Реставрація чи повільна руйнація, або шляхом бляшаної архітектури

Назва цієї публікації перегукується з назвою туристичного маршруту, розробленого в Польщі – «Шлях дерев’яної архітектури».

Рушаючи в таку подорож, туристи їдуть милуватись дерев’яними костелами і церквами.

У нас в Галичині, а особливо на Гуцульщині, важко собі уявити таку тематичну поїздку.

Дерев’яних костелів або кірх майже не залишилось, а церкви безжально оббиті бляхою, деколи від самих фундаментів до хрестів на куполах.

Церква Святителя Василія Великого (1885 р.) у с.

Чорні Ослави.

У 2014 р.

змінено форму куполу і оббито блискучою бляхою.

Світлину взято з kolomija.

Заради справедливості треба сказати, що у Польщі багато храмів теж оббито бляхою, особливо якщо це діючі церкви східного обряду.

Якщо ж це недіючі пам’ятки архітектури або такі, що функціонують як римо-католицькі костели, то за останні десятиліття вони поступово набувають свого первісного виду і стають привабливими об’єктами на туристичних маршрутах.

До прикладу – церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVII ст., тепер римо-католицький костел) у лемківському селі Балутянка в Польщі.

Реставраційно-ремонтні роботи – від заміни фундаментів до ремонту хрестів – провела у 2010-2013 рр.

будівельно-реставраційна фірма, яка має професійних реставраторів і дотримується усіх законів і правил щодо ремонту різних історичних будівель – церков, костелів, дзвіниць тощо.

Церква у селі Балутянка в Польщі до реставрації.

Світлини з інтернету.

Церква у селі Балутянка в Польщі до реставрації.

Світлини з інтернету.

У Польщі в кожному воєводстві є т.

«консерватор пам’яток» – орган або особа, яка займається консервацією, реновацією, реконструкцією та охороною пам’яток, у тому числі знайдених археологами.

Без його згоди – ані руш! У нас же ситуація геть погана – дерев’яні церкви горять (у січні 2022 р.

згоріло вже дві), перебудовуються, оббиваються бляхою тощо.

І усе це відбувається зі згоди священників і на догоду парафіянам, але без жодного контролю з боку відповідних органів.

Ще не так давно про церкви гуцульського типу можна було сказати, що серед них тільки три стоять необбиті бляхою – в Коломиї, Ворохті і Ясиня.

Аж раптом поширилась новина – у Криворівні з церкви зняли бляху!.

От тільки я був там 1 жовтня 2011 р., бачив цей процес і трошки його познимкував.

На першій світлині видно, яку складну роботу виконують майстри, а на другій я показав, що на церкві залишились старі бляха і ґонт.

Ремонт церкви Різдва Пресв.

Богородиці (1818 р.) у Криворівні.

Автор: Zommersteinhof.

Ремонт церкви Різдва Пресв.

Богородиці (1818 р.) у Криворівні.

Автор: Zommersteinhof.

Усі, хто мав справу з будівництвом, прекрасно знають, що під бляхою завжди збирається конденсат, від якого намокають і гниють нижні дерев’яні конструкції.

Крім того, раз на тиждень в церкві буває багатолюдно і вся волога від дихання людей накопичується всередині будівлі і осідає на блясі.

Влітку це стає причиною гниття деревини, появи грибка і плісняви, а взимку такий дах промерзає, що також не служить йому на користь.

Натомість церква покрита ґонтом «дихає», випускаючи вологу крізь усі можливі шпарини у дерев’яному покритті.

На світлинах: зліва – руйнування кроквяної системи від зволоження конденсатом; справа – замерзлий конденсат на кроквах взимку.

Світлини з інтернету.

Треба віддати належне парохові Криворівні – отець Іван Рибарук довго підходив до вирішення проблеми зі старим дахом і зробив не найгірший вибір – на церкві демонтували бляху на вертикальних поверхнях, щоби будівля дихала.

Отже, тепер дахи і опасання церкви покриті шаром бляхи, а також новим і старим потрісканим ґонтом, про що священник каже напівжартома: «Зараз у нас купол як сендвіч: ґонт, бляха, ґонт».

Якби там не було, церква у Криворівні була першою на Гуцульщині, де зникла бляха.

І тепер до неї люблять заглядати не тільки віряни, але й туристи.

Світлини церкви в Криворівні до ремонту.

Фото з інтернету.

Світлини церкви в Криворівні після ремонту.

Фото з інтернету.

У 2014 р.

відбулись гарні зміни у Микуличині.

Там покрили ґонтом дзвіницю тим самим методом – не знімаючи бляхи.

Але тут нічого поганого не сталось – дзвіниця має відкриту галерею, тому будівля не псується під бляхою, яку покрили ґонтом.

Дзвіниця у Микуличині.

Автор: Zommersteinhof.

Дзвіниця у Микуличині.

Автор: Zommersteinhof.

Через два роки прийшла черга на церкву у Татарові.

Метод той самий – «ґонтом по блясі».

Тільки тут зробили масштабніше – оновлення торкнулись і храму і дзвіниці.

Церква св.

Дмитра (ХІХ ст.) у процесі ремонту 2016 р.

Автор: Zommersteinhof.

Церква св.

Дмитра після ремонту.

Світлину взято з zabytki.

Вже наступного року відбувся ремонт церкви у с.

Як написали у певній статті «реставрація традиційним способом».

І дійсно традиційним – знову без демонтажу старої бляхи.

Подивитись світлини процесу псевдо-реставрації можна тут і тут.

Але, що б там не казати, знову вийшло дуже гарно.

Церква Успіння Богородиці (1739 р.) у с.

Світлину взято з texty.

Напевно на Гуцульщині є і інші приклади повернення ґонту на церкви, але частіше оббивають блискучою бляхою – щоби «Боженька, як подивиться, то очі примружив».

Саме так зовсім недавно зробили у с.

Яблуниця на Яремчанщині.

Добре хоч, що церква св.

Василя не є пам’яткою дерев’яної архітектури.

Церква св.

Василія Великого (1992 р.) у с.

Яблуниця – до і після.

Світлини з інтернету.

А нам з вами треба призвичаїтись до туристичних маршрутів «Шляхом бляшаної архітектури», бо ж подекуди під ґонтом все одно лежить бляха і нема на то ради….

Автор: Zommersteinhof.

Zakład budowlano-konserwatorski “ARKADY”.

Без бляхи.

Три історії про те, як українські дерев’яні храми відновили історичний вигляд.

На Івано-Франківщині традиційним способом реставрують старовинну дерев’яну церкву.