35 подій в історії Львова, що “святкують ювілей” у 2022 році

Панорама Львова, 1920-1930-ті рр.

Звісно, це не всі історичні факти, що мали місце в історії нашого міста, а лише 35 на нашу думку найцікавіших.

Найдавніший збережений храм Львова – церква Святого Миколая.

Фото до 1914 року.

1292 р.

– збудована головна надвірна церква князя Льва – церква Св.

Миколая (вул.

Хмельницького, 28).

Сучасного вигляду церква набула в кінці ХVІІ ст.

Нині на фасаді – фрески з образами Св.

Миколая, Св.

Івана, Богордиці та Розп’яття роботи художника Петра Холодного (20-ті роки ХХ ст.).

1926 р., за ескізами архітектора Олександра Лушпинського, виконані металеві решітки кам’яної церковної огорожі.

Низький замок.

Малюнок Франца Ковалишина (кінець ХІХ ст.).

Близько 1362 р.

– у північно-західній частині міста споруджено Низький замок.

Ця садиба королівських урядовців та старости пережила численні пожежі, війни, реставрації.

Після 1772 р.

австрійська влада планувала розташувати тут усі міські адміністративні органи.

Проте через жахливий стан будівлі від цієї думки відмовилися.

1802 р.

старий Низький замок було розібрано, а каміння використано для спорудження фундаментів будинків Краківської площі (нині пл.

Ярослава Осмомисла)ю Від замку не залишилося нічого, крім назви, яку отримала площа на місці цієї будівлі, – площа Каструм (Замок) нині – «Вернісаж».

Галицька брама на пластичній панорамі Львова Януша Вітвіцького, 1938 рік.

1382 р.

– перша документальна згадка про Галицьку браму – оборонну будівлю в південній частині фортифікаційних споруд, що оточували місто з 1368 р.

Сучасний орієнтир її розташування – перетин вулиць Галицької та Староєврейської.

Перед брамою був звідний міст, а над нею височіла вежа, утримання якої покладалося на кравецький цех.

1407 р.

перед Галицькою брамою був уже мурований міст, а 1430 р.

вежу оздобив годинник.

У 1777-1784 рр.

браму разом із оборонними мурами розібрали, продовжуючи вул.

Вулиця Галицька, 1970-ті рр.

1382 р.

– перша згадка про вулицю Галицьку – одну з небагатьох Львівських вулиць, що не змінили своєї назви за усі століття свого існування.

Назву вулиці дав її напрямок до міста Галича, куди купці та подорожні прямували цією вулицею через Галицьку браму.

1382 р.

– перша згадка про Татарську вулицю (назва походить від татарського поселення при ній).

1401 р.

вулиця отримала назву Краківської, оскільки провадила в бік Кракова, до якого виїжджали з Краківської брами.

Вулиця Краківська в 1920-1930 рр.

1382 р.

– заснування першої публічної міської школи.

1432 р.

– з Молдавії привезено виноградну лозу, якою засаджені гори навколо Високого замку.

1452 р.

– середмістя було уже забруковане, міська влада утримувала брукарів, а також водогінників для обслуговування водогонів та підземних каналів, якими відводилися нечистости та надлишки води.

Руська вулиця та Волоська церква у Львові.

ХІХ ст.

1472 р.

– вперше зафіксована назва вул.

Руської; тоді тут налічувалося 20 будинків.

1522 р.

– закладено шпиталь Успенського братства.

1572 р.

– існування ремісничого цеху, що об’єднав архітекторів, будівничих, каменярів, різьбярів, шніцерів (граверів).

“Золота Роза”.

Акварель А.

1582 р.

– архітектори Павло Щасливий та Петро Зичливий коштом купця Ісаака Нахмановича збудували приватний родинний храм – синагогу «Золоті Ворота» – «Турей Захав» (сіж.

Староєврейською і вул.

І.Федорова, 27).

Згодом храм отримав назву «Золота Роза» – на честь невістки фундатора Рози, освіченої та доброчесної жінки.

Під час Другої світової війни синагога «Золота Роза» була знищена.

1642 р.

– у східній частині міського муру біля Успенської церкви прорубана Нова хвіртка (Босацька, Руська (колишнє місцезнаходження: вул.

Підвальна між Успенською церквою та костелом кармелітів).

Босацька фіртка.

Акварель поч.

ХІХ ст.

1672 р.

– Львів облягає 50-тисячне військо: турецька армія султана Мехмеда ІV на чолі з Каплан-пашею; військо кримського хана Селім-Гирея та козацького гетьмана Дорошенка.

Обороною керували комендант гарнізону Е.

Лонцький та бургомістр Бартоломей Зиморович.

Врятувати Львів вдалося завдяки мирній угоді, яку польський посол підписав з турками.

В обмін на гарантії безпеки місто зобов’язалося сплатити викуп у розмірі 116 636 злотих і 1 гроша (інше джерело вказує суму 80 000 золотих дукатів).

Половина суми, 10 000 талерів, – була зібрана майже відразу.

За другу половину суми (яку практично неможливо було зібрати у зубожілому місті) нападники погодилися взяти 12 заручників з усіх верств городян за винятком духовних осіб.

На виконання цієї місії зголосилися добровольці, котрим довелося провести у неволі, у Кам’янець-Подільській фортеці, в очікуванні викупу понад десять років.

Костел Св.

Войцеха і монастир місіонерів.

І пол.

ХХ ст.

1702 р.

– на місці первісного дерев’яного костелу з 1607 р.

коштом міщанина Петра Москалика споруджено мурований костел Св.

Войцеха Єпископа та Мученика.

Під час облоги Львова шведами 1704 р.

тут деякий час перебував шведський король Карл ХІІ.

Від 1747 до 1784 р.

в будівлі була розташована духовна семінарія.

Тепер це Храм Священомученика Йосафата і Всіх Українських Мучеників УГКЦ на вул.

Довбуша, 24.

1762 р.

– коштом львівського єпископа Самуеля Гловінського на Личаківському передмісті закладено загальний шпиталь (тепер один з корпусів Львівської обласної клінічної лікарні на вул.

Чернігівській, 7).

1772 р.

– Львів зайняв австрійський генерал Андреас Гадік з батальйоном гренадерів і двома батальйонами герцога Фердинанда.

Палац Більських.

Фото приблизно 1860-1870 років.

1772 р.

– у палаці Бельських (пл.

Галицька, 10) розташовано поштове відділення.

1782 р.

– на Знесінні засновано знамениту фабрику лікерів Бачевського.

Реклама алкогольних виробів Бачевських.

1792 р.

– вперше над Львовом злетіла повітряна куля, яку з парку Яблоновських (нині пл.

Петрушевича) підняв хорват Моранович.

1842 р.

коштом графа Станіслава Скарбека львівський архітектор Йоган Зальцман за проектом віденського архітектора Людвіга Піхля збудував міський театр (нині театр ім.

Театр на 1460 глядачів був третім за місткістю театром в Європі після славетного міланського театру «Ла Скала» та Дрезденського надвірного драматичного театру, а за площею забудови, що дорівнювала 7,278 кв.

м, займав перше місце.

Театр Скарбека, 1846-1847 рр.

1862 р.

– коштом Северини Пєтрускої, дружини намісника Галичини графа Владислава Бадені, в центрі криниці на пл.

Фердинанда встановлено мармурову фігуру Непорочної Божої Матері різця мюнхенського скульптора Йогана Гауттмана; її постамент було виконано з білого теребовельського мармуру.

Відтак площа отримала назву Маріійської.

У зв’язку зі спорудженням пам’ятника Адаму Міцкевичу криницю вирішили перенести на Гетьманські Вали.

1903 р.

магістрат Львова оголосив конкурс на кращий проект фонтана з фігурою Матері Божої скульптора Гауттмана, що увінчувала криницю; наступного року було реалізовано проект Міхала Лужецького.

Марійська площа із первісним розташуванням скульптури Діви Марії.

Фото кінця XIX ст.

1882 р.

– почала діяти кондитерська «Бранка» Мауріція Брандтштандтера (вул.

Шептицьких, 20), тепер – одне з підприємств фірми «Світоч».

Головний фасад “Бранки” на нин.

Фото 1920-х рр.

1892 р.

– з метою влаштування в середмісті зручного міського ринку влада Львова закупила на межі пл.

Галицької та Бернардинської приватні земельні ділянки.

Віденська фірма «Енд та Горн» спорудила залізну конструкцію великого павільйону, накритого хвилястим оцинкованим залізом.

На ринку також встановили крамниці, що замикалися на ніч, відділи для різників, м’ясників, бакалійників, відповідне для потреб часу устаткування.

Ринок нині повністю реставрований (ми його знаємо як Галицький) і дотепер користується у львів’ян великою популярністю.

Новозбудований Галицький ринок біля площі Галицької.

Фото 1892 року.

1892 р.

– біля Личаківської рогатки закладено Личаківський парк площею 8,4 га, розпланований Арнольдом Рерінгом.

1952 р.

на місці давнього австрійського військового цвинтаря було розплановано і споруджено Пагорб Слави, де поховані радянські вояки, що загинули в Другій світовій війні.

1892 р.

– засновано музей НТШ, відкритий для публічного огляду з 1921 р.

Археологічні, етнографічні, природничі та інші колекції було розташовано в будинку НТШ на вул.

Чарнецького (Винниченка), 24.

1892 р.

– за ініціативою князя Адама Сапєги та віце-президента міста Здізіслава Мархвіцького в парку біля Львівської Політехніки відбулася виставка будівельного промислу.

1902 р.

– за фінансової підтримки митрополита Андрея Шептицького засновано товариство «Народна лічниця».

Це був заклад культурно-гуманістичного спрямування, створений для надання безкоштовної медичної допомоги найбіднішим мешканцям Львова та Галичини незалежно від віросповідання та національності.

“Магнус” на поштовій картці.

До 1914 року.

1912 р.

– архітектор Роман Фелінський збудував на вул.

Шпитальній, 1 універмаг «Магнус» – яскравий зразок львівського можерну.

1922 р.

– архітектор Євген Червінський реконструював пошкоджений під час польсько-української війни будинок Головної пошти.

Згарище будівлі Головної пошти після листопадових боїв 1918 р.

1922 р.

– Іван Тиктор створив «Українську пресу» – найбільше україсньке видавниче підприємство того часу.

На чолі видавничої спілки стояли Дмитро Левицький, Євген Храпливий, Дмитро Великанович.

У 20-30-х рр.