Право на шинок, або хто міг шинкувати у давньому Львові

Перебуваючи на самому початку 2022 року (так, треба вже до цього звикати), розпочнемо нашу оповідь також із базових речей.

Речей, які визначали життя людей у давньому Львові і обличчя міста впродовж тривалого часу.

Врешті, наслідки цих речей, хоч їх самих може давно немає, ми продовжуємо простежувати, а часто – навіть бачити.

Панорама Львова.

Мідерит Абрагама Ґоґенберґа (1608).

Дороги середньовічних міст ведуть … Магдебург.

Впродовж століть надзвичайно важливим питанням, мова тут не лише про наші терени, була можливість продукування та розповсюдження алкогольних напоїв.

Звично монополію у цій сфері утримувала сторона, яка добивалася права легального використання сили чи таке право для себе узурпувала.

Магдебурзьке право, книга 1581р в Львівському історичному музеї (фото Тетяна Жернова 2016р).

Потреба урегулювання усіх питань, пов’язаних із алкогольною сферою, у давньому Львові виникла давно.

Отож, уже у привілеї про надання місту магдебурзького права ми можемо зустріти певні розпорядження з цього приводу.

Так, цей документ значно більше стосується політичного та господарсько-економічного життя в місті загалом.

Право на самоврядування, незалежність від місцевих урядовців, можливість клопотати про вирішення актуальних проблем одразу перед королем – це все про магдебурзьке право і двері, які відкриває ця правова система.

Водночас, диявол ховається у деталях.

Тому на деталі й варто звертати особливу увагу.

Тим більше тоді, коли виявляється, що деталі є настільки цікавими, а водночас ще й важливими, як це мало місце із привілеєм про надання Львову магдебурзького права.

Чверть слова про привілей.

Найдавнішим зі збережених привілеїв на підтвердження магдебурзького права для Львова є грамота короля Казимира ІІІ, датована 1356 роком: “…дбаючи про численні клопоти та незручності, що наше місто Львів зазнало від усіляких немилосердних ворогів, прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, прибутки, користі та добробут.

Для втіхи згаданого міста та збільшення кількості його вірних жителів даємо і встановлюємо вищезгаданому містові на вічні часи німецьке право, яке по-простому називається Магдебурзьким…”.

Десь так, як було зазначено в документі, все й відбулося – затвердження магдебурзького права сприяло економічному та політичному розвитку Львова впродовж наступних століть, а функціонування тут даної системи стало елементом включення наших земель до єдиного європейського правового і політичного простору.

Король Казимир ІІІ Великий.

Водночас, у інших документах того часу зустрічається інформація, яка схиляє до думки, що прояви явища, яке сьогодні називають магдебурзьким правом, спостерігалися у Львові ще за часів князя Лева.

Це дає дослідникам підстави, щоб говорити про привілей 1356 року як факт не наданням, а підтвердження місту магдебурзького права.

А в середині…горілка.

Привілей, наданий Львову у 1356 році, стосувався різних сфер тогочасного життя і багатьох питань.

Звичайно, це урегулювання правового життя місцевих жителів.

Також політичного життя – місто мало підпорядковуватися лише війту, а через нього – безпосередньо королю.

Цей привілей стосувався і питання відносин між народами, які проживають у місті, а також забезпечення безпеки і порядку у внутрішньому житті кожної з громад.

Врешті, надання міській громаді Львова у розпорядження лісів, виноградників, луків і пасовищ, що, на думку короля і працівників його канцелярії, також мало б сприяти розвитку міста.

Мешканці середньовічного Львова.

Рисунок Ф.

Водночас, цей документ – це не лише про невтручання місцевих королівських чиновників та шляхтичів у політичне життя міста.

Він також, зокрема, про щось більше – про життя господарське і повсякденне.

Отож, наприкінці привілею є одна непримітна, на перший погляд, але також важлива фраза: “даємо тому місту (право), щоб жоден із зем’ян, духовних, міських та будь-яких інших осіб не розміщував, не встановлював і не будував шинків у межах однієї милі від міста”.

Львівська ратуша в 1620 році (джерело ілюстрації – Лозинський В.

«Патриціат і львівське міщанство XVI –XVII ст.»).

Над цією фразою можна іронізувати і говорити про те, що якийсь, умовний, ксьондз XIV століття, який половину свого життя збирав гроші на відкриття корчми на площі Ринок у Львові, втратив, після публікації даного документа право на останнє.

Однак, є очевидним, що насправді цей фрагмент документа також стосується захисту місцевих виробників алкогольних напоїв і саме міських виробників – львів’ян.

Дана фраза – це захист, перш за все, їхнього бізнесу.

Тому нова система, яку вибудовували у середині XIV столітті у давньому Львові, створювалась і впроваджувалась з максимальним урахуванням інтересів міста та його жителів.

Євген ГУЛЮК.

Використані джерела:.

Гошко Т.

Магдебурзьке право Львова // Ї, 2003.

– №29 [Електронний ресурс].

Режим доступу: http://www.

Привілеї міста Львова (XIV – XVIII ст.) / Упорядник Мирон Капраль.

– Львів, 2010.

– С.

27 – 31.

[Електронний ресурс].

Жернова Т.