Боротьба Росії з США, проти санкцій, та за світле майбутнє для усього світу. Моніторинг росЗМІ за 25 квітня – 1 травня

США – загроза планетного масштабу

Іноді виникає відчуття, що слово «США» згадується в російських новинних стрічках частіше за слово «Россія». 

США – головний об’єкт російського гніву, оскільки «Вашингтон и его союзники перешли от оказания помощи Украине для её защиты к политике подрыва мощи и влияния России». Дезінформатори продовжують підтримувати тези, що це Україна за допомогою США могла стати загрозою для Росії, а «американские власти никогда не следовали принципу «мирного сосуществования», поэтому США являются угрозой для планеты». Про масштаби використання США як головного ворога Росії свідчить потрапляння Байдена до топ-3 згадуваних в росЗМІ персон. В складеному нами рейтингу він поступається лише Путіну та Зеленському.

Російські новини активно розповсюджують меседжі про зацікавленість Вашингтона у війні в Україні з метою «отвлечь внимание населения от собственных провалов в госуправлении и нарастающего кома политических и социально-экономических проблем в США». Росіяни переживають за економічну ситуацію в США, та супроводжують повідомлення про ленд-ліз для України тезами про проблеми в економіці США: «Эта новость пришла на фоне того, что за первый квартал 2022 года ВВП США сократился на 1,4%. Кроме того, в стране наблюдаются серьезные проблемы с ростом цен на топливо». А нещодавно представниця МЗС РФ Марія Захарова гіперболізувала кадрові проблеми в апараті президента США заявляючи, що «команда администрации американского президента Джо Байдена бежит из Белого дома ..начался отток высокопоставленных чиновников. Повод, который называют эксперты в США, — упаднические настроения на фоне отсутствия доверия к администрации и лично к Байдену».

Саме зі впливом США росіяни повʼязували плани Польщі по захопленню західних регіонів України: «идеальным вариантом захода Польши на территорию Украину было бы завести войска "на подмогу”, расположить их в пяти областях, а потом, когда всё рухнет, заявить претензии на эти земли».

Російські пропагандисти примудрились приплести США навіть до згадок про аварію на ЧАЕС 1986 року: «Атомной энергетике СССР были нанесены в 1986 году огромные репутационные потери на международном рынке. И в этом смысле Чернобыль продолжает осуществлять свою отравляющую деятельность: достаточно вспомнить хотя бы недавний нашумевший американский сериал под этим названием, насквозь лживый. … Так что классический вопрос криминалистов о том, кому была выгодна катастрофа в Чернобыле – не стоит, ответ на него очевиден».

Загалом США в російських новинах продовжує поставати демонічним очільником «коллективного Запада», який «намеревался провести дестабилизацию военно-политической обстановки вокруг России и для этого создавал очаги напряжения в сопредельных с ней государствах». За цією логікою саме Захід «хочет спровоцировать Россию на объявление полноценной войны Украине» та своєю допомогою «лишь затягивает военную спецоперацию, а не помогает».

Себе росіяни, через пропагандиські меседжі, розглядають, як світлу силу, що здатна протистояти темним планам США та Заходу «на создание глобального НАТО как механизма управления миром»: «сегодня мир может наблюдать агонию коллективного Запада, который не в состоянии смириться с мировым переустройством и усилением роли РФ на международной арене».

Фантазії про Придністров’я

Пишучи про війну, росЗМІ як і раніше багато концентруються на Донбасі та Маріуполі, але дуже сухо та побіжно згадують про перебіг бойових дій в інших частинах України. Загалом, вони намагаються створити таку інформаційну картинку, в якій основними дійовими особами є «армии» та «народная милиция» так званих «республік», а збройні сили РФ та «добровольцы» лише допомагають їм проводити «спецоперацию» по «денацификации» України та «защите населения» від «укронацистов».

Російські військові «експерти» та «аналітики» продовжують мріяти про розгром української армії. «Россия по факту контролирует территорию Украины, Киев ничего не может с этим сделать», «Через месяц Россия устроит в Донбассе три полноценных котла для ВСУ» – кажуть вони. Мрії росіян не обмежуються східною частиною України, після цього вони планують просуватись далі, аж до Придністров’я: «после уничтожения группировки в Донбассе, Россия сможет решать задачи по наступлению вглубь территории Украины, в том числе до Приднестровья». 

Взагалі, тема російського ексклаву в Молдові доволі часто спливала в російських пропагандистських та дезінформаторських ЗМІ. «В Молдавии уже находятся румынские войска в форме молдавских военнослужащих», «... мы будем вынуждены предпринять усилия для деблокады Приднестровья» – заявляли окремі російські воєнні коментатори. 

Звісно ж, за лаштунками останніх подій в Придністров’ї стоять США, які зазіхають на «Молдавию, на которую они давят для того чтобы открылась еще одна болевая точка в Приднестровье, которая бы потребовала отвлечения российских вооруженных сил, которая бы создала еще один контур напряжения, который влияет на ход переговоров».

Демонізація українських біженців

Ми також зафіксували чималу кількість однотипних публікацій, що просувають наратив про «поганих українських біженців в Європі»:  

«Украинские беженцы сейчас ведут себя очень плохо в Европе, недовольны тем, как их принимают. Ладно бы были недовольны потихоньку, но они же снимают ролики и выкладывают это в сеть»,

«Проблема в том, что немцы не ожидали, что украинцы себя так поведут, а украинцы в свою очередь не ожидали, что немцы долго терпеть не будут и быстро поставят их на место»,

«С наглым поведением украинских беженцев сталкиваются не только в Литве, но и в Италии. По словам эксперта Марка Бернардини, европейцы заблуждались, рассчитывая на благодарность со стороны украинцев».

Росіяни дегуманізують українських біженців, називають їх «боевиками» та погрожують Європі зростанням «этнической преступности» та «проституции». Прикметно, що такі тези з’являються не лише на маргіналізованих пропагандистських помийках, але й звучать із уст високопосадовців РФ. «“Новое дыхание" получит и такой распространенный бизнес как торговля детьми-сиротами, вывезенными с Украины для последующего незаконного усыновления в Европе» – нещодавно заявив Ніколай Патрушев, секретар Радбезу РФ.

Фантазії про нову систему світової економіки та реальність «човникової економіки» з 90-х

В новинах про санкції спостерігається обережна тактика подачі інформації. Вочевидь, це робиться для того, щоб обійти донесення до російського населення сумних новин. Інформація про болісність санкцій погано висвітлюється, подається як тимчасова прикрість, або короткострокові труднощі, що будуть незабаром вирішені в процесі «готовящейся трансформации экономики». 

Превалюють меседжі, про те, що санкції не досягають своєї мети («Россия успешно справляется с санкциями») та про те, що, обмеження шкодять в першу чергу союзникам України: «ограничения больше навредили странам Запада», «Санкции, введенные странами Запада против России, нанесли серьезный, если не смертельный, удар по существующему миропорядку».

РосЗМІ намагаються підбадьорити росіян новинами про слабкість європейської економіки: «ожидаемая длительная инфляция в ЕС может «убить евро». Росія знову всіх переграла: «евро оказался в ловушке: он вынужден терпеть инфляцию из-за ужесточения денежной политики Вашингтона, а Европейский центральный банк не может уследить за ситуацией из-за кризиса; он ослаб как валюта для международной торговли, потому что Россия больше не использует его в качестве альтернативы зеленой банкноте». 

Ми вже звикли, що у російських новинах кожне рішення Путіна отримує ореол геніальності та оспівування. Не винятком був і його указ про обов’язковість оплати за енергоресурси в рублях, що подається як набуття фінансового суверенітету та створення нової світової фінансової системи: «Меры Центробанка РФ по свободной продаже золота, а также решение Владимира Путина о переводе продажи российского газа за рубли, — это всего лишь первые шаги на пути к созданию новой мировой экономики, которая будет основана на справедливых принципах торговли товарами и услугами».

Шантаж відключенням ЄС від російських енергоресурсів надихає новинарів на повідомлення, що європейці «от безысходности согласятся платить Москве за газ рублями», «энергетический рынок ЕС также находится на грани и в скором времени будет ввергнут в шок. Если Брюсселю не удастся решить вопрос с оплатой в рублях, как того требует Москва, большая часть стран останется без сырья для экономики».

Суть цих наративів полягає в тому, що росіянам варто почекати і європейці повернуться на довоєнний рівень ведення справ з Росією «для того, чтобы предотвратить газовый кризис»

Однак, очевидно, що санкції починають набирати обертів та створюють тиск на економіку країни. Частіше з’являються новини, що компанії, які покинули РФ, будуть відповідати перед росіянами або компенсаціями, адже за версією ЗМІ, «суды сейчас склонны принимать сторону потребителей при возникновении споров с покинувшими Россию компаниями», «неисполнение гарантии грозит дистрибьюторам и импортёрам автомобилей банкротством», або їх місце займуть вітчизняні виробники. Наприклад, один російський бізнесмен вже вирішив «развивать свой магазин, аналог IKEA, но под своим брендом», а «глава Бурятии Алексей Цыденов заявил, что после ухода IKEA с российского рынка республика может существенно увеличить объемы производства мебели». Ці історії про імпортозаміщення лише ширма та намагання створити картинку світлого та незалежного від інших країн майбутнього. 

Ближче до істини знаходяться повідомлення про повернення досвіду 90-х років - до «човникового бізнесу». Колишній ліберал та за сумісництвом тимчасово призначений президент Дмитро Мєдвєдєв вже заявив: «Россия не делала этого раньше, уважая интересы иностранных брендов в нашей стране, но раз уж они поступили так с нами, пусть не обижаются». ЗМІ пишуть про те, що «на горизонте появляется параллельный импорт. Это когда можно купить всё что хочешь, но мимо официальных дистрибьюторов», «при санкционировании минпромторгом, любой бренд может быть ввезен в Россию и легально здесь продаваться»

“Непатріотичні” зірки

Паралельно з появою антивоєнних заяв від представників російської культури, поширюються агресивна риторика по відношенню до таких персон. Наприклад, цькування зазнали шоумен Максим Галкін, який «просто стыдится быть патриотом» та «гей, а его брак на певице Алле Пугачевой является фиктивным», музикант Андрій Макаревич, який «неоднократно оскорблял россиян», Чулпан Хаматова, яку «нужно поставить на место». І російські новинарі активно тиражують такі заяви. У відповідь на вияви антивоєнної позиції один із депутатів Держдуми «предложил разработать закон, который заблокирует возвращение в Россию «предателям».

Методологія

Ми зібрали всі матеріали з російських та окупаційних сайтів, які завантажились для традиційного моніторингу дезінформації. До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних та прикладах абзаців з теми і будували висновки.

Сайти: regnum.ru, riafan.ru, lenta.ru, life.ru, russian.rt.com, ukraina.ru, slovodel.com, kommersant.ru, pravda.ru, ruinformer.com, sevastopol.su, naspravdi.info, kafanews.com, antifashist.com, newsland.com, anna-news.info, lugansk1.info, dnr-pravda.ru, dni.ru, c-inform.info, donbasstoday.ru, rusdnepr.ru, meridian.in.ua, vsednr.ru, newc.info, comitet.su, mir-lug.info, novosti.icu, odnarodyna.org, dnr24.su, sobytiya.info, jankoy.org.ua, xvesti.ru, dontimes.news, pravdanews.info, vz.ru

дезінфомонітор росзмі дезінформація