Зима з родинних альбомів, або Сніжні зими старого Рівного

Цьогорічний новорічний січень поки що так і не показав рівнянам справжню класику зими — ледь засніжив, ледь підморозив, і знову відлига.

Утім, сучасним рівнянам не звикати до таких погодних гойдалок.

А от якщо погортати давні сімейні альбоми, там можна побачити справжні сніжні зими з минулого….

Засніжена вулиця Шевченка і Успенська (Шевченківська) церква, 1930-і роки.

Розпочинаючи з 2012 року, в третю неділю січня за ініціативою Міжнародної федерації лижного спорту в світі відзначається незвичайний день, присвячений погодному явищу — Всесвітній день снігу (World Snow Day).

Інша назва свята – Міжнародний день зимових видів спорту.

Цьогоріч він випав на 16-е січня.

Оскільки сніг нині в дефіциті, тому в рівнян “День снігу” щоразу як тільки пухнаста біла ковдра вкриває землю.

І тоді містяни наввипередки викладають у соцмережі фото і відео зі засніжених парків і околиць міста, де і діти, і дорослі на повну насолоджуються зимовими розвагами.

Рівненські гімназисти задавали тон спортивних уподобань рівнян.

Рівняни з далекого минулого, звісно, ні про який День снігу й гадки не мали, та й фотографування тоді було не з дешевих задоволень.

Натомість вони мали вдосталь снігу.

Принаймні на численних старих світлинах Рівного можна побачити засніжені вулиці Рівного, які нерідко мешканці напряму використовували для зимового відпочинку.

Маленька Надія Косміаді на прогулянці з санчатами поблизу палацу Любомирських.

Вочевидь, активний зимовий відпочинок — це те, що об’єднує і сучасних рівнян, і їхніх прародичів з далекого минулого.

Бо, певно, кожен із сучасників пригадає розповідь бабусі-прабабусі про те, якими сніжними і морозними були колись зими, і як вони сковзалися на санчатах, лижах і ковзанах.

Звісно, тон задавали молодь і діти.

Але й дорослі нерідко не могли встояти від спокуси, щоб не долучитися до снігових розваг.

У ті ж 1930-і лижників можна було побачити й на засніжених вулицях центру міста.

І нікого це не дивувало.

Ковзани також у пріоритеті рівнян, які полюбляють активний зимовий відпочинок.

На початку ХХ століття у Рівному ковзанкою слугували річка Устя та ставки навколо палацу князів Любомирських — теперішня наша “Лебединка”.

Для лижників “топовим” місцем були пагорби заміського гаю Грабник, де в 1933 році відкрили парк імені Мостицького.

“Хасмонея” (Львів) і Польський клуб спортивний (ПКС Рівне), 1933 рік, на льодовому майданчику біля палацу князів Любомирських.

З родинного архіву Гордія Філіповича.

У міжвоєнний період мали свої ковзанки вояки польського гарнізону у військовому містечку, єврейське спортивне товариство “Хасмонея” — біля старого палацу Любомирських.

“Хасмонея” перетворювала на льодову арену футбольне поле, на якому влітку тренувалась одноіменна футбольна команда.

Взимку на полі тренувались хокеїсти.

А також могли покататись усі охочі, хто хоч трохи тримався на ковзанах.

Візник Павло Остапчук.

З родинного архіву Дзіваків.

Фото надане Галиною Данильчук.

Чи не першими знаменували прихід справжньої зими рівненські візники, змінюючи колісні екіпажі на санні.

Вони першими “утеплювалися”, змінивши звичні суконні каптани на теплі кожухи Та й пересічні містяни поспішали пересісти з підвод на сани.

На центральній вулиці Рівного – Третього Мая (тепер Соборна).

Нечищені тротуари і ДТП через сніг.

Розглядаючи старі світлини міських зимових вулиць, якими рівненські пані сміливо простують у туфельках чи коротеньких черевиках, складається враження, що тодішні “комунальники” цілодобово мили тротуари з милом, попри сніг і мороз.

Однак, погортавши прискіпливіше старі газети, можна знайти чимало дуже близьких сучасним реаліям сюжетів.

Вони засвідчують, що що боротьба зі сніговою стихією за жодної влади не була сильною стороною повітового чиновництва.

Такі картини також нерідко можна було побачити на засніжених вулицях у міжвоєнний період.

Фото з родинного архіву Ярошевич-Зелінських.

Наприклад, тижневик “Wołyń” від 7 січня 1934 року пише, як, усупереч розпорядженню магістрату, деякі приватні власники не прибирають вчасно сніг біля своїх будинків, чим створюють незручності й небезпеку для пішоходів, бо останні через це змушені пересуватися проїжджою частиною.

А це, в свою чергу, створює аварійні ситуації на дорогах.

Причому, як пишуть репортери, ожеледиця і неприбрані тротуари навіть на головних вулицях Рівного.

“…Про вулиці на околицях міста й говорити годі”, – пише кореспондент “Wołyń”.

– Тротуари вкриті товстим шаром льоду… Навіть особи, до обов’язку яких входить слідкувати за санітарним станом міста, не прибирають лід біля своїх будинків.

Як, наприклад, один із службовців староства, що мешкає на вулиці Пілсудського”.

“Снігоприбиральна техніка” на вулицях повітового міста міжвоєнної доби.

Хоча це й не Рівне, але хто сказав, що так не прибирали й вулиці Рівного.

Тижневик описує також наслідки такого неподобства: “Глиби льоду, присипані снігом ями зробили тротуари місцем не для пересування, а такою собі пасткою, де будь-якої хвилини можна ушкодити собі кінцівки”.

”…травмуються люди через падіння, ламаючи руки.

Такий випадок трапився нещодавно з матір’ю одного з рівненських адвокатів.

Виникає питання: чому не застосовується до впертих власників будинків, що не виконують розпоряджень, штрафів?Невідомо!”.

Гімназисти Рівного простують засніженою проїжджою частиною угору по вулиці Третього Мая.

Бо нечищені тротуари? Ліворуч видно головну браму Великих Торгів Волинських, що проводились щоріч у парку Любомирських.

Січень 1937 року.

Ще один тогочасний часопис — “Wiadomości Wołyńskie” — описує дорожньо-транспортні пригоди, що трапились на вулицях Рівного через ожеледицю та снігові замети.

“Сани, запряжені непідкованими кіньми, які послизнулись, рухаючись схилом по вулиці Білій, зачепили пішохода Йосля Зафрана, працюючого в млині Канделіса.

Лікарі не покладають надії, що травмований Зафран залишиться живим”.

Фото з родинного архіву Г.

Зеленко, надане Галиною Данильчук.

Ось як описує пригоду на вулиці Білій, частина якої пролягає уздовж залізничної колії, репортер “Відомостей Волинських”: “Внаслідок недбальства на перегоні через вулицю Білу ледве не сталася ввечері 16 лютого катастрофа, яка могла мати трагічні наслідки.

Товарний вагон, підштовхуваний локомотивом, виїжджаючи з воріт млина, вдарив у сани, якими переїжджав вулицю Кшивоблоцький, капітан 13-го полку, з дружиною, а також поручник Хілінський з візником.

Завдяки миттєвій реакції вищеназвані офіцери змогли викинути із саней пані Кшивоблоцьку і фурмана, після чого самі вистрибнули, не отримавши складних травм.

Наполоханих коней солдати впіймали аж біля казарм військового містечка.

На цей випадок звертаємо особливу увагу залізничного керівництва, яке можливо зрештою накаже підлеглим неухильно і чітко дотримуватись правил на перегоні через вулицю”.

“Автобус серед снігу.

Картинка, надіслана з шосе Рівне-Корець, одна з багатьох, які можна побачити на наших шляхах під час великих і несподіваних снігових заметілей”, – гласить підпис під світлиною в одній із варшавських газет.

Нарікали репортери й на неналежне утримання і облаштування деяких вулиць міста, що в зимовий час є небезпечними для пішоходів.

Наприклад, вулиця Фабрична не має ані тротуарів, ані навіть бордюрів, які б відділяли пішохідну частину від проїжджої.

У числі від 22 лютого 1931 року “Wiadomości Wołyńskie” писали: “Вкрита товстим шаром заледенілого снігу проїжджа частина створює таку небезпеку, що проїжджаючі селянські сани зсуваються з дороги і калічать перехожих.

Нинішньої зими є вже три жертви такого стану вулиці.

Дві жінки, придушені саньми, померли.

Третьою жертвою став касир млина Канделіса, який внаслідок удару саньми зламав ноги і в дуже тяжкому стані перебуває в лікарні.

Чи ж можна нарешті цю справу врегулювати і дбати хоч якось про безпеку громадян на вулиці Фабричній, які також платять податки?”.

Учениці Рівненської жіночої гімназії на змаганнях у військовому містечку, 1930-і.

З родинного архіву І.

Молчановської надано Галиною Данильчук.

Утім, попри те, що тодішня влада не завжди вчасно і адекватно реагувала на виклики стихії, на давніх зимових світлинах ми бачимо здебільшого усміхнених і радісних рівнян, які максимально користуються нагодою активно і з користю для здоров’я провести зимові дні.

Світлана КАЛЬКО.