“Обезпечила Аціенда” або від маленької таблички до великої історії

Табличка "Обезпечила Аціенда".

На вулиці Руській, 3 у Львові є майже непомітна табличка з написом “Обезпечила АЦІЕНДА”.

Я зауважив її тільки тому, що, нудьгуючи за кавою у кав’ярні навпроти, виглядав у вікно в очікуванні товариша.

Відтак зробив фото і “потягнув за ниточку”.

Табличка цікава тим, що серед старовинних написів на стінах міста дуже рідко зустрічається українська мова, частіше – польські, єврейські і австрійські букви.

А тут спеціальна табличка та ще й написана кирилицею! Не менш дивним мені здалось те, що по другій стороні вулиці знаходиться будинок колишнього Товариства взаємних убезпечень “Дністер”, а тут раптом давній “ставропігійський” будинок обезпечила (тобто застрахувала) якась “Аціенда”!.

Табличка на вул.

Руській, 3.

Виявляється, це старовинна табличка італійського страхового товариства.

Вперше у світі такі таблички з’явились під кінець XVII ст.

в Англії, де їх назвали «вогняні марки» (fire mark).

Вони свідчили, що цей будинок застрахований і його треба гасити в першу чергу.

Хтось може спитати, а раптом горять два-три будинки? На початках розвитку пожежництва команди рятувальників починали створювати страхові товариства і бувало так, що команда вогнеборців, приїхавши на виклик, бачила, що горить не “їхній” будинок.

Тож вони просто спостерігали, пильнуючи, щоби вогонь не перекинувся на застраховану будівлю.

Але вже під кінець ХVIII ст.

почали створюватись пожежні служби при магістратах і страхові товариства зайнялись тільки фінансовою стороною питання.

Але це дещо інша історія….

У першій половині ХІХ ст.

страхова справа розповсюдилась по інших країнах Європи, а потім Америки, Азії, Австралії тощо.

У 1822 р.

у Трієсті єврейським підприємцем Джузеппе Лазарусом Морпурґо на основі моделі англо-французьких товариств страхування від пожеж було засноване товариство “Azienda Assicuratrice” (далі – «Аціенда»).

Морпурґо був неймовірно активним діячем у галузі страхування.

Він підтримував формування міських пожежних команд, збирав статистичні дані та класифікував споруди на сім класів, виходячи з їх характеристик, від кам’яниць до будинків, повністю зроблених з дерева.

Потім агенти компанії доставляли «вогняні марки» страхувальникам, які розміщали їх на фасадах своїх будівель, завдяки чому їх було легко впізнати.

Страхувальні таблички «Аціенди» (Fire insurance mark).

Після отримання цісарської санкції (тоді це означало схвалення, дозвіл) діяльність “Аціенди” була поширена за межі Італії.

Таким чином, вона стала першою страховою компанією в усій імперії Габсбурґів.

Таблички з назвою товариства були дуже добре помітні на будівлях: латунні або олов’яні, овальні або прямокутні, чорні, сині, червоні, золоті, з двоголовими орлами, італійською, німецькою, словенською, хорватською, угорською, грецькою та іншими мовами.

Як сторожі, вони охороняли застраховане майно в часи, коли пожежі були досить частим явищем.

Дуже швидко – вже у 1824 році – представництво «Аціенди» з’явилось і у Львові.

Оголошення у «Шематизмі» 1876 року.

У 1831 році Морпурґо заснував Генеральне австро-італійське страхове товариство (Assicurazioni Generali Austro-Italiche, далі – «Генералі»), яке протягом перших кількох років змогло обробляти позови на загальну суму кілька мільйонів гульденів.

З часом з’явились відділення Товариства у всіх країнах і провінціях імперії.

Предмети страхування значно розширились і перестали бути обмежені тільки шкодами від вогню.

Але «вогняні марки» надалі використовувались.

Вогняні марки компанії “Генералі” зі зламу ХІХ-ХХ століть.

Репрезентація «Генералі» з’явилась у Галичині вже у 1837 році.

Майже пів-століття обидва товариства працювали у Львові окремо.

Здається, «Генералі» мало резиденцію тільки у Львові, натомість «Аціенда» з головною садибою у столиці розкинуло мережу представництв на 32 міста Галичини і Буковини, більшість з яких тепер знаходяться на території України (список міст можна побачити у виданні “Gazeta Lwowska” № 226, 1851 rok або тут).

Товариства «Аціенда» і «Генералі» у списку страхових аґенцій Львова.

У цій же газеті було опубліковано оголошення про те, що послуги страхування в Галичині і Буковині надає Генеральна Аґенція цісарсько-королівського привілейованого трієстського Товариства «Аціенда» у Львові:.

проти шкодам від вогню (хоча б блискавкою учиненими) на будинки і товари, рухомості, інструменти, запаси збіжжя соломі і зерні, скотину і т.

проти всім шкодам на предмети, які знаходяться в дорозі;.

проти градобиттю землеплодів (рослин) усіх видів.

У великих містах Галичини і Буковини щойно почали народжуватись пожежні служби, а про можливість страхування майна ніхто навіть не здогадувався.

Тож агенти «Аціенди» одразу помітили, що тут – непочатий край роботи.

А з огляду на переважаюче греко-католицьке населення у Східній Галичині вони постарались привернути до себе русинів і особливо священників.

Відтак до роботи було підключено Ставропігійську друкарню для кращої агітації серед духовенства і простих селян – русинів і поляків.

Цілком можливо, що будинок Ставропігійського інституту був одним з перших застрахованих у нашому місті об’єктів, про що свідчить багаторічна співпраця з «Аціендою», а також вищезгадана табличка.

Однією з величезних переваг Ставропігійської друкарні було те, що в ній – можливо, єдиній у Львові – можна було друкувати тексти готичним, латинським, грецьким, церковно-слов’янським і звичайним кириличним шрифтами.

А отже зв’язок «Аціенди» з друкарнею було неймовірно вдалим маркетинговим ходом!.

Приклади деяких шрифтів, що використовувались у Ставропігійській друкарні.

Завдяки цьому «Аціенда» замовляла у Ставропігійського інституту друк різних матеріалів і для русинів, і для поляків, і для австрійців.

Ось хоча б один приклад – брошура «Про важливість страхування життя для селян».

Брошура, яку видала друком Ставропігійська друкарня.

Священник і громадський діяч отець Степан Качала у свої книзі “Політика поляків з точки зору Русі” писав, що «Аціенда» має перевагу над польським страховим товариством у тому, що видає поліси русинською мовою:.

Є у Галичині Товариство взаємного забезпечення.

Поляки та русини живуть разом у краї, але це товариство ігнорує останніх.

Ніхто ще не бачив від нього руського полісу, що відвертає від нього русинів.

Русини забезпечують своє життя та майно в товариствах «Аціенда” та “Славія”.

Щоправда “Аціенда” сплачує 5% від зібраних премій Руському народному дому, але не тому забезпечуються там русини, а тому, що «Аціенда” та “Славія” видають руські поліси».

Часопис «Письмо до громади» заохочував русинів до «убезпечення» саме в «Аціенді», підкреслюючи вигоду, п’ять відсотків для Народного дому, а також на те, що страхове товариство не тільки видає руські поліси, але повністю веде ділову переписку руською мовою.

Повідомлення у газеті «Письмо до громади», Число 18.

Рочник 1864.

Джерело тут.

Результатом продуманої діяльності страхового товариства більшість руського духовенства і руських селян убезпечували своє життя і майно в “Аціенді”.

Поляки і русини мали щодо цього різні точки зору і «ламали списи» на сторінках своїх часописів, сперечаючись, чи не було би більш патріотичним страхуватись у польському – як краєвому (тобто місцевому) – товаристві, щоби гроші не втікали за межі Галичини і Буковини.

Чітку відповідь сформулювував К.

Климкович у обширній аналітичній статті «Azienda Assicuratrice» у часописі «Мета» (орфографія оригіналу):.

«Тепер можемо приступити до питання, которе сталося предметомъ полемічнеї дискусіі межи дневниками руськими і польськими, именно, чи Русини мають участвовати въ товаристві забезпечення краківськімъ, чи въ товаристві Azienda Assicuratrice? Коли-бъ тутъ прийшлося одвічати ведля засадъ нашоі теориі, то одвітъ бувъ би короткий: ані в однімъ, ані в другімъ! Русини повинни старатися завести своє товариство народно-краєве, и тільки въ таковімъ участвовати».

Але до утворення українського страхового Товариства «Дністер» залишалось ще довгих 27 років….

У 1883 р., поки президентом був князь Кароль Яблоновський, Товариство “Аціенда” знаходилось на вул.

Академічній, 5 (тепер пр.

Шевченка, 5) [5].

Коли ж президентом став князь Калікст Понінський, то головна садиба товариства перемістилась до його кам’яниці на площі Маріацькій, 8 (тепер пл.

Міцкевича, 8) [6].

Будинок князя К.

Понінського і страховий документ «Аціенди» німецькою мовою.

У 1889 році безтурботна ситуація товариства різко змінилась внаслідок позиції, яку зайняв у цій справі митрополичий консисторії у Львові на основі реферату отця каноніка Олександра Бачинського.

У цьому році було впроваджено в життя закон про обов’язкове страхування церковних споруд (храмів та плебаній), а також шкільних будинків.

Внаслідок чого до львівського єпископату було подано дві пропозиції від страхових товариств – віденського Австро-французького акційного товариства “Аціенди” і краківського Товариства взаємного страхування.

Кожне з них представило свої умови страхування і пропозиції виділення відсотків на різні гуманітарні цілі.

Не залишився в стороні і Народний дім, президія якого написала до митрополичого ординаріату звернення з гарячою підтримкою пропозиції «Аціенди».

Отець Бачинський обміркував зміст листа від Народного дому і відповів, продемонструвавши в цифрах, що «Аціенда» з попередніми гарантіями не тільки не дала нічого обіцяного русинським інституціям, а, навпаки, зашкодила їм.

Патріотизм «Аціенди», на який посилається у всіх своїх працях президія Народного дому, був добре оплачений і не повинен нас дивувати, додав о.

Крім того «Аціенда» використала протекцію Його Еміненції австро-угорського кардинала Целестина Ґанґлбауера для підтримки своєї пропозиції та поширення своєї «патріотичної» діяльності в Галичині.

Далі Бачинський на прикладі Перемишльської дієцезії, яка у 1884 р.

підписала договір з «Аціендою», проаналізував усю фінансову картину – відсотки, премії, дивіденди, гуманітарні виплати для вдів і сиріт.

Висновок був рішучий – відмовити «Аціенді» і підписати договір з Краківським товариством.

Одним із аргументів було те, що «Аціенда» тільки підкреслює свій патріотизм, але гроші все ж пливуть до Відня, натомість Краківське товариство є краєвим і підкреслювати свій патріотизм не мусить.

На основі аргументації о.

Бачинського митрополича консисторія відхилила пропозицію «Аціенди» і уклала пакт з Товариством взаємного страхування в Кракові, а митрополит Сильвестр Сембратович вислав розпорядження до всіх парафій і парафіяльних комітетів про постійне страхування у краківському Товаристві як найдешевшому і єдиному, яке дає повну гарантію виконання умов страхування.

Судячи з «Української бібліографії 1887-1900 року» можна припустити, що Ставропігійська друкарня теж розірвала відносини з «Аціендою», тому що останній друк щодо неї датовано 1889 роком і він стосується Краківського товариства.

Вибрані видання Ставропігійською друкарні на замовлення «Аціенди» у 1887-1889 рр.

Це зовсім не означає, що «Аціенда» покинула Львів.

Просто вже у 1885 р.

товариство було офіційно поглинуте потужною компанією «Генералі» і був запущений багаторічний процес його ліквідації.

Програш “Аціенди” перед Краківським товариством вже мав суто символічне значення.

У 1909 р.

страхова компанія «Генералі» збудувала прекрасну велику кам’яницю на вул.

Коперника №3 і надалі страхувало галичан до приходу совітів (скоріше за все, тих других).

Над входом до будинку знаходиться чудова скульптурна композиція «Опіка», яка ховає в собі символічний підтекст – страхування життя допоможе старшим людям «поставити на ноги» юнака, а потім дозволить йому опікуватись батьками.

А зліва від входу все ще можна вгадати напис “C.

ASSIKURAZIONI”, але “GENERALI” – вже нечительний….

Скульптурна композиція і залишки напису на колишньому будинку страхової компанії (справа внизу букви додано фотошопом).

В наш час «Assicurazioni Generali» – це найбільша страхова компанія Італії та одна з найуспішніших у Європі.

Штаб-квартира знаходиться у Трієсті.

Діяльність компанії зосереджена у Західній Європі, Азії та Латинській Америці.

Насамкінець хотілось би підкреслити, що табличка на вул.

Руській, скорше за все, походить з-перед 1889 року.

Очевидно, її колись замалювали настільки, що вона не впадала у вічі ані наступним «страховикам», ані пересічним львів’янам.

Натомість тепер варто було би її відчистити і оголосити маленькою пам’яткою великої історії Львова.

У м.

Мукачево теж було знайдено “вогняний знак”, але іншої компанії з Тріеста – “Riunione Adriatica”.

ЇЇ було засновано у 1838 р., а у 1960-х рр.

вона стала другою за величиною італійською страховою компанією після “Assicurazioni Generali”.

Про мукачівську знахідку на вул.

Мудрого, 86 можна прочитати тут.

Автор: Zommersteinhof.

Joseph Lazarus Morpurgo.

O ważności ubespieczeń na życie dla włościan.

Towarzystwo “Azienda Assicuratrice”, 1861 (Lwów : Druk.

Instytutu Stauropigiańskiego).

Літературно-політичний вісник «Мета» № 7, 1865 р.

“Azienda Assicuratrice”.

Stefan Kaczała.

Polityka Polaków względem Rusi.

Lwów, 1879 r., str.

Адресна книга м.

Львова 1883 року.

Kalendarz ogniska domowego.

Lwów, 1886 rok.

Przewodnik Pożarniczy № 3, 1889 rok.

Матеріяли до української бібліографії.

Львів, 1909 р., том І.

Assicurazioni Generali.