/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F154%2F0dd69bfd4bc11bc49c71f23d062e85f0.jpg)
Неперевершена сімка героїв українських казок
Кажуть, коли Ейнштейна запитали, як виростити дитину розумною, він відповів: «Читайте дітям казки».
Усе точно, адже казки – чудовий тренажер уяви, ідеальна модель світу і найкраща форма світосприйняття.
То які казки читатимемо? Свої рідні, українські.
Навіть не з почуття національної гордості, а тому що в наших казках є унікальні, неповторні герої.
Неперевершена сімка.
Котигорошко, силач, який одним ударом булави долає Змія і звершує ще з десяток подвигів.
Виходить, Котигорошко – український Геракл? Є й така версія.
Та Геракл – герой міфічний, а наш Котигорошко має реального історичного прототипа.
У польських середньовічних хроніках періоду Нестора Літописця є згадка про Катишка, селянина-орача, діда першого князя Польщі.
До слова, коли кажуть «за царя Гороха», мають на увазі саме часи Катишка-Котигорошка.
Витесав дід з колоди хлопчика, поколисала його баба, сповила, а на ранок знайшла у колисці живе маля.
Наче так само, з колоди, зробив старий столяр собі синочка в казці про Піноккіо.
Але що Піноккіо – хлопчик як хлопчик.
А Івасик-Телесик – диво, не дитина: і мамин помічник, і батькова опора, і годувальник.
Та ще й змієборець: он же як вправно обдурив Змію, занапастив Зміївну і втік від неї верхи на гусеняті!..
Пан Коцький.
Багато є у світі казок про тварин, але про такого розумецького хитромудрого кота, як наш Пан Коцький, ніде немає.
Він наче ніде й словом не збрехав, а всіх затуманив і собі тепленьке місце виторгував.
Хитрюга! А починалося ж усе для нього геть недобре – жив собі кіт, постарів, з двору його прогнали… Нічого, вуса розправив, лапкою вмився і влаштувався цілком пристойно.
Втім, а ваш домашній кіт хіба не такий самий кмітливий і винахідливий?..
Казковий чарівник виглядає, як… А коли він ніяк не виглядає? Зовсім-зовсім? Ніде його не видно, не має він ні рук, ні ніг, а чудеса творить.
У нас є такий, зветься Видимо-Невидимо, він з казки про пана й лакея.
Він, може, й не найвсемогутніший, але обідом завжди нагодує, і після обіду прибере.
І від доброго хазяїна ні на крок не відіб’ється.
От що робили європейські казкові принцеси, коли їм було по сім рочків?.
А наша дівка-семилітка, маленька дівчинка, як на сьогоднішні часи, то першокласниця, своїм розумом і кмітливістю врятувала батька від несправедливого суду і братової кривди.
Вона розгадала непрості загадки, що дав її батькові суддя, аби залагодити його суперечку з багатим братом.
Придумала мала, як ні йти – ні їхати, ходити ні вбраній, ні голій, з подарунком і без.
Хто б іще так зумів?.
Кобиляча Голова.
Ніде у світі немає казки з таким чудернацьким страховиськом.
Кобиляча Голова – вона і є просто кобиляча голова, без рук і без ніг.
Зустрітися з нею не так-то просто, хіба як хтось випадково на неї натрапить.
Задарма вона нікого не лякає, ні на кого знічев’я не нападає.
Усього лишень і вимагає від людини, щоб та була чемною і не лінувалась.
Хто послухає – того винагородить, а хто ні – той хай начувається.
У казці про дідову дочку й бабину дочку Кобиляча Голова жорстоко покарала бабину дочку за лінощі та нечемність.
Залізоноса Баба.
Залізоноса – сама чортова мати.
За віком вона стара-стара, з виду страшна-престрашна, ще носище такий довгий, що коли голову схиляє, носа в землю впинає.
І ніс – справді залізний… Така от красуня! Але Залізоноса баба не злюща, не підступна, уміє і пораду дати доречну, і допомогти, де треба — промовчить, коли треба — наставить.
Головне – не бути з нею нечемою, такого вона нікому не подарує.