографії.

От і зменшення діаметру труби.

Спочатку тут відносно чисто.

Потім починає з’являтися бруд.

Деколи вода розмила бетонне дно.

Деколи зі стелі висять бетонні бурульки.

А потім значні залежні бруду.

І йти приходиться так 🙁.

Таких штук є багато і вони тут не повинні бути.

Їх мають чистити і забирати звідси.

Через бруд в колекторі піднімається рівень води та зменшується його пропускна здатність.

На фото той же колектор наполовину заповнений стоячою водою.

Крім всього решта тут ще є красиві нарости.

Вони хоч і дуже мальовничі на фото, але їх тут також не має бути.

Ну кришки люків у Львівській каналізації це звичне явище.

Один з поворотів колектора.

І одне з місць де шкодуєш що не взяв парасольку.

Знову бруд і знову підняття води.

Тут ми йшли майже навприсідки.

Хтось явно перестарався з довжиною труби.

Цей люк так і був незакритим 🙁.

Цікаве приєднання коло вулиці Розточчя.

Яма і води вище колін.

А потім знову сухо і чисто.

Цей бетонний люк має ручку зверху.

А цей люк так і був, взагалі незакритий.

Але там навколо дачі та кущі.

Діти не гуляють.

Це ми вже зараз в районі вулиці Щурата.

І куски бетону на землі.

Звідки він тут взявся.

Стадіон школи на вулиці Щурата це не є крайня точка колектора куди можна пройти.

Він ще йде далі аж до вулиці Миколайчука.

Тут починається метрова трубою лізти в яку нам не хотілося.

На ділянці Школа – вул.

Миколайчука були люки, але вони не відкривалися.

То ж дійшовши до кінця ми повернулися назад і вилізли на шкільний газон.

Зручна драбина нагору.

Але люк знизу не піддався.

Бокова притока на вулиці Миколайчука.

Видавала дуже сильний шум наче тут якийсь водоспад є.

І кінцева точка нашої мандрівки.

Вулиця Миколайчука.

Далі йти можна, але не хотілося.

Спина вже й так боліла.

Ну а далі всі такі модні в гавні і хімзахисті, ми, з високо піднятими головами, почалапали назад до ринку Торпедо.

Бо там ми лишили машину і весь чистий одяг.

Костянтин вилазить назовні.

Народження діггера.

Носіть каски! Щоб капішон був чистий.

Новий тренд моди!.

Підсумовуючи: ми дослідили ще один колектор Львова.

Тепер і район Миколайчука-Щурата має свої підземелля.

Стан його міг бути і кращий.

Але чогось такого вже аварійного ми не виявили.

Є кілька незакритих люків.

Але вони в кущах та городах де ніхто не ходить.

То ж це не критично.

Довгий, великий і цікавий колектор.

Фоткаємося в крайній точці під вулицею Миколайчука.

Дуже дякую за компанію і допомогу!.

Андрій РИШТУН.