“Йди геть!” MONATIK звернувся до війни в арт-проєкті

Відомий український співак та продюсер Дмитро Монатік вперше взяв участь у поетичному проєкті Павла Шилька “Буремні вірші”, в якому відомі українські зірки читають поезію, що була створена під час повномасштабної війни росії проти України.

Вірш з назвою “Якщо в мене залишився лише день”, що увійшов до вже третьої компіляції проєкту, Дмитро написав під впливом почуттів та переживань, завданих цією війною.

У ньому автор звертається до війни, як до людини, з якою веде важку розмову.

“Йди геть! Бо ти вже не така страшна.

Сьогодні вперше за ті дні, що нам здаються довгими роками, — посміхаюсь.

І посмішку мою запам’ятай.

Згадуй навіки.

Уві сні і наяву.

Доки повільно у глибоких водах від самотності зникаєш….

Прийшла — пора тобі піти.

Йди геть!.

Поглянь, що в мене ти забрала! Що ти наробила!”.

Співак особисто озвучив свого авторського вірша, а команда проєкту поклала його на музику, доповнила емоційним асоціативним відеорядом та опублікувала на You.

“У цей свій твір Дмитро вклав найсильніші меседжі, адресовані війні, що триває зараз в Україні, – каже Сергій Затула, копродюсер “Буремні вірші”.

– Пронизливі метафори, жорсткі та реалістичні образи, безумовний поетичний талант Дмитра змусять глядачів слухати ці рядки, затамувавши подих”.

До третьої компіляції арт-проєкту також увійшов відеовірш “Якщо Бог мене чує” у виконанні Олени Кравець – акторки “Студії 95 квартал”.

Вона прочитала твір волонтерки Лали Тарапакіної, яка на момент вторгнення жила в селі біля аеродрому в Гостомелі, працювала в Чорнобилі та піклувалась про маму в Ірпені.

Село було миттєво окуповано, а в мамин будинок влучила ракета.

Емоції від того, що відбувається навкруги й спонукали до написання вірша.

Його дівчина виклала у Facebook, пост вподобало понад 4 000 користувачів, та поширило ще понад 1 800.

Так твір помітили й продюсери проєкту та запропонували озвучити його Олені Кравець.

Перше ознайомлення із віршем викликало в акторки дуже сильні емоції, то ж їй знадобилося декілька днів аби зібратись та начитати його.

“До сліз…”, – стисло прокоментувала Олена.

Вперше в проєкті зʼявився відеовірш англійською мовою у виконанні Стюарта Маккензі, шотландця, що вже 30 років працює та живе зі своєю сімʼєю в Києві.

За словами експата Україна давно вже стала для нього рідною та другою батьківщиною.

За останні 20 років він став співорганізатором десятків благодійних акцій, а з перших днів війни бере участь у багатьох гуманітарних проєктах.

Цей вірш він вирішив присвятити країні, яку давно любить, як свою власну.

Закриває чергову, але не останню частину арт-проєкту “Буремні вірші” авторський англомовний вірш співзасновника музичної премії YUNA Павла Шилька.

Павло вільно володіє англійською мовою, проводить нею масові заходи, робить англомовні версії пісень українських зірок, тому вирішив написати вірш саме нею.

“I want rain” — так називається новий твір продюсера проєкту: “Дощ завжди був для мене образом очищення.

І ось одного разу у квітні під звучання сирени повітряної тривоги я написав цей вірш, як реакцію на важкі новини того дня…”.