Забудовник зніс гуртожиток у Феофанії, не давши жителям забрати речі. Тепер вони — бездомні

Вранці 11 січня кількадесят озброєних чоловіків у масках напали на старий гуртожиток у київській Феофанії, на вулиці Метрологічній. Його жителів — здебільшого літніх людей, які ще донедавна працювали в Національній академії наук — побили та викинули на вулицю, а будинок, не гаючи часу, обнесли будівельним парканом і стали трощити екскаваторами. Збоку, ховаючись від фотокамер, за цим спостерігала поліція.

Надвечір гуртожиток був повністю знесений. Правоохоронці кудись зникли. Невисокий чоловік у чорній куртці відрахував гроші «тітушкам» — прямо тут, біля засніжених руїн. Де-не-де з-під завалів виднілися уламки меблів, розметаний одяг, понівечені холодильники та пральні машини.

Десь поміж ними тепер поховане й усе життя колишніх працівників НАН України: особисті документи, родинні архіви, відкладені на «чорний день» гроші та сімейні фото.

Натомість компанія-забудовник KSM Group тепер матиме достатньо простору, щоб облаштувати паркінг для свого ЖК «Кришталеві Джерела».

«Ви — відпрацьований матеріал. Вам вже ніхто не допоможе»

— Вони увірвалися в кімнату о восьмій ранку, щойно я поставила гріти чайник, — розповідає «Хмарочосу» 67-річна мешканка гуртожитку Людмила Клеветенко, чия родина живе тут більше 30 років. Точніше, жила довчора. — Спочатку я пробувала пручатись, потім — благала, щоб дозволили зібрати хоча б якісь наші речі. Але все марно: мене виштовхали, подекуди б’ючи ногами, на вулицю.

Надворі — мороз, а я — в домашньому одязі та капцях. Мене врятували люди з сусіднього дому: якась жінка віддала мені своє пальто, інша — зимові чоботи…

Ніч після знесення гуртожитку родина Клеветенків — Людмила, її чоловік-пенсіонер та син-військовий лікар — провела у своєму автомобілі. Кажуть, що жодного іншого прихистку у них немає: разом із документами та побутовою технікою у зруйнованій оселі пропав й увесь сімейний фінансовий резерв — 12 тисяч гривень, які «збиралися копійка до копійки».

— Тепер у мого сина, лікаря-невролога й офіцера медичної служби, пропав навіть його робочий ноутбук — з усіма історіями хвороб пацієнтів, серед яких і люди, що воювали та воюють на сході України, — каже Людмила. — Але забудовнику та керівництву це байдуже, ми для них зайві люди.

Я працювала в бібліотеці інституту агроекології 25 років, багато років віддав академії і мій чоловік — але щойно керівництво почало готуватись до відселення і знесення нашого гуртожитку, то у забудовника нам сказали:

«Ви — вже відпрацьований матеріал. Будете “рипатись”, вам ніхто не допоможе, а місце на кладовищі ми вам знайдемо».

Окрім Клеветенків, на вулиці опинилися ще кілька мешканців гуртожитку: дві жінки, одна з яких також жила тут зі своїм сином. Всього ж в будівлі було прописано 15 сімей. Декому вдалося знайти собі іншу оселю, але забрати свої речі з Метрологічної встигли не всі. А тепер уже й не зможуть.

— Забудовник завжди ставився до нас так: «Дякуйте, що вам взагалі дозволили стільки жити», — пригадує Світлана Рудь, колишня жителька гуртожитку, яка переїхала з нього минулого року. — Спершу ми пробували об’єднатись, домовитись із академією або про капітальний ремонт нашого будинку, або про надання нам бодай рівноцінного житла, якщо нас виселяють.

Але, стверджують мешканці, забудовник та керівництво НАН не були зацікавлені у компромісах. Проти ж незгодних у них були свої методи тиску.

«Живемо, як на війні: щохвилини можуть напасти»

Про імовірне знесення гуртожитку на Метрологічній у НАН заговорили ще у 2016 році. Якраз тоді влітку Київрада затвердила ДПТ в районі вулиць Заболотного, Лебедєва та Метрологічної, віддавши більшу частину цієї території під житлову забудову. А вже восени Інститут геологічних наук НАН України виділив три ділянки поблизу заповідників «Феофанія», «Пирогово» та Голосіївського лісу для будівництва житлових кварталів. Будівництво довірили компанії «Інтербуд-ТМ», яка входить у вищезгадувану KSM Group.

Тієї ж осені НАНУ замовила у КП «Київжитлоексплуатація» експертизу гуртожитку. Незабаром комунальники визнали її аварійною та «непридатною для проживання».

Втім, жителі гуртожитку дізналися про це лише за два роки, коли стали отримувати від НАН листи про переселення. В академії стверджували, що їм невигідно утримувати «настільки аварійний» будинок — та обіцяли мешканцям «широкий вибір осель».

— Та насправді про це взагалі не йшла мова, — пояснює Рудь «Хмарочосу». — Варіантів нам пропонували небагато — і майже всі вони були значно гіршими за наше «аварійне» житло. Одним нав’язували ліжко-місця замість кімнати, інших заселяли у «житло» розміром з більярдний стіл, комусь просто погрожували звільненням, якщо не погодиться на переїзд. Але й на такі «умовляння» піддавалися не всі.

— Немає куди йти, — казала в сюжеті програми «Гроші» працівниця НАН, яка ще донедавна жила на Метрологічній. — Орендувати ж квартиру за 4900 гривень, які отримую в інституті, я не можу собі дозволити.

Відтак, згадує Рудь, у хід пішли інші методи. Спочатку мешканцям в три з половиною рази підняли вартість обслуговування прибудинкової території. Коли це не подіяло, гуртожиток стали відключати від комунікацій. Першим, восени 2020 року, відрізали газопостачання, потім, за рішенням Окружного адміністративного суду — електрику. Це стало сильним інструментом впливу на більшість мешканців літнього віку, у яких до того ж були проблеми зі здоров’ям.

Саме так змушена була погодитись на запропоновані умови сама Рудь, яка через ниркову недостатність має щоночі підключатися до діалізного апарату — тож відсутність світла означало для неї смерть.

Останніми в гуртожитку відключили опалення та воду. Але навіть за таких умов частина мешканців пробувала налагодити свій побут, сподіваючись, що зможуть домогтися кращих умов через суд. Відтак їм стали бити вікна, а сам будинок кілька разів намагалися підпалити. Відбувалося все це, як правило, вночі.

«Ми живемо, як на війні: щохвилини чекаєш, що нападуть. Мешканці не можуть відпочити, бо залякані. По нас стріляють, нам б’ють вікна та машини, намагаються спалити будинок, а поліція не реагує», — так описували своє повсякденне життя мешканці гуртожитку.

Натомість в керівництві НАНУ їх називають «невстановленими особами, які окупували гуртожиток і намагаються перешкодити його відключенню від комунікацій». Втім, це — заява непублічна. Вона процитована зі звернення керуючого справами НАНУ Михайла Сидоренка до управління поліції, в якому він просить відкрити кримінальну справу проти жителів.

У цьому ж листі він звинувачує мешканців у «завдаванні збитків Державі Україна в особі НАН України». Іронічно, що у 2017 році саме це йому інкримінували Прокуратура Києва і Головне слідче управління столичної поліції. Тоді його запідозрили в тому, що він завдав шкоди академії на суму 21,7 млн гривень.

Втім, ця справа тоді доволі швидко «заглохла». Свою посаду Сидоренко продовжує обіймати і сьогодні. Більше того, саме його підпис стоїть на угодах із компанією «Інтербуд-ТМ». Згідно з ними, забудовник зобов’язується передати не менше 12% зведених квадратних метрів у житловий фонд НАНУ.

Жители гуртожитку кажуть, що, за попередньою інформацією, на місці їхньої оселі запланований великий паркінг для нової черги ЖК «Кришталеві джерела». Його забудовник, компанія KSM Group, вже фігурує в кількох скандальних історіях. Зокрема, саме вона нещодавно вирубала під багатоповерхову забудову горіхову плантацію в Феофанії. Крім того, на квартири саме в «Кришталевих джерелах» не так давно видавав сертифікати президент Володимир Зеленський — для постраждалих від вибуху на Позняках. Втім, як повідомляли журналісти, заселення в них було доволі проблемним.

Наразі «Хмарочосу» не вдалося отримати коментарі від забудовника та НАНУ. Також на момент публікації матеріалу не було й реакції від КМДА та мера Віталія Кличка. Як стверджують мешканці гуртожитку, до знесення вони неодноразово намагалися потрапити на прийом як до Кличка, так і до його профільних замів. Але всі їхні запити та скарги місто щоразу просто пересилало на академію.