Чи може компанія вимагати видалити негативний відгук про себе? Кейс CyberCraft і DOU з юридичного та репутаційного погляду

Компанія CyberCraft подала в суд на портал DOU з вимогою розкрити інформацію про користувача, який 20 березня та 24 квітня 2020 року написав гнівний пост про IT-компанію. Суд задовольнив цей позов і зобов’язав DOU до 26 листопада 2021 року надіслати інформацію про ПІБ, місце проживання, ідентифікаційний код або номер і серію паспорта, електронну адресу та номери телефонів людини, яка опублікували свої відгуки про IT-компанію. 

Що було у відгуках

У відгуках користувач написав, що в компанії нібито раптово закінчився проєкт і без роботи залишились 9 працівників. Виплати останьої зарплати розбили на кілька місяців, не використані відпустки не виплатили і не повідомили команді, коли планують повністю розхрахуватися.

Також користувач дає поради для майбутніх праівників CyberCraft: просити зразок договору завчасно, так як компанія нібито може викликати в офіс на його підписання і, якщо одразу не підпишеш, не беруть на роботу. А там умови можуть бути вже не вигідними для кандидата. Перевіряти одразу, наскільки зручне робоче місце, уточнити, яке обладнання дадуть для роботи (користувач пише, що ніби були випадки, коли новому співробітнику давали обладнання людина, яка у відпустці) і так далі. 

Історія справи

Історія цієї справи почалася ще в липні 2020 року, коли ТОВ CyberCraft звернувся з позовом до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області. Але вже в серпні цю справу було передано до Шевченківського районного суду м. Києва  за місцем проживання Відповідача.

Позов був поданий немайнового характеру, тобто він передбачає спростування недостовірної інформації та захисту репутації. Позивач не вимагав стягнення штрафу.

У жовтні 2021 року задоволене клопотання CyberCraft про витребування інформації про користувача, який написав відгук з сайту DOU до 26 листопада 2021. Тобто справа вже слухається більше як рік. 

15 листопада 2021 DOU випустила публічний реліз, що вони розбираються чи повинні надавати дані чи ні. А вже 22 листопада 2021 року на DOU ці відгуки про компанію CyberCraft видалені (перший та другий). 

24 листопада 2021 компанія повідомила, що відкликає позов до суду. Натомість ця ситуація призвела до ще більшого негативу проти компанії та залишення ще більше негативних відгуків. Розберімося з цим з правової точки зору.

Право користувача на відгук

Право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань гарантується статтею 34 Конституції України, а також статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

Але й компанія має право на спростування недостовірної інформації про себе, відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 Цивільного кодексу України.

У зв’язку з цим компанія може обмежити права інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно та для захисту репутації (це також передбачено статтею 34 Конституції України).

Проте, є окремий перелік відомостей, який не може становити комерційну таємницю. Він визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. N 611, а саме: 

• відомості про  чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць (при цьому це не стосується договорів з підрядниками, ФОПами);
• порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
• відомості, що відповідно до чинного законодавства  підлягають
  оголошенню (наприклад, публічні дані про місце реєстрації, директора, розмір статутного капіталу).

Тобто інформація про порушення компанією умов договору та господарського чи трудового законодавства не може бути комерційною таємницею. Але деяка інформація може бути віднесена до конфіденційної, що є ширшим поняттям. А от, якщо користувач опублікував на ресурсі частину комерційної таємниці визначеної компанією – це може бути порушенням прав компанії.

Оціночні судження чи твердження?

Але спір у справі стосується визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації, а не розголошення конфіденційної інформації.

Суди в такому разі встановлюють: 

• чи було поширення інформації, в тому числі в мережі Інтернет, в електронних мережах; 
• чи стосується поширена інформація CyberCraft чи іншої особи;
• докази того, що ця інформація є недостовірною, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, містить відомості, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них неповні або перекручені;
• чи порушує дана інформація права CyberCraft, чи завдана шкоди чи перешкоджає дана інформація реалізовувати свої права, наприклад на найм;
• характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням;
• чи доведено те, що саме відповідач є автором допису (відгуку) розміщеного на веб-сайті DOU;
• хто є власником веб-сайту.

Саме в питанні оціночних суджень криється свобода слова. Це висловлювання, які не містять фактичних даних. Критика, думки, оцінка певних фактів і недоліків, переконання, оцінка дій, а також висловлювання, які є гіперболами, алегоріями, сатирою. 

Витребування інформації у ресурсу DOU

DOU збирає досить детальну інформацію про своїх користувачів. Це й ім’я та прізвище, фотографія, стать, адреса електронної пошти, дані акаунтів з LinkedIn, Facebook, Google, LinkedIn, Twitter, крім цього ще можуть збирати: дату народження; місто фактичного проживання; телефон; Skype; назву компанії; посаду в компанії; інформацію про навички; іншу інформацію в розділі «Про мене». 

В принципі законодавство України не забороняє збирати такий обсяг інформації, на відміну від GDPR в ЄС, де в ст. 5 (с) закріплено принцип мінімізації даних, які збираються. Але у користувачів DOU є право видалити інформацію про себе та відв’язати профіль від соцмереж, звернувшись до DOU.

DOU може не надати дану інформацію, бо він не збирає дані паспортів чи місця проживання, які запитує суд. Та взагалі може зазначити, що дана інформація видалена користувачем згідно їх політики конфіденційності.

DOU розкриває інформацію у наступних випадках: 

• роботодавцям, при відклику на вакансію;
• іншим користувачам, при написанні особистих повідомлень;
• згідно з вимогами діючого законодавства України (наприклад, судового рішення).

Позови про поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет подається до автора коментаря. А коли він невідомий, можуть залучити власника веб-сайту. 

Якщо в результаті рішення буде встановлено, що інформація є недостовірною, ресурс буде зобов’язаний видалити дані. Навіть якщо автора коментаря не встановлять. 

Як за кордоном

Схожа ситуація була в Каліфорнії у справі Machine Zone Inc проти ресурсу Glassdoor, де також позивач вимагав Суд розкрити дані особи користувача, який залишив відгук.

Тоді суд дійшов висновку, що Glassdoor має право відстоювати зацікавленість співробітника у збереженні його анонімності. Також Позивач не надав достатніх доказів того, що коментар розкриває конфіденційну інформацію з порушенням угоди про нерозголошення.

З точки зору репутації

У цій справі є дві сторони: юридична та репутаційна. З точки зору репутації – ще один з численних яскравих прикладів як не треба робити. Їх, на жаль або на щастя, в останні місяці в Україні досить багато.

На жаль – тому що платою за ці життєві уроки стає особиста репутація та статки людини, або навіть доля компанії. На щастя – тому що такі випадки вчать спершу думати, та приділяти ретельну увагу при будь-яких діях в інформаційному полі, такій дивовижній чудасії для України – як репутація. Приділяти увагу не лише коли стає «боляче», хоча такі уроки, певно найефективніші. 

• Перше, що компанія повинна була зробити – це передбачити ризики.

Відмова іноземного замовника сплачувати кошти за IT-проекти – не новина для українських розробників. Не новина уже досить довго. Компанії, що працюють з такими замовниками, передбачають такі ризики та зазвичай страхують їх.

Так, це трохи дорожче, аніж працювати без «паску безпеки», але точно спокійніше. Люді – дуже чутливий капітал, а також найнепередбачуваний. Піклуйтесь про їх задоволеність, це дасть свої результати. 

• Друге – домовитись зі співробітниками таким чином, щоб люди не відчували себе у програші.

Якщо вже ситуація відбулась, намагайтесь вчинити відкрито та взаємовигідно у довгостроковій перспективі, повірте, це можливо у будь-якій ситуації. Залучіть спеціалістів.

Не відкрию таємницю кажучи, що коли людина відчуває себе у програші, у будь-якій країні світу, вона йде або до юриста або до медіа. Це завжди було і завжди так буде. Ви не зміните ситуацію, але точно можете запобігти втратам. 

• Третє – якщо вже інформаційний простір «гуде» вашим кейсом, відповідайте. Швидко. Та головне – відповідайте нікого не звинувачуючи. 

Зрозумійте, у репутаційних кейсах ніхто не хоче розбирати вашу особисту «білизну» та читати про те, що співробітник був такою собі людиною. Єдине, що хоче суспільство – справедливості у своєму розумінні цього слова.

Викладіть свою позицію, нікого не звинувачуючи, та вибачтесь за те, що ваші дії могли образити. Вузька спільнота завжди вважає себе жертвою у таких кейсах. Це не означає, що ви автоматично винні, це означає, що ви розумієте, що саме обурило/образило спільноту. 

Повірте, у сукупності усі ці дії стануть вам дешевше, аніж зруйнована репутація. Як мінімум, ви уникаєте потенційного ризику, що після репутаційної кризи вартість залучення співробітника у вашу компанію не злетить до небес. 

***

Історія CyberCraft отримала подальший розвиток. Компанія, нарешті опублікувала свою позицію та ми отримали до репутаційного кейса нові, яскраві штрихи. Ви маєте можливість скласти свою думку щодо прес-релізу.

Коротко кажучи: компанія визнала, що позов до суду та подальші неоднозначні дії, «були дещо емоційними», але вони викликані тим, що відгук на колишнього співробітника на DOU був розцінений як шантаж. Коментарі під релізом одразу дають зрозуміти чи досяг прес-реліз своєї цілі. 

Матеріал написаний в соавторстві з директором з маркетингу Juscutum Ірина Мягкою.