Великі компанії збирають пластикові відходи, а чи справді їх переробляють? Наш сміттєвий експеримент

Журналісти hromadske та Texty.org.ua вирішили це перевірити.

Україна у смітті

Щороку один українець викидає в середньому 250-300 кілограмів сміття. Майже все воно потрапляє на полігони або незаконні сміттєзвалища. Лише 3% української вторсировини переробляють. У Євросоюзі нове життя отримує майже половина сміття, у Швеції на переробку йде 99% мотлоху.

Водночас деякі вітчизняні підприємства навіть імпортують сміття з-за кордону, бо їм не вистачає української вторсировини. Наприклад, за даними Міністерства захисту довкілля, у 2020 році Україна імпортувала 1200 тонн пластикових відходів. Це небагато. Та сам факт купівлі закордонного сміття викликає подив, бо українці точно продукують більше ніж досить пластикового непотребу.

Головна причина, через яку він не потрапляє на переробні підприємства, — відсутність якісного сортування побутових відходів, зазначає у своєму дослідженні міжнародна аудиторська компанія PWC.

«Рівень рециклінгу пластику збільшується в 10 разів (проти схеми змішаних відходів), якщо його збирати окремо», — йдеться у звіті.

Останніми роками великі українські мережі оголосили про старт роздільного збору сміття. 2018-го «Сільпо» запустило проєкт SilpoRecycling. 2020-го контейнери для скла, пластику та паперу з’явилися в мережі NOVUS. Сортувати сміття у своїх ресторанах почав McDonald's.

Влада Києва вирішила не відставати і встановила у місті «дзвіночки» — контейнери для роздільного збору сміття.

Шпигунський експеримент: «джин у пляшці»

Однак чи справді непотріб із контейнерів для роздільного сортування потрапляє, як обіцяють, на переробку? Разом із виданням Texty.org.ua ми вирішили це перевірити.

Ми взяли 7 трекерів, які визначають місце перебування в реальному часі. Це — датчики, які можна відстежувати онлайн. Тож якщо заховаємо трекер у смітті, легко прослідкуємо, куди його везуть.

Анатолій Бондаренко, керівник напрямку журналістики даних Texty.org.ua перевіряє датчик

Ми зосередилися на пластику, оскільки пляшка з нього розкладається 400-500 років. Під наш приціл потрапили контейнери METRO, «Сільпо», NOVUS, McDonald's та WOG — ці компанії декларують свою соціальну відповідальність і турботу про довкілля. Крім цього, додали до списку комунальне підприємство «Київкомунсервіс». Воно, за даними КМДА, відповідальне за 4 тисячі київських контейнерів різного типу, зокрема майже за тисячу «дзвіночків», які призначені для збору пластику, паперу та скла.

Наші трекери ми заховали у пластикові пляшки, котрі відповідають усім вимогам з переробки — з маркуванням PET та HDPE. Ми здерли обгортки, помили та висушили тару. Пляшки не були прозорими, тому наші трекери не було видно.

Звісно, за уважного сортування ці датчики мали б помітити. Але ми не ставили завдання доправити пляшки до самої переробки — туди, куди сміття потрапляє після роздільного збору в пунктах сортування. Насамперед ми хотіли перевірити: потраплять наші «шпигунські» пляшки в такі пункти чи опиняться в інших місцях.

Довга дорога на переробку

Спочатку ми звернулися до самих мереж, аби дізнатися, куди вони вивозять сміття, насамперед пластик. METRO та McDonald's відповіли, що їхнє роздільне сміття забирає «Обухівміськвторресурси». Ця компанія досортовує непотріб і передає на переробку.

«Київкомунсервіс» співпрацює з компаніями «Володар Роз» та «Еко-Сток», які сортують сміття, зібране у «дзвіночках».

Інші мережі наш запит проігнорували.

Хай там як, і без цієї інформації сигнал датчика мав би дати відповідь на запитання, куди везуть пластик, придатний для переробки. Тож ми завантажили датчики у пляшки і 27 грудня розкинули в контейнери за адресами:

• вулиця Саксаганського, 111 (дзвіночок «Київкомунсервіс»);
• бульвар Лесі Українки, 28 (дзвіночок «Київкомунсервіс»);
• проспект Миколи Бажана, 8 (NOVUS);
• проспект Петра Григоренка, 43 (METRO);
• вулиця Здолбунівська, 3д (WOG);
• вулиця Івана Мазепи, 1 (McDonald's);
• вулиця Омельяновича-Павленка, 4 («Сільпо»).

Журналіст Громадського ТБ Павло Калашник вкидає у контейнер для роздільного збору сміття пластикову пляшку із датчиком

Куди приїхали пляшки

Упродовж десяти днів місцерозташування змінили 5 із 7 датчиків, тож експеримент можна вважати успішним.

Невдача спіткала лише два трекери — у пляшці, що потрапила в контейнер McDonald's, зник сигнал, а трекер на заправці WOG там і залишився, поки 8 січня не розрядилася батарея.

Обидві пляшки із «дзвіночків» КП «Київкомунсервіс» потрапили на сортувальну станцію

Обидві пляшки із «дзвіночків» КП «Київкомунсервіс» потрапили на сортувальну станцію «Еко-Сток» на вулиці Деревообробній, 8. У розмові з hromadske в компанії зазначили, що везти пластик в інше місце немає сенсу, адже за роздільно зібране сміття вони отримують гроші (скільки — не уточнили), яке принаймні частково покриває витрати на транспортування.

Тож стосовно двох із семи пляшок можна сказати напевне — вони поїхали у правильному напрямку.

З торговельними мережами ситуація інша. Пляшки із датчиками з контейнерів «Сільпо», METRO та NOVUS приїхали до села Підгірці Обухівського району — на полігон твердих побутових відходів №5. Сортуванням і переробкою пластику там не займаються. Це — найбільший полігон в Україні, місце з величезними горами сміття. Як так сталося, що з усіх трьох великих торговельних мереж пластик потрапив не на переробку, а на гігантське сміттєзвалище, ми запитали у представників компаній.

Сторонній предмет у пляшці: діставати чи ні

У «Сільпо» відповіли, що тільки чисте й відсортоване сміття потрапляє на переробку. А не завжди саме таке кидають у контейнери.

«Ми стикаємося з проблемою, коли гості не дотримуються правил сортування й кидають у баки сміття, яке неможливо відправити на переробку. Особливо часто це трапляється з контейнерами для роздільного збору відходів, розташованими перед входом у супермаркет. Так, у баки для металу, паперу, скла та пластику потрапляють залишки їжі, стаканчики з кавою, недопалки і навіть небезпечні відходи. Внаслідок цього вся вторсировина в контейнері може забруднюватися і ставати непридатною для переробки», — йдеться у відповіді.

У METRO заявили, що реалізовують проєкт роздільного збору сміття та його подальшої переробки — і пояснили, як. Процес має три етапи. Спочатку люди сортують сміття вдома й викидають у контейнери METRO. Далі працівники компанії його сортують, а на третьому етапі підрядник забирає сміття на сортувальну станцію, де здійснює «професійне сортування».

У компанії припустили, чому туди не потрапила наша пляшка: «Якщо ви помістили трекер у прозору ПЕТ-пляшку, цілком імовірно, що її відсортували на другому чи третьому етапі, як пляшку зі стороннім вмістом, непридатну до переробки, і відправили на полігон №5 у с. Підгірці для захоронення».

Якщо працівники під час сортування сміття помічають у пляшці сторонній предмет, за технікою безпеки вони не мають права його звідти діставати, пояснили в METRO. Такі пляшки відправляють на полігон. Туди ж його відправить і підрядник, якщо санітарний стан непотребу викликатиме питання.

Варто зазначити, що коли ми закидали пляшки в контейнер для пластику, він не здавався брудним і засміченим. Візуально там був лише пластик. Звісно, ми не можемо точно стверджувати, відповідний санітарний стан чи ні, а тільки описуємо власне враження.

Отже, погана новина: якщо ви сортуєте сміття вдома й везете його до «правильних» контейнерів, воно не завжди потрапляє на переробку. А коли не отримує «друге життя», стає повільною смертю для планети.

Екоактивіст Віктор Бучинський дуже наочно продемонстрував цю «смерть». Він пірнув в ополонку річки Боржава. Здогадатися, що під шаром пластикових пляшок річка, — місія неможлива.

Хороша новина: у Києві є контейнери, з яких пластик точно потрапляє на переробку. Отже, рятувати планету вже зараз — цілком можливо.

київ datavis сільпо пластик новус сміття екологія метро розслідування