The Guardian: війна – єдина поведінка, яку знає путін. Що може зробити Захід, щоб зупинити окупанта: переклад

22 роки тому війна привела до влади владіміра путіна. Відтоді вона залишається одним з його головних інструментів, яким він користувався протягом усього свого правління. путін існує завдяки війні, процвітає завдяки війні. Тепер будемо сподіватися, що війна нарешті знищить його. The Guardian публікує думку Джонатана Літелла, журналіста, письменника та колишнього працівника «Лікарів без кордонів», який у 2000-х роках працював на Північному Кавказі.

Редакція MC.today розповідає найголовніше зі статті.

Як путін прийшов до влади

У серпні 1999 року ще невідомого путіна призначили прем’єр-міністром рф, адже його попередник відмовився визнати повне вторгнення в Чечню. путін же надав військовим свободу та дозволив їм помститися за поразку в 1996 році в обмін на їхню підтримку. У ніч на 31 грудня зломлений Борис Єльцин пішов у відставку і вручив президентство як подарунок новачкові. У березні 2000 року путіна офіційно обрали президентом. За винятком чотирьох років на посаді прем’єр-міністра з 2008 по 2012 роки, він відтоді керує росією.

Я був у Чечні як працівник допомоги, коли почалася друга війна. У лютому 2000 року я обідав із Сергієм Ковальовим, російським правозахисником, і питав його, хто такий путін. Досі пам’ятаю відповідь Ковальова: 

«Ви хочете знати, хто такий владімір путін, молодий чоловіче? путін – підполковник КДБ(комітет державної безпеки. – Прим. ред.). А ви знаєте, що таке підполковник КДБ? Абсолютно нічого».

Ковальов мав на увазі: людина, яка не була навіть полковником, була просто дрібним оперативником, нездатним думати наперед, аніж один-два кроки. І хоча путін за 22 роки при владі здобув багато досвіду, я все ще вважаю, що покійний Ковальов мав рацію.

Однак путін був хорошим тактиком. Особливо коли треба було скористатись слабкістю Заходу та розколоти його. Йому знадобилися роки, щоб розгромити чеченців і встановити там маріонетковий режим, але йому це вдалося. У 2008 році, через чотири місяці після того, як НАТО пообіцяло шлях до вступу України та Грузії, він зібрав свою армію біля грузинського кордону і вторгся в країну за п’ять днів. Ще він визнав незалежність двох відколотих «республік». Західні демократії бурмотіли протести і практично нічого не робили.

Як путін почав безкарно порушувати кордони Європи

У 2014 році, коли український народ після кривавої революції скинув свого проросійського президента, путін швидко вторгся та анексував Крим. Це стало першим відкритим захопленням землі в Європі після Другої світової війни. Коли збентежені лідери відповіли санкціями, він підняв ставку – спровокував повстання на Донбасі та використав свої сили, щоб розгромити слабку українську армію й виокремити дві нові відколоті «республіки». Відтоді там йде війна.

Так він «рухався вперед наосліп». На кожному кроці Захід засуджував і намагався покарати його м’якими заходами, які нічого не змінював. І на кожному кроці він підсилювався і йшов далі.

Фізично путін – маленька людина. Дитинство в повоєнному Ленінграді, мабуть, було важким для нього. Це дало йому урок: якщо ти менший хлопчик, вдаряй першим, бий сильно і продовжуй бити. Старші хлопці навчаться боятися і відступлять. Це урок, який він вивчив.

Військовий бюджет США на 2021 рік становив близько $750 млрд. Загальний бюджет Європи – $200 млрд, а Росії – близько $65 млрд. Але він усе ще лякає нас набагато більше, ніж ми його. Це перевага – битися як загнаний в кут щур, а не як пухлий хлопчик, який розслабився на дієті Coca-Cola, Instagram і 80 років миру в Європі.

путін, мабуть, зрадів, коли Захід, прагнучи заморозити активний конфлікт на Донбасі, тихо упустив Крим з порядку денного. Так країни фактично визнали незаконну анексію Росії. Він побачив, що, хоча санкції завдають шкоди, вони не кусають глибоко. Вони не заважають йому продовжувати будувати свою армію та розширювати владу.

Він побачив:

• Німеччина, найбільша економічна держава Європи, не бажає відмовлятись від його газу;
• можна купувати європейських політиків, у тому числі колишніх прем’єр-міністрів Німеччини та Франції, і включати їх у ради своїх державних компаній;
• навіть країни, які номінально виступали проти його кроків, продовжують повторювати мантри про «дипломатію», «перезавантаження», «необхідність нормалізації відносин»;
• кожного разу, коли він штовхає, Захід здригається, а потім поступається та сподівається на вічно невловну «угоду»: Барак Обама, Еммануель Макрон, Дональд Трамп – список довгий.

У яких ще країнах є війська путіна

путін почав вбивати своїх опонентів вдома і за кордоном. Коли це сталося, ми пискнули, але далі так і не пішли. Обама у 2013 році проігнорував свою власну «червону лінію» в Сирії та відмовився втручатися після того, як башар асад, президент, випустив отруйний газ у цивільному районі в Дамаску. Втрутився путін. У 2015 році він направив власні сили в Сирію, розвинув власну військово-морську базу в Тартусі та отримав нову авіабазу в Хмейміні.

Протягом наступних семи років він використовував Сирію як випробувальний полігон для своїх військових. Він надавав неоціненний польовий досвід своєму офіцерському корпусу. путін вдосконалив їхню тактику, координацію та обладнання, коли бомбардував та вбивав тисячі сирійців і допомагав Асаду відновити контроль над великими районами країни.

У січні 2018 року він почав протистояти західним державам безпосередньо в Центральноафриканській Республіці, коли відправив туди своїх найманців Ваґнера(група Ваґнера – неофіційне збройне формування, яке створив російський офіцер спецназу головного розвідувального управління рф Дмітрій Уткін з позивним «Ваґнер». – Прим. ред.). Такий самий процес зараз триває в Малі, де військова хунта за підтримки росії щойно витіснила французьку місію проти ІДІЛ(Ісламська держава Іраку та Леванту – міжнародна терористична організація. – Прим. ред.) з країни. Ще російські війська розмістились вздовж південного флангу Середземного моря у Лівії. Так вони заважають Заходу встановити в країні мир і безпосередньо загрожують європейським інтересам.

Кожного разу ми протестували, крутились і нічого абсолютно не робили. І щоразу він це бачив.

Чому путін вторгнувся в Україну

Війна в Україні – це момент, коли путін нарешті вирішив викласти свої карти на стіл. Він явно вірить, що достатньо сильний, щоб відкрито кинути виклик Заходу, розпочавши першу сухопутну війну в Європі з 1945 року. І він вірить у це, тому що все, що ми зробили або, точніше, не змогли зробити за останні 22 роки, навчило його, що ми слабкі.

путін може бути генієм тактики, але він не вміє мислити стратегічно. Наші лідери відмовлялися по-справжньому його розуміти, але він також не зацікавлений розуміти нас. Повністю ізольований протягом останніх двох років через COVID, він, здається, стає дедалі більше параноїдальним і проймається власною панслов’янською, неоімперіалістичною та православною ідеологією. Від самого початку це повністю штучне творіння, покликане надати тонкий шар законності його корупційному режиму.

Здається, він справді проковтнув власну пропаганду, коли йдеться про українців. Чи вірив він, що вони вітатимуть своїх російських «визволителів»? Що вони просто здадуться? Якщо так, то він дуже помилявся. Українці воюють, і, попри те, що їх чисельно перевершують, вони б’ються тяжко.

Шкільні вчителі, службовці, домогосподарки, художники, студенти, диджеї та трансвестити беруть у руки зброю і виходять стріляти в російських солдатів, багато з яких є простими дітьми, які не знають, що вони там роблять. Україна не поступається ні сантиметром землі. Схоже, путін не зможе захопити їхні міста, не зрівнявши їх з землею, як колись зрівняв Грозний і Алеппо. І не думайте, що лише тому, що Київ є «європейським» містом, путін зупиниться. Бомбардування вже почалося.

Після початкового шоку країни Заходу – нарешті! – схоже, зрозуміли загрозу, яку путін становить для Європи та нашого «стилю життя», який він так зневажає. Вводяться нищівні санкції, скільки б вони нам не коштували. В Україну поставляється зброя.

Німеччина, здається, миттєво зрозуміла: вона більше не може залежати від доброти інших для своєї безпеки і їй потрібна власна армія. росія зазнає масової ізоляції на міжнародному рівні, її економіка та потужності будуть сильно знижені.

Але цього замало. Поки путін залишається при владі, він продовжуватиме усилюватись, просуватися далі й завдавати стільки шкоди, скільки зможе. Тому що він ненавидить Захід і тому, що його влада повністю заснована на насильстві. Це єдина поведінка, яку він знає. Чи можемо ми справді повірити, що його ядерна загроза – це просто блеф? Чи можемо ми собі це дозволити? Поки він буде керувати росією, ніхто не буде в безпеці. Ніхто.

Як зупинити путіна

Єдиний вихід із цієї кризи – зробити провал путіна в Україні настільки згубним для росії та її справжніх інтересів, що його власна еліта не матиме іншого вибору, як усунути його. А для цього можна було б зробити набагато більше. Здавалося, що наші уряди намагаються покарати російських «олігархів». Але вони повинні розуміти, що путін їх лише зневажає і йому байдуже до їхньої думки чи активів. Він вважає їх простими дійними коровами для своїх потреб.

Західні санкції мають бути спрямовані на людей, які фактично сприяють діям путіна: на весь його високопоставлений охоронний та адміністративний апарат. Не лише кілька десятків людей, на яких уже накладені санкції, а й тисячі чиновників другого рівня в адміністрації президента, армії та службах безпеки. Ці люди не мільярдери, але всі вони мультимільйонери, і їм багато чого втрачати.

Зруйнуйте життя цим кільком тисячам людей, і нехай вони судять, хто винен. Захопити особняки в Англії та Іспанії, заборонити канікули в Куршевелі та Сардинії, безцеремонно викинути їхніх дітей з Гарварду та Оксфорду, і нехай вони залишаються в Росії, без виходу й без імпортних товарів, на які витрачали вкрадені гроші. Нехай вони заплатять особисто і побачать, чи варто утримувати божевільного, жадібного до влади царя на його троні. Нехай вони вирішують, чи хочуть йти за ним у прірву.