«Чи не ми продали путіну мотузку, на якій він нас повісить?»: уряд Британії проти грошей російських олігархів

Оглядач The Guardian Олівер Буллоу більше як 20 років пише про фінансову корупцію. Найбільше його цікавлять гроші російських банкірів, політиків, урядовців і те, як вони відмивають їх у Великій Британії. 

Розслідування Олівера у 2018 році опублікували в The Guardian. У статті він розповідав, чому Британія десятиліттями дозволяла Росії ховати гроші у своїх банках, що змусило нарешті це припинити і чи можна наразі покарати хоч одного російського «інвестора». Редакція MC.today наводить найцікавіші фрагменти статті. 

Два головні запитання 

Російські гроші настільки глибоко вкорінені у британській фінансовій системі, що відокремити їх фактично неможливо. Почалось все ще в середині 20-го століття.

Після Другої світової війни фунт став настільки слабким, що Великобританія була ледь не банкрутом. Порятунок прийшов з Радянського Союзу: тамтешнє керівництво не хотіло зберігати доларові резерви в американських банках, тому обрало Лондон. Британські банки з радістю прийняли ці гроші і назвали їх «євродоларами». Впродовж декількох років банки в Британії позичали «євродолари» один одному без будь-яких обмежень і спеціальних умов. Так сформувався справжній офшорний канал, через який британці отримували стартовий капітал для розвитку бізнесу. 

Саме з того часу британські урядовці започаткували дружбу з російським керівництвом. «У 1990-х вони радо вітали російські гроші на своїх берегах: святкували, коли олігархи купували футбольні клуби та розміщували акції компаній на англійській фондовій біржі», – пише Олівер.

Британські урядовці часто навідувались до росії з інвестиційними пропозиціями. Так, у березні 2000 року прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер поїхав до Санкт-Петербурга. Блер неодмінно хотів стати першим західним лідером, з яким зустрівся би новий політик. А ще запропонувати путіну більше інвестувати в країни один одного. 

У вересні 2011 року до Москви поїхав інший прем’єр Великої Британії, Девід Кемерон. Він зустрічався з путіним і медведєвим, а також запрошував російських інвесторів до розбудови Лондонського Сіті (діловий і фінансовий центр Лондона, – Прим. ред.). 

За підрахунками Управління національної статистики, наприкінці 2016 року обсяг російських інвестицій у Велику Британію становив 25,5 млрд фунтів стерлінгів. Та на думку журналіста, реальні цифри були в десятки разів більші. 

Інвестиційні пропозиції закінчились у 2018 році. Тоді в Солсбері отруїли офіцера військової розвідки Росії Сергія Скрипаля та його доньку Юлію. Британський прем’єр Тереза Мей звинуватила Росію в цьому злочині, адже Скрипаль довгий час співпрацював з розвідкою Великої Британії. 

І саме тоді чи не вперше британці усвідомили: російські олігархи з їхніми грошима настільки глибоко занурились у британську економіку, що можуть впливати на їхні рішення. А через них насправді впливає президент путін. 

«Чи не ми продали путіну мотузку, на якій він нас повісить?» – ставили в уряді запитання. 

Британці зібрали комітет, щоб розібратись з «нечистими» грошима, і запросили туди Олівера як одного з найкращих фахівців з питань фінансового шахрайства. Вони поставили йому два запитання: скільки «брудних» російських грошей відмивали через британські банки та в які активи вони пішли. 

Журналіст Олівер Буллоу. Джерело: Riskonnect

Про обсяг російських грошей у Британії 

Точної відповіді щодо масштабів відмитих російських грошей немає. Російські гроші, що юридично перетнули інші держави, фактично вже не є російськими. А саме так зазвичай і роблять заможні росіяни. Більшість грошей, що надходять до росії чи залишають її, проходять через так звані «податкові гавані» – Кіпр чи Багами. За останні десятиліття із росії в офшорні супутники Великої Британії надійшло десь 68 млрд фунтів стерлінгів. Це в сім разів більше, ніж офіційно перерахували з російських банків до британських. 

У 2015 році дослідження провели в Deutsche Bank. Вони з‘ясували: з 90-х років по 2015-й без жодних публічних підтверджень у британські банки надійшло приблизно 133 млрд фунтів стерлінгів. І переважна більшість – з Росії. 

У цьому частково був винний і сам Deutsche Bank. З 2011 по 2015 рік його співробітники вивели $10 млрд для своїх московських клієнтів. Вони проводили так звані «дзеркальні угоди» – купували цінні папери для своїх клієнтів за рублі й одразу ж продавали їх клієнтам в іноземних філіях за долари. Разом заробляли на різниці в курсі та котируваннях. 

«Якщо навіть такі досконалі установи, як Deutsche Bank, намагаються приховати російські гроші, то не дивно, що загальну суму російських грошей у Великій Британії визначити складно», – пише Олівер.

Єдине, що можна сказати – це те, що обсяг російських грошей у Великій Британії набагато більший, ніж дає офіційна статистика.

«У Росії ніколи не знаєш, на що чекати»

Російські багатії витрачали гроші на те, чого їм так бракувало на батьківщині. Перш за все це предмети розкоші та нерухомість у Лондоні. Наприклад, у 1993 році троє росіян купили квартири в Кенсінгтоні (район для заможних людей у Західному Лондоні. – Прим. ред.) за ціною від £200 до £320 тис. А потім ще один російський магнат сплатив понад £1 млн за будинок у Хемпстеді. Це була перша хвиля «цунамі багатства». 

У 2013 році в агентстві нерухомості Knight Frank підрахували: десята частина всіх покупців престижних квартир у Лондоні були вихідцями з колишнього Радянського Союзу. При цьому російські клієнти вибирали найбільші будинки серед усіх. За два останні десятиліття середні ціни на житло в Кенсінгтоні зросли у вісім разів – частково завдяки російським інвестиціям.

Район Кесінгтон у Лондоні. Джерело: Сadogantate

Показовим прикладом є олігарх Роман Абрамович. У 2003 році він придбав футбольний клуб «Челсі» і будинок у Лондоні за £125 млн. Проте Абрамовича перевершив ще один росіянин, який викинув £140 млн на Park Place – величезний палац поблизу міста Хенлі-он-Темз. 

Ще одним мешканцем Лондону став російський банкір Григорій Гусельников. Разом з родиною він переїхав до британської столиці у 2008 році. Для цього він проінвестував £1 млн в державні облігації та отримав дозвіл на проживання. Це так звана «золота віза». За вісім років – з 2008 року по 2015-й – громадяни росії отримали 764 «золоті візи» і стали другими після китайців у переліку нових жителів Лондона. 

Однак у квітні 2015 року цей спосіб втратив свою популярність. По-перше, британська влада почала перевіряти походження грошей, на які бізнесмени купували державні облігації, а по-друге, збільшила їхню вартість удвічі.

Оліверу вдалося отримати коментар Гусельникова щодо паніки британського уряду з приводу російських грошей. На його думку, британці занадто перебільшують їхнє значення в цьому питанні.

«Я не можу пригадати жодної великої компанії, яку б контролювали російські громадяни. Вони відкривають ресторани, винні магазини, вкладають у нерухомість, бо хочуть жити тут на пенсії, – розповідає банкір. – У росії ніколи не знаєш, на що чекати». 

За словами Гусельникова, освіта – ще одна причина, чому російські багатії приїжджають до Британії. Олівер підрахував: щороку з росії до британських приватних шкіл надходить майже £50 млн. 

Справа Білла Браудера

У 2016 році Білл Браудер (фінансист, співзасновник інвестиційного фонду Hermitage Capital Management. – Прим. ред.) дав свідчення британському комітету парламенту з внутрішніх справ. Він оприлюднив імена російських посадовців та поліціянтів, які вкрали $230 млн державних грошей. 

З 1995 по 2006 роки фонд Браудера був найбільшим на російському фондовому ринку. Прибутки фонду не давали спокою російським посадовцям і зрештою вони знайшли, як можна відірвати шматок: звинуватили Білла Браудера в ухиленні від сплати податків і змусили сплатити в державний бюджет $230 млн податків на прибуток. А потім через складні фінансові схеми вивели їх в іноземні банки. Так, на рахунок банків Великої Британії надійшло $30 млн. Оліверу стало відомо, що з цих грошей $176 тис. витратили на оренду приватного літака, $192 тис. – на ремонт яхти, а $41 тис. – на весільну сукню тощо. 

Коли адвокат Браудера Сергій Магніцький викрив шахрайство, його заарештували і посадили у російську в’язницю. Там його били та відмовляли в лікуванні – зрештою Сергій помер прямо у в’язниці. 

Браудер присвятив багато років тому, щоб знайти справедливість і покарати винних. Його команда експертів відстежили російські гроші аж в 11 країнах, включаючи Францію, Швейцарію та США. У кожній слідчі відкрили кримінальні справи, тільки у Британії щоразу відмовляли.

Білл Браудер. Джерело: BBC

На думку Браудера, причина полягає в тому, що занадто багато впливових людей – юристів, банкірів, забудовників – залежали від російських грошей. «Росіяни мають політичну вагу в цій країні», – сказав Браудер.

Дійсно, деякі британські установи отримували пожертви від багатих російських бізнесменів. Наприклад, на будівництво ратуші Садік Хан взяв гроші від Олени Батуріної, дружини колишнього мера Москви. А лідери консервативної партії Британії отримували суми від Любові Чернухіної, чоловік якої був одним із міністрів путіна. У 2014 році саме вона заплатила $160 тис. за теніс з Борисом Джонсоном та Девідом Кемероном.

Про складність засудити російських багатіїв за шахрайство

Щоб засудити російських шахраїв у Великій Британії, потрібні докази з Кремля. Це неможливо і зупиняє розслідування. І не тільки у Британії. Коли Франція, Швейцарія та Нідерланди отримали від Браудера інформацію щодо викрадених мільйонів, вони заморозили активи росіян, але не винесли жодного кримінального обвинувачення. 

У 2018 році у Великій Британії також ввели ордери на багатство. Вони надають право заморозити майно підозрюваного, але не засудити його до ув‘язнення. 

Докази – не єдина перешкода для подальшого розслідування. Заможні росіяни мають тісні політичні зв’язки. Саме тому підсудний обов’язково розповість про політичний тиск і про те, що він зазнає політичного переслідування. Іноді це дійсно так.

Наприклад, російський бізнесмен Андрій Бородін. У росії йому закидали звинувачення у шахрайстві. 2011 року він втік до Лондона: сказав, що його політично переслідують, і отримав притулок. 

Існує і третя складність. Російський олігарх може замовити вбивство свідків злочинів – як це було з Олександром Литвиненком. Він співпрацював з британською владою – викривав російські грошові потоки – за що його отруїли радіоактивним полонієм 2006 року. 

Так сталось і з Олександром Переличним, 44-річним банкіром, який допомагав команді Браудера. Він помер під час пробіжки в Сурреї у 2012 році. Спочатку слідчі подумали, що в нього стався серцевий напад, але пізніше виявилось: його могли отруїти екстрактом рідкісної рослини.

«Отже, щоб засудити заможного російського громадянина, потрібно: налагодити співпрацю з ммосквою, що майже неможливо, переконати британський суд, що справа не є політично мотивованою, а потім зберегти свідків живими, що досить важко», – підсумовує Олівер.