Майже забутий Кривавий Рів на околиці Львова

А чи знаєте Ви де у Львові “Кривавий Рів”? Так називається одна з приток Полтви в якій колись текла справжня кров! Притока йшла з вулиці Промислової по вулиці Богдана Хмельницького та впадала у Полтву за сучасним ринком “Торпедо”.

Звідки там кров? На вулиці Промисловій розташовувалася міська бойня а сама вулиця колись носила назву «Нової Різні».

От цим ровом кров тварин і стікала у Полтву.

Потік Кривавий Рів на старій карті 1942 року.

Колишня міська Різарня а потім М’ясокомбінат.

Коло потоку «Кривавий Рів».

Старші мешканці міста ще пам’ятають Полтву відкритою в районі вулиць Липинського-Промислова.

У 70-х роках її сховали під землю.

А разом з нею і потік «Кривавий Рів».

Напередодні Нового року ми вирушили під землю щоб відшукати та пофотографувати цей потік.

А також дослідити ділянку Полтви яка останньою бачила сонячне світло.

Карта нашої мандрівки.

Ділянка Полтви на вулиці Липинського.

Вона була закрита під землю однією з останніх.

Наша команда під вулицею Промисловою.

На вул.

Липинського коло монастиря отців Оріоністів є зручний вхід у Полтву.

Саме ним, у далекому 2008 році, я колись в вперше в неї і потрапив.

Річка Полтва тече по зеленій зоні між вулицями Липинського та Лінкольна.

Випереджуючи ваші запитання відповім: жодна новобудова в цьому районі на самому колекторі Полтви не стоїть.

Всі побудовані поруч.

Але свої проблеми тут також є.

Про це в кінці статті.

Полтва протікає через подвір’я цього монастиря.

Тут неподалік ми і залізли в неї.

Фото перед початком наших досліджень!.

Карколомний спуск вниз через щілину в бетонній плиті.

Карколомний спуск вниз через щілину в бетонній плиті.

Мій перший спуск у Полтву в 2008 році.

Вже пішов п’ятнадцятий рік як я туди ходжу.

Але щоразу відкриваю там для себе щось нове.

Вирушаємо вниз по течії правим берегом Полтви.

Практично одразу ж нам дорогу перегороджує потік з сторони вулиці Липинського.

На карті він позначений цифрою «1».

Вода ллється на рівні грудей тож потрібен повний костюм хімзахисту аби не намочитися.

Але ж ми дігери і водою нас не злякати!.

Потік зі сторони вулиці Липинського що перегородив нам дорогу.

Потік зі сторони вулиці Липинського.

Вид з лівого берега Полтви.

Колектор Полтви по вул.

Липинського це широкий прямокутний бетонний жолоб.

Всередині тече вода, глибина десь до 1м.

По бокам жолоба є бортики якими можна йти.

В колекторі доволі часто зустрічаються люки та дірки назовні.

То ж тут є достатньо свіжого повітря щоб дихати.

Колектор Полтви в районі вулиці Липинського.

Уявляєте, навіть тут, в радянському колекторі, бортики викладені бруківкою!.

Відкриті входи в Полтву через які проникає свіже повітря.

Продовжуємо йти за течією.

Несподівано з правої сторони ми побачили якусь кімнату, точка «2» на карті.

З Полтви всередину кімнати вів акуратний прохід.

В кімнаті була драбина та люк на поверхню.

Майже під стелею кімнати виднівся хід далі.

В нас одразу ж з’явився азарт піти та дослідити куди він веде.

Ми в кімнаті.

Видно наш вхід з Полтви.

Нагору веде драбина.

Там є люк.

Костя поліз глянути де ми зараз.

Видно як вода з Полтви під час грози намиває пісок аж на драбину.

Вгорі під стелею виднілося продовження ходу.

Допомагаючи один одному ми вибралися нагору.

Перед нами відкрився прямий та довгий тунель.

Він виглядав «як новий» та був неприродньо чистий.

Так наче його недавно керхером помили.

Це нетипово для Львівських колекторів які, зазвичай, брудні.

А тут хоч бери і живи.

Ще й на дні тунелю текла тоненька цівочка ґрунтових вод, вистачить щоб руки мити.

Ну що, полізли за мною в тунель!.

Вид з тунелю на Полтву.

Довгий, чистий та невідомий тунель.

Вид в сторону вул Промислової.

Рухаємося далі цим тунелем.

Через кількасот метрів його несподівано перегороджує масивний бетонний поріг.

Він займає половину всього перерізу тунелю.

За цим порогом йде продовження у вигляді яйцеподібного ходу.

Дно продовження викладене плиткою польського періоду.

А цівка води з яйцеподібного колектора перетікає під порогом у наш прямокутний тунель.

Хто і для чого робив цей поріг – загадка.

Але, судячи зі стану бетону, він тут уже давно.

Рухаємося по тунелю в сторону вулиці Промислової.

Бетонний поріг що перегороджує тунель.

Вид в сторону старого яйцеподібного тунелю.

Вид в сторону Полтви.

Нам стає ще більш цікаво куди ж може вести цей старий польських хід.

GPS під люком показав що ми зараз знаходимося під вулицею Промисловою.

То ж раптом вийдемо аж до самого початку «Кривавого Рову»?.

Яйцеподібне продовження тунелю.

Дно викладене старою польською плиткою.

На дні багато мулу.

Тут нас чекало справжнє дігерське пекло.

Все дно тунелю було в густому чорному мулі.

Ставиш ногу і засмоктує аж по коліно.

Пробуєш її дістати – та костюм хімзахисту залишається там, в багні.

Тому ми мусіли руками притримувати штанини костюма та витягати його разом з ногою.

Таке просування вперед зайняло дуже багато часу та сил.

Так виглядала дорога замуленим колектором.

Під ногами дуже в’язкий та липкий мул.

Мул під ногами, вид зблизька.

Так наша ходьба виглядала вживу.

Увага! Нецензурна лексика.

Очевидно що мул тут взявся через цей бетонний поріг.

Він перегороджує пів тунелю і заважає воді нормально стікати у Полтву.

То ж намивається осад з піску та глини.

З часом його тільки більшає та більшає.

То ж, цілком очікувано, наш тунель рано чи пізно закінчився тупиком.

В точці «3» на карті мул підійшов аж до самої стелі і далі рухатися було неможливо.

Дещо розчаровані ми вертаємося назад.

Але тішить думка що ми знайшли цікавий невикористовуємий хід.

Швидше за все, до реконструкції це був старий колектор вулиці Промислової.

І колись ним справді можна було потрапити аж до міської різарні.

А зараз він забутований.

Тунель потроху зменшується.

Ще зменшується.

Далі тільки на колінах.

Стає зовсім низький так шо тільки на животі повзти.

І закінчується тупиком.

Вертаємося звідки прийшли та йдемо далі вниз головним руслом Полтви.

Невдовзі ми помічаємо яскраве світло в кінці тунелю.

Воно ллється і зверху, і збоку колектора.

Це ще не можуть бути очисні споруди, вони значно далі.

Підходимо ближче та розуміємо що нам усміхнулася удача.

Ми знайшли ще один вхід у Полтву про який раніше не знали.

Він дуже зручний та гарно схований.

Тому що цей вхід знаходиться посеред заросшого городу одного з приватних будинків по вулиці Полтвяній.

Влітку, коли зелень, тут тебе ніхто не помітить.

Кришки люка не було, от денне світло і проникало всередину.

Ех, хотів би я теж мати приватний будинок з прямим виходом у Полтву! Прив’язав би там моторного човна і плавав би під Львовом без корків та черг на зупинках.

Денне світло через незакритий вхід у Полтву.

З цього входу назовні йде надійна драбина.

Вхід нагору закритий лише прозорою палетою.

То ж ми легко піднімаємося на поверхню.

Тихий затишний город.

За моєю спиною видно вентиляційну шахту Полтви.

Через неї теж лилося світло.

Наступного разу буду зразу спускатися в цьому місці.

Це зекономить порядний кусок шляху.

Вентиляційна шахта поруч з входом.

Вид з Полтви.

Костя вирішив снігом змити Полтвяний бруд з костюму.

Довірив Кості поносити свій адмінський шолом.

Наша команда готова йти далі на пошуки Кривавого Рову.

Минаємо кільце коло «Епіцентру» на вул.

Тут Полтва піднімається та повністю заливає бортики водою.

Намацуючи ногами дно рухаємося далі.

Стараємося не послизнутися на невидимому бортику і не звалитися у воду.

За ринком «Торпедо» колектор Полтви ширшає, вищає та роздвоюється.

Таким він вже йде аж на самі очисні споруди.

І саме таким він мав би бути по всій своїй довжині.

Тоді б не затоплювало вулицю Торф’яну.

Так виглядає пересування Полтвою під Ринком “Торпедо”.

АЛЕ! Новобудови обступили колектор з усіх боків.

Таким чином вони унеможливили його розширення! А це критично важливо для міста.

Вже зараз колектор Полтви не справляється з існуючою кількістю води в зливу.

Його висота на відрізку від вулиці Торф’яної і до ринку «Торпедо» є замалою.

Через це затоплює вулицю Торф’яну та прилеглі.

Дієвим способом усунення проблеми могла стати побудова ще одного колектора поруч з вже існуючим.

Але ми це вже профукали.

Фото колектора в районі коло вул.

Стеля низька ще й труба поперек.

Ось вам п.

Тарас для масштабу яка тут висота стелі.

А це вже згаданий колектор коло очисних споруд.

Висота та ширина його суттєво більші.

Цікаво що до вулиці Торф’яної також підходить такий же високий колектор.

Ось вам той самий п.

Тарас для масштабу який тут розмір колектора.

Висновки робіть самі.

Згідно карт, саме в цьому місці, перед розширенням колектора, і мав вливатися «Кривавий Рів» у Полтву.

І справді тут виявилося аж дві притоки: одна поруч іншої.

Першою є невелика притока на рівні голови.

З неї постійно тече вода через дірку в стіні колектора.

Другою притокою є величезний круглий хід два метри в діаметрі.

Але води в ньому практично нема.

Кожен з них може бути «Кривавим Ровом».

Ми йдемо досліджувати велику притоку, так як в малу не вліземося.

Кривавий Рів на сучасній карті.

На фото видно дві притоки Полтви.

Одна з них “Кривавий Рів”.

Правіше бачимо меншу притоку з якої і зараз тече вода.

Далі є більша кругла притока.

Менша притока Полтви яку нам прийшлося долати.

Вона поливала наші голови брудом.

Більша притока Полтви яку ми зараз підемо досліджувати.

На початку великої притоки є люк нагору.

Так ми дізнаємося що зараз знаходимося в кущах позаду ринку «Торпедо».

І наше розташування один в один збігається з точкою впадіння «Кривавого Рову» в Полтву.

Значить це і є «Кривавий Рік».

Щоправда М’ясокомбінат вже давно не працює, то ж крові тут нема.

Але саме місце ми знайшли.

Також припускаю що під час реконструкції вулиці Промислової всі комунікації М’ясокомбінату підключили до загальноміського колектора і сюди вони вже не йдуть.

Йдемо досліджувати притоку Полтву великого діаметру.

Люк назовні яким Костя робить прив’язку де ми є зараз.

Діаметр труби під два метри.

Дуже навіть комфортно пересуватися.

Мулу немає.

Алекс в кінці труби для масштабу.

Через сто метрів наш великий комфортний тунель закінчується квадратною кімнатою-камерою та глухою бетонною стіною.

Нагору веде прогнила, але ще ціла драбина.

Розуміємо що це наша кінцева точка на сьогодні.

Адже ми вже побували всюди де це було можливим.

Алекс з сумом стоїть в кінці великого тунелю коло глухої стінки.

За нею Старий Польський колектор що несе води з центру міста на окремі очисні споруди.

Піднімаємося нагору та опиняємося на задньому дворі офісно-складських приміщень що на вулиці Ковельській.

В гумових костюмах та брудні з ніг до голови ми не викликаємо інтересу у місцевих працівників.

То ж є нагода спокійно все роздивитися.

Ми вийшли на поверхню в дворі якогось офісно-складського центру.

Автор цього матеріалу.

Брудний але щасливий.

Зараз ми стоїмо рівнісінько на Старому Польському колекторі.

Це він несе води з центру міста та промислових районів на окремі очисні споруди.

«Окремі очисні» – бо ці стоки дуже забруднені.

Нижче на фото добре видно як над колектором топиться сніг.

Адже всередині, під землею, тече тепла вода.

Цей колектор знаходиться якраз за замурованою стінкою в кімнаті під нами.

Припускаю що великий тунель був колись призначений для відводу вод з «Старого Польського колектора» в Полтву під час виконання ремонтних робіт.

Тому тунель зараз і закінчується тимчасовим «тупиком».

А так то ці дві гілки Полтви були колись об’єднані! Не виключено що новий тунель проклали якраз поверх “Кривавого Рову”.

А залишки води пустили в дирку у стіні колектора Полтви.

Або «Кривавий рів» це і є сусідня, менша притока- водопад в Полтві що лилася нам на голови.

Притока Кривавий Рів.

Вихід нашого тунелю назовні.

Де розтопився сніг проходить старий польський колектор.

Під цими блоками знаходиться кімната де можна об’єднати Полтву і Старий польський колектор.

До брудних та смердючих нас так ніхто і не наважився підійти та вигнати з території.

То ж ми змерзли і її покидаємо добровільно.

Добряче втомлені вирішуємо йти назад по поверхні.

Хоч ми і не надто естетично виглядаємо, зате так швидше.

На жаль наші мокрі гумові костюми зовсім не гріють, а мороз щипає з усіх сторін! В Полтві було тепло, +16 градусів.

А надворі зараз мінус п’ять.

Розуміємо що ні в таксі, ні в громадський транспорт у такому вигляді нас ніхто не пустить 🙂.

Брудні дигери на вулицях Львова.

Я вирішив почекати на зупинці громадського транспорту.

Але ніхто не зупинявся.

Навіть фури не автостопилися.

Напевно тому що я був брудний.

Підсумовуючи: ми дослідили місце де колись був «Кривавий Рів».

Так називався потік який йшов від міської бойні (різні) в Полтву.

Зараз це м’ясокомбінат на вул.

Промисловій і він не працює.

Після реконструкції вулиці, потік перетворився в звичайну каналізацію.

Кривавий Рів праворуч на фото.

Дякую Віталіку, Кості, Кості та Алексу за чудову передноворічну прогулянку тою ділянкою Полтви, яка остання бачила сонячне світло.

Андрій РИШТУН.

30 грудня 2021р.