«Калатрава зіпсував кращі роки моєї старості»: скло на скандальному мості у Венеції замінять на камінь

Вітаємо вас на «Хмарочосі»! Ми пишемо про розвиток міст вже 7 років та 163 днів. За цей час ми опублікували вже 15943 новин та статей і продовжуємо це робити щодня. Підтримайте нас щомісячним внеском! За ціною лише однієї поїздки у таксі, ви сприятимете незалежній роботі редакції і допоможете робити Київ місцем для гідного життя, а діяльність влади – прозорішою.

Після довгих років поневірянь жителів Венеції, які падали на скляному мості Калатрави, муніципалітет вирішив замінити скляну поверхню каменем трахітом — не таким ефектним, але точно менш слизьким, повідомляє New York Times.

«Зірковому» іспанському архітектору Сантьяго Калатраві доручили спроєктувати Міст Конституції через Гранд-канал, поряд із залізничним вокзалом, ще в 1999 році. Будівництво тривало дев’ять років і супроводжувалося затримками та скандалами навколо зростання кошторису. Споруду нарешті відкрили у 2008 році, й відтоді місто регулярно стикалося з судовими позовами.

Вчителька на пенсії 76-річна Маріаросарія Колуччі подала до суду на міську адміністрацію після того, яка послизнулася на мосту в 2011 році. Вона прямувала до театру, щоб подивитися виставу за участі свого сина, та впала, зламавши кістку плеча — «у п’яти місцях, вона була як артишок». Спершу суд призначив компенсацію в 80 тисяч євро, але жінка програла в апеляції й зараз чекає на рішення Верховного суду.

«Цей міст гарно виглядає в архітектурному журналі. Але треба постаратися, щоб на ньому не впасти», — зазначає пані Колуччі.

Інша постраждала, Анна Марія Стеванато також зламала плече. «Я гепнулася, наче мішок картоплі. Пан Калатрава зіпсував найкращі роки моєї старості», — зазначила вона.

«Це не міст, а пастка», — заявляє 71-річний Анджело Ксалле, колишній працівник порту, який згадує, як допомагав перехожим, що ламали собі щелепи та голови, послизнувшись на мосту.

У Венеції налічується приблизно 400 мостів і місцеві жителі пишаються тим, що можуть перетинати їх навіть із заплющеними очима. Вони звертають увагу зокрема й на те, що на мосту Калатрави сходинки мають різну висоту, що збиває з пантелику.

Міст критикували за недоступність для маломобільних людей, зокрема для туристів, які тягнуть валізи з вокзалу. Багаж, крім іншого, постійно псував скло, яке доводилося час від часу міняти. У 2013 році місто встановило ліфт за 1,5 мільйона євро, але він не покращив ситуацію — він був не лише надто повільний, але й сильно розігрівався влітку. Тож згодом його демонтували.

Щоб зробити міст менш слизьким, на сходинки накладали гумові наліпки та встановлювали знаки застереження, а кілька років тому замінили частину скла на камінь. У холодну й дощову пору року скляні частини закривали для проходу. Торік адміністрація зібрала 500 тисяч євро на повну заміну скла трахітовим покриттям.

Схожа історія з іншим скляним мостом Калатрави — «Білим мостом» в іспанському Більбао, відкритим наприкінці 1990-х. Зараз на скляну поверхню настелили гумовий килим.