У Каліфорнії будуватимуть гігантський гуртожиток без вікон. Його вже назвали «Годзілложитком»

Вітаємо вас на «Хмарочосі»! Ми пишемо про розвиток міст вже 7 років та 106 днів. За цей час ми опублікували вже 15449 новин та статей і продовжуємо це робити щодня. Підтримайте нас щомісячним внеском! За ціною лише однієї поїздки у таксі, ви сприятимете незалежній роботі редакції і допоможете робити Київ місцем для гідного життя, а діяльність влади – прозорішою.

Каліфорнійський університет Санта-Барбари вирішив збудувати 11-поверховий студентський гуртожиток, потенційно, найбільший у світі. Критики вже назвали будівлю «Годзілложитком».

Нова будівля вміщатиме понад 4,5 тисячі студентів. Особливість проєкту в тому, що 94% мешканців житимуть у кімнатах без вікон.

Минулого тижня університетську комісію на знак протесту полишив консультуючий архітектор Денніс МакФадден. Він заявив, що не може підтримати дизайн будівлі «ані як архітектор, ані як батько, ані як людська істота».

Архітектор наголошує, що доступ сонячного світла, повітря та можливість бачити з приміщення навколишнє середовище є засадничими для психічного здоров’я жителів.

Архітектурний критик і лауреат Пулітцерівської премії Пол Голдерберг, побачивши візуалізацію, заявив, що це якийсь дурний жарт — «в’язниця, замаскована під гуртожиток».

За проєктом, студентські помешкання групуватимуться в бокси, кожен яких міститиме п’ять крихітних кімнат, спільну кухню з вітальнею та вбиральні. У більшості кімнат вікно замінятиме екран із симуляцією денного світла.

Спорудження Munger Hall ініціював 97-річний мільярдер Чарльз Мангер, який надав 200 мільйонів доларів на проєкт загальною вартістю 1,5 мільярда. Авторами проєкту вказано VTBS Architects. В архітектурній компанії повідомили Dezeen, що концепція належить Мангеру.

VTBS Architects запевняють, що всі віртуальні вікна в кімнатах запрограмовані на циркадні ритми, щоб імітувати природну яскравість і температуру освітлення, а спільні приміщення, зокрема вітальні та кухні, матимуть справжні вікна.

Bloomberg CityLab зауважує, що «Годзілложиток» — жахливий проєкт, а його вартість комічно космічна навіть за мірками Каліфорнії. Однак критика затуляє контекст житлової кризи у США, особливо серед студентства: один із двадцяти абітурієнтів не має де мешкати. І чи не найгірша ситуація саме в Каліфорнійському університеті Санта-Барбари, чиї студенти ночують в автомобілях, «вписуються» на диванах у друзів, а то й узагалі відраховуються з навчального закладу.

Попри всі недоліки проєкту Munger Hall, він передбачає окрему кімнату з ліжком і письмовим столом для кожного студента — майже розкіш на тлі умов, в яких живуть інші абітурієнти. Саме брак вікон дозволяє вмістити таку велику кількість студентів у гуртожитку.

Тактична особливість проєкту — контраст між спартанськими кімнатами та комфортнішими спільними просторами, що має на меті спонукати мешканців не усамітнюватися надовго, а більше спілкуватися між собою.

Видання також наголошує, що до виникнення такого левіафана, як «Годзілложиток», спричинив брак землі для будівництва навколо університету, розташованого посеред зони приватної малоповерхової забудови. Попри шалений попит Санта-Барбара жорстко опирається новому будівництву — за останні п’ять років тут збудували менш як 500 помешкань (для порівняння, кожен поверх Munger Hall вміщатиме більш як 500 кімнат).