Генерал Роман Шухевич: життєвий шлях як приклад для наслідування сьогодні

Генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич – «Тарас Чупринка» (30.06.1907 р.

– 5.03.1950 р.).

Сторінка з календаря на 2022 рік «Генерали Української Повстанської Армії» (автори ідеї та упорядники: Михайло Романюк, Андрій Сова та Андрій Пташник).

Сьогодні, у час національно-визвольної війни українського народу проти російсько-білоруських загарбників, в якій Україна відстоює свою незалежність, цілісність і суверенітет, в українському суспільстві ще більшої актуальності набула тематика пов’язана з українським визвольним рухом ХХ століття і в першу чергу з провідними діячами національно-визвольного руху, визначення їх ролі та місця в історії України.

З-поміж них на особливу увагу заслуговує постать Романа Шухевича.

Його життєвий шлях є прикладом для сучасного покоління.

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 р.

у Львові.

У метричній книзі Успенської церкви у Львові про народження та хрещення Романа Шухевича написане таке: «Хрещений і миропомазаний 26 липня.

Номер будинку, де народився: вул.

Святого Войтіха, 2 [тепер вул.

Ім’я – Роман, віросповідання – греко-католик, хлопець закононароджений.

Повитуха: Текля Скварок, що замешкала на вул.

Малецького, 5 [тепер вул.

Хрестив і миропомазав священик Іван Стоцький, парох з Оглядова [тепер село Радехівського р-ну Львівської обл.].

Батько – Йосип–Ярослав Шухевич, цісарсько-королівський юридичний радник, син Володимира і Герміни з дому Любович.

Мати – пані Євгенія, дочка греко-католицького священика Івана Стоцького, пароха в Оглядові, і Марії з дому Авдиковської.

Хрещені батьки: Володимир Шухевич – професор школи реальної і Марія Стоцька, жінка греко-католицького пароха в Оглядові».

Роман Шухевич.

Світлина зі студентської справи Львівської політехніки, 1926 р.

З Державного архіву Львівської області.

На виховання майбутнього Провідника великий вплив мали його батьки та родина.

Відомо, що рід Шухевичів подарував Україні чимало видатних діячів, а саме священиків, вчителів, науковців, правників, композиторів, військових тощо.

Шухевичі відіграли важливу роль у національно-визвольному русі Галичини впродовж ХІХ–ХХ ст.

Гімназійну освіту Роман Шухевич здобув упродовж 1917–1925 рр.

в Академічній гімназії та її філії у Львові.

У гімназії Роман проявив себе як зразковий учень.

Його товариш по шкільній лаві Лев Ярошевський писав: «Був він щуплим, сухорлявим, зовсім незамітним хлопцем… Але в дуже короткому часі Роман своїми здібностями, своєю вдачею та своєю поведінкою звернув на себе увагу не лише нас, учнів, але й наших професорів… Він усім радо помагав, а робив це в такій субтильній (ввічливій) формі, щоб не показувати своєї вищості над другими або щоб когось другого не принизити.

Він був скромним, але принциповим, працьовитим, дуже обов’язковим і на свій вік серйозним та притім веселої, погідної і лагідної вдачі, завжди приязно успосібленим (налаштований) до своїх товаришів.

Був дуже здібним учнем, зокрема в математиці та українській мові… До професорів відносився з пошаною.

Виклади усіх професорів слухав уважно, стараючись зрозуміти та запам’ятати все, про що даний професор говорив на лекції… До слів кожного, з ким розмовляв, прислуховувався уважно.

Відповідав після зосередженої надуми коротко, чітко, прямо, але чемно, приязно.

Був дуже побожним.

У церкві під час Богослужби був зосереджено зайнятий відправою.

Ніхто ніколи не бачив, щоби він у церкві під час Богослужіння розмовляв з товаришами чи поводився невідповідно».

Навчаючись у гімназії, Роман Шухевич 1920 р.

став членом патріотичної організації «Пласт».

Керівництво пластового полку імені Петра Конашевича-Сагайдачного високо оцінювала його якості, зокрема з цього приводу зазначалося: «найліпший з гуртка, честолюбивий, воєвничий, енергічний».

У «Пласті» Роман Шухевич був членом багатьох гуртків і куренів.

Крім того він був одним із засновників пластових та спортових гуртків «Ясний Тризуб», «Тури» та ін.

Після заборони «Пласту» був діяльним членом «Українського Студентського Спортового Клюбу», студентського товариства «Основа» та «Просвіти».

Львівські гімназисти-спортовці.

Нагорі піраміди (вежі) – Роман Шухевич, внизу сидить Богдан Кордюк, в другому ряді перший зліва – Богдан Підгайний.

Львів, вул.

Руська, 20, у дворику біля рухівні “Сокола-Батька”.

18 жовтня 1922 р.

З приватного архіву родини Богдана Підгайного.

У гімназійні та студентські роки (у 1925–1926 рр.

навчався у політехніці в Данціґу, 1926–1934 рр.

– Львівській політехніці) Роман Шухевич активно займався громадською працею та кількома видами спорту: плаванням, копаним м’ячем (футболом), легкою атлетикою, кошиківкою (баскетболом), відбиванкою (волейболом), наколесництвом (велоспортом), мандрівництвом тощо.

Був успішним спортовцем, а також неодноразово як головний суддя брав участь у спортових змаганнях.

Роман Шухевич оволодів мистецтвом бою різними видами холодної і вогнепальної зброї, чудово їздив верхи, володів шаблею, літав на безмоторових літаках (планерах), був надзвичайно загартований фізично.

15–16 вересня 1923 р.

на Запорожських ігрищах (комплекних спортових змаганнях українців) у Львові встановив рекорд з плавання серед українських спортовців Галичини.

Маючи прекрасну фізичну підготовку, Роман Шухевич побився об заклад, що до 40-го року життя пропливе протоку Ла-Манш.

Крім спорту, навчався музики, чудово грав на скрипці та фортепіано, співав.

У 1930 р., після звільнення від служби в польській армії, Роман Шухевич одружився з дочкою священника с.

Оглядів Наталією Березинською.

28 березня 1933 р.

у них народився син Юрій (сьогодні бере активну участь у громадсько-політичному житті України), а 16 жовтня 1940 р.

– донька Марія.

У 1937 р.

Роман Шухевич разом з Богданом Чайківським створили рекламну фірму «Фама», яка, не маючи державної підтримки, витримувала конкуренцію з іншими подібними польськими підприємствами, а в дечому навіть їх перевищувала.

Частина прибутку з підприємницької діяльності Роман Шухевич віддавав на діяльність Організації Українських Націоналістів (ОУН).

Великий вплив на формування світогляду Романа Шухевича мало його знайомство і спілкування із полковником армії УНР Євгеном Коновальцем, який у 1921–1922 рр.

винаймав помешкання у родини Шухевичів у Львові.

Євген Коновалець неодноразово мав бесіди з Романом Шухевичем, прогулюючись з ним по «Кайзервальду» та Високому замку.

Роман Шухевич (11-й зліва) серед гравців футбольної команди 10-го пластового куреня УУСП «Чорноморці».

Львів, 1929 р.

У 1923 р., у 16-літньому віці, Роман Шухевич вступив у ряди націоналістичного підпілля Української Військової Організації (УВО), отримавши псевдо «Дзвін».

До цієї організації його залучив соратник Євгена Коновальця Петро Сайкевич.

Членами «трійки» УВО в Академічній гімназії, до якої належав «Дзвін» був також його пластовий побратим Богдан Підгайний і їхній шкільний товариш Євген Бирчак.

Зв’язковим «трійки» був Петро Сайкевич, який у той час працював у бойовому відділі УВО.

Він прийняв у юнаків присягу на подвір’ї Собору святого Юра.

Про цю важливу мить у своєму житті Богдан Підгайний згодом згадував: «Як нині пам’ятаю, коли Петро викликав нас із вечерниць і повів до святого Юра.

Там, перед замковою брамою Святого храму, клячали ми обидва.

Роман і я, повторяючи за Петром присягу УВО, присягу, яка зобов’язує на все життя.

Лише наші праві п’ястуки, з затисненими набоями та піднесеними двома пальцями, біліли на тлі темної брами святого храму».

Після закінчення гімназії, в 1925 р.

Роман Шухевич отримав призначення до крайової бойової референтури УВО, де очолив один з відділів.

У 1929 р.

Роман Шухевич став членом ОУН.

Упродовж 1930–1934 рр.

він був бойовим референтом Крайової Екзекутиви Західних Українських Земель.

За наказом УВО 19 жовтня 1926 р.

Роман Шухевич провів у Львові атентат (вбивство) на шкільного куратора Собінського.

Це був вимушений крок УВО через полонізацію українського шкільництва на українських землях окупованих Польщею.

Роман Шухевич та Осип Дяків.

1940-і рр.

З фондів «Літопису УПА».

У 1920-х рр.

Роман Шухевич познайомився зі Степаном Бандерою.

Вони були членами «Пласту», а далі була праця в УВО та ОУН.

На початку 1930-х рр., Роман Шухевич та Степан Бандера, окрім ОУН працювали активно також в легальному секторі, зокрема були членами Українського Студентського Спортового Клюбу (УССК).

Як діяльні члени УССК неодноразово організовували спортивні змагання.

Загалом відносини між ними були дружніми.

Вони самовіддано працювали на спільну мету.

Роман Шухевич, як і багато українських хлопців і дівчат, мріяв про створення незалежної України.

В багатьох сферах він утверджував українське та українство.

Його ім’я золотими літерами вписано до пантеону української слави.

«Шух», «Дзвін», «Щука», «Степан», «Туча», «Чернець», «Ратник», «Роман Лозовський», «Тур», «Тарас Чупринка» – це далеко не повний перелік псевд, під якими Роман Шухевич виступав в структурах українського визвольного руху 1920–1950-х рр.

Він проявив себе як громадський, культурний, військовий та політичний діяч.

Насамперед як Головний Командир Української Повстанської Армії, генерал-хорунжий (з 1946 р.), член Українського Державного Правління (1941 р.), Голова Бюро Проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) у 1943–1950 рр., Голова Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради (УГВР) у 1944–1950 рр., Генеральний Секретар військових справ (1944–1950 рр.).

Роман Шухевич.

За свої звитяги відзначений найвищими нагородами УПА – Золотим хрестом бойової заслуги І класу, Золотим хрестом заслуги І класу та Бронзовим хрестом заслуги.

Роман Шухевич є взірцем виконання одного із головних обов’язків кожного пластуна: «Бути вірним Богові та Україні!» та однієї із десяти заповідей українського націоналіста: «Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї».

Після Другої світової війни, Роман Шухевич, маючи можливість виїхати за кордон, вибрав шлях збройної боротьби на рідній землі.

Його життєвий шлях став яскравим прикладом для наслідування наступним поколінням українців в Україні, на еміґрації та особливо сьогодні у час російсько-української війни, де ми у нелегкій боротьбі захищаємо Нашу Державу.

Андрій СОВА.

Джерела та література:.

Роман Шухевич – пластун.

Юнацькі та молоді роки Головного Командира Української Повстанської Армії / Упорядник Андрій Сова.

– Київ–Львів–Івано-Франківськ, 2007.

– 168 с.

Літопис Української Повстанської Армії.

– Торонто–Львів: Видавництво “Літопис УПА”, 2007.

– Т.

45 “Генерал Роман Шухевич – “Тарас Чупринка” Головний Командир УПА / Ред.

Потічний та М.

– 572 с.

Літопис Української Повстанської Армії.

Нова серія.

– Київ–Торонто: Видавництво “Літопис УПА”, 2007.

– Т.

10: “Життя і боротьба генерала “Тараса Чупринки” (1907–1950).

Документи і матеріали” / Упор.

Богунов, В.

Даниленко, А.

Кентій, С.

Кокін та ін.

– 832 с.

Роман Шухевич у громадсько-політичному житті Західної України 1920–1939 рр.: спогади, документи, світлини / Упоряд.

і відп.

Андрій Сова; Центр незалежних історичних студій.

– Львів: Апріорі, 2019.

– 816 с.