Наталя Бабенко розповіла про зйомки у «Найкращих вихідних»

Наталя Бабенко сидить у трейлері готуючись розважатися й танцювати.

Це трохи вражає, враховуючи, що Наталя відзнялась у декількох сценах фільму “Найкращі вихідні”, де їй безперервно доводилось лазити по деревах та бігати на підборах територією “живого” фестивалю.

Увесь цей час акторка жартувала, розмовляла зі знімальною групою, активно надавала поради щодо сцен і справно коментувала режисеру про свій стан словами “акторка готова”.

Зараз, перевдягнувшись з тугого офісного костюму в шорти та оверсайзну білу сорочку, із золотими блискітками на обличчі, Наталя розповідає про свої враження від роботи у фільмі Влада Климчука “Найкращі Вихідні”.

Як давно ви працюєте каскадером?.

(Сміється) Ну я не знаю.

Ну що означає “як давно?”: от які ролі трапляються, так я і працюю.

Ну, тобто, ми ж, актори, бачимо сценарій, бачимо тексти для проб і вже розуміємо — цікавий нам матеріал або не цікавий.

Якщо не цікавий, то ти просто відходиш назад.

Якщо тобі цікаво, то ти маєш не капризувати і просто виконувати роботу, яку ти любиш — і це кайф.

Бо в повсякденному житті такі сцени, такі випадки, які стаються з Мірою (персонаж Наталі), — це така рідкість, щоб так навалювалося таке вибухове різноманітне життя… Мені здається, що це кайф для кожного актора зіграти таку роль.

Тому що це цікаво, це драйвово, це весело! І відчуваєш кайф від того, що ти робиш, і це — найголовніше.

Ти говорила, що в дитинстві, тобі доводилось багато лазити по деревах і падати з них.

Не те що доводилося, просто це я була такою дитиною, з “шилом у дупі”: була дуже рухливою дитиною, постійно десь бігала.

Мені було цікаво, я була жвавою дитиною.

Ввиросла в маленькому місті, ми у дворі збиралися з дітьми, грали в волейбол, баскетбол, у футбол з хлопцями ганяли — що ми тільки не робили! Лазили по деревах, грали в “класики”, усілякі хованки, “вибивало” — чого тільки не було! Я дуже любила гуляти після школи, з дітьми, це круто: у мене було звичайне, класне дитинство! Це весело і це гартує тебе.

Тобі подобається грати такий екшн?.

Ой, мені дуже сподобалось! Це — кайф! Ти там, ти в дитинстві! У тебе є ще запропоновані обставини і ти маєш десь щось (ворушить руками)… Так, ти втомлюєшся, тому що знімають різні дублі, а тут тобі треба триматися за цю гілку (зображує балансування на гілці), а тут знов треба зробити якийсь рух… Фізично це важкувато, але це круто.

Не має такого, що “я втомився, о Боже!” — ні! Це така приємна втома, від якої йде адреналін і ти кайфуєш у певний момент.

Я не знаю як це пояснити, але це класно!.

Як тобі зніматися посеред живого фестивалю? Чи було в тебе щось подібне?.

Ні… Такого не було і мені здається, що це дуже відповідально, тому що є певні обмеження.

Коли ми знімали концерт з VERKA SERDUCHKA, у нас було чотири знімальні точки, чотири групи, які паралельно ведуть зйомку, а до цього — репетиція пів дня, а потім за годину зйомка чотирьох окремих сцен…навіть чотирьох з половиною, якщо можна так сказати, бо ще одна в іншому місці.

Ось тут в тебе починає калатати серце тому що ти починаєш хвилюватися й нервувати, як то все пройде.

На тобі велика відповідальність — не прогавити нічого, усе зробити чітко й швидко, тому що не буде часу на виправлення помилки.

Але в нас була… Чому була? Бо над фільмом працювала дуже крута команда і ми так всі зібралися, усі один одного підбадьорували — крізь була така тотальна любов, тому хвилювання було направлене в правильне русло.

Мені здається, що результат був феєричним і бомбовим, хоча до цього в тебе був тремор, тебе всю трясло, але щойно лунає “працюємо”, ти одразу вимикаєшся й не думаєш, що коїться навколо.

Відчуваєш себе як шалена білка.

Я прийшла додому після цієї сцени (концерт VERKA SERDUCHKA) і мене ще дві години “ковбасило”.

Тож ти задоволена новим досвідом?.

Так! Це відкриває в тобі щось нове, коли ти не знаєш вийде чи не вийде, але розумієш, що це і є твоя робота.

Атмосфера працює не проти тебе, а на тебе.

Сподіваюся, що в нас насправді вийде крутий проєкт.

Сценарій бомбовий, у нас крута команда і актори… Мені здається, що в нас має все вийти.

Цікаво, сеттинг живого фестивалю допомагає створити настрій для сцени?.

Звісно, ми ж живі люди! І коли ми знаходимось в умовах Атласу, наші персонажі вони, як і ми самі, — живі, і ті емоції, що виникають у нас, виникають і в наших персонажів.

Так само тебе може щось зворушити і ти можешь розплакатись, коли дивишся на виконавців, які тобі подобаються.

Так само і в наших персонажів — ми вдихаємо в них життя, вони живуть нашими емоціями, попри те, що в них є свій бекграунд і своя історія.

Ми також вкладаємо в них частинку своєї душі.

Як би ти описала свого персонажа?.

Вона (Міра) трудоголік, але це не зовсім точна її характеристика.

Вона — відмінниця, людина з синдромом відмінниці.

Завжди краще, завжди ще, “мені не можна зупинятися”, “я маю довести всім, що немає нічого неможливого”.

Але у цієї дівчини дуже непроста доля.

Так вийшло, що вона залишилися без батьків і їй довелося бути своєму братові і за сестру, і за маму, і за батька.

Тому цей комплекс відмінниці скоріше з’явився не в дитинстві, а коли їй було потрібно подорослішати, коли довелося брати відповідальність не тільки за своє життя, але і за життя дитини.

Вона настільки його опікає, що не помічає зовсім нічого поряд, у неї немає зовсім ніякого життя, нічого не існує крім роботи.

А робота — це не мета, це спосіб вийти за межі, заради свого і братового майбутнього.

Вона хоче, щоб у малого все було.

Це, знаєте, як батьки наші: завжди хочуть кращого, щоб діти не проходили оцей тернистий шлях.

Вона думає, що якщо буде робити краще, у нього все буде краще… Це, знаєте, така шаблонність… І вона їй дуже заважає жити.

Але цей фестиваль і все, що коїться навколо, відкриває їй очі.

Вона розуміє, що треба просто жити і коли ти живеш, коли радієш життю, коли не боїшся знайомитися, не боїшся бути не бездоганною й врешті-решт розслабляється, то розуміє, що вже нічого не змінити.

Тоді вона розуміє, що в цьому й щастя: а класну роботу ти все одно отримаєш і люди, яких ти любиш, будуть поруч.

Треба просто розслабитися і віддатися цій течії.

Тобто те, що героям здається як щось надзвичайне, насправді є звичайним?.

Так, так! Просто не треба ставити себе в рамки, треба зашореність прибрати і просто кайфувати від того, що з тобою трапляється.

Якщо бути в цьому потоці — воно тебе віднесе кудись і ти будеш щасливим і все прийде.

Я по собі розумію, що коли ти в стані “О, я це хочу! Я це хочу!” — воно ніколи не складається.

А як тільки ти видихаєш, розслабляєшся — у тебе все виходить.

Як тобі працювати з Владом (прим.

Влад Климчук — режисер фільму)?.

Дуже класно.

Він веселий, чесний, драйвовий, дбайливий… Я не знаю, як це пояснити.

Він дуже класний режисер, він знає чого він хоче, дуже делікатно ставиться до акторів, дуже прислухається до кожного, тож ти готовий виконати все що він просить.

Така вже в нього енергетика, з ним не хочеться сперечатися.

З ним легко бути на одній хвилі і знаходити коннект.

Від режисера дуже багато залежить і це надзвичайно, коли він збирає круту команду, яка його розуміє, яка йому довіряє.

Тоді й актори знаходяться в цій атмосфері свята.

Це класно!.

З якою піснею або жанром в тебе асоціюється фільм “Найкращі Вихідні”?.

Ой… Таке складне питання.

Дуже-дуже складне.

Мені здається, що це має бути щось дуже драйвове, щось дуже веселе.

Щось таке! (мотиляє головою, ніби під панк).

Ти слухаєш музику на знімальному майданчику?.

Я просто люблю слухати музику і це не асоціюється з проєктом.

Я слухаю Billy Eilish, Один в каноє, Deep Purple або ще щось.

Або якась попса, або репчик чьоткій.

Мені зараз сподобався один хлопець…таке дивакувате ім’я.

Щось з Моллі пов’язано….

Пошлая Моллі.

Він мені дуже подобається останнім часом.

Якими мають бути найкращі вихідні?.

Для мене дуже важлива сім’я, я люблю проводити час з рідними, хоча й роблю це дуже рідко, тому що в різних містах живемо.

Мені важливо бути зі “своїми” людьми у “своїй” атмосфері — не важливо, де саме ти знаходишся.

Головне, щоб тобі тут і зараз було комфортно з тими людьми, яких ти любиш, за якими сумуєш і маєш нагоду просто насолоджуватися життям.

“Найкращі Вихідні” — комедія режисера Влада Климчука, яка виходить у широкий прокат з 2 лютого 2022 року в кінотеатрах по всій Україні.

За сюжетом, герої їдуть до столиці з Мюнхена, Львова, Одеси та Кривого Рогу аби провести свій найкращий уік-енд.

Німець Ганс прагне «врятувати» свою закохану Ольгу в розпал найбільшого у Східній Європі музичного фестивалю та натомість губить закордонного хедлайнера Пітера Похера.

Хлопці Саня, Льоня, Череп та Вітя з таємничим другом-«женіхом» планують відірватися на крутезній парубоцькій вечірці.

Мрійлива тінейджерка Аліса прагне віднайти батька-рокера, якого не бачила понад 10 років, та ідеалізувала все своє життя.

Кар’єристка Міра зі Львова разом із молодшим братом їде на найважливішу співбесіду у своєму житті, а от у малого, здається, зовсім інші плани на ці вихідні.

Що об’єднує їх усіх? Музика, любов та пригоди!.