Ісаївські церкви, або бойківська автентика та український модерн

Ісаївські церкви, або бойківська автентика та український модерн.

Мальовниче бойківське село Ісаї, яке розкинулося на берегах річки Стрий неподалік Турки, відоме ще 1459 року.

За найпоширенішою версією, назва села походить від імені священика-знахаря Ісая Дудзинського, який жив на цих теренах у сиву давнину.

Цікаво, що до 1990 року село офіційно називалося Ісаїв.

Потім дослідники переконали, що Ісаї звучить автентичніше, тож одна літера з назви зникла.

Але це деталі.

Головне, що саме в Ісаях знаходиться одна з найвишуканіших перлин дерев’яної сакральної архітектури, що робить їх привабливим туристичним магнітом.

Церква святого архангела Михаїла в Ісаях.

На горбочку в центрі села розташувалася невеличка церква святого архангела Михаїла.

На жаль, відомостей про її історію збереглося небагато, проте знаємо головне: збудована вона була 1663 року майстром Іллею Пантелимоном.

Інформація важлива тим, що далеко не всі імена творців дерев’яних архітектурних див дійшли до нашого часу.

Відомості про будівничого храму занотовані у різьбленому написі на західному одвірку.

1801 року церква пережила першу значну реконструкцію, після чого її відновлювали ще й у 1875-му.

Візитатор парафії у 1766 році відзначав, що всі три верхи церкви були тризаломними, а над бабинцем був окремий престіл.

Михайлівська церква до реставрації.

За своїм теперішнім виглядом церква належить до рідкісних нині зразків храму з криласом і складається з квадратної нави, гранчастого вівтаря та прямокутного бабинця.

З південного та північного боків нави, при її східній стіні, прилягають крихітні криласи, сховані під піддашшям.

Всі об’єми завершені восьмериковими верхами (над навою з одним заломом), увінчаними цибулястими банями з невеликими ліхтарями і маківками з хрестами.

Над бабинцем на другому ярусі влаштована емпора з відкритою аркадогалереєю.

Вид на Михайлівську церкву з пташиного лету.

Оперізує церкву широке піддашшя оперте на різьблених стовпах.

Тепер простір перед бабинцем перетворений на закритий ґанок.

Дахи, піддашшя та бані вкриті ґонтами.

Бароковий чотириярусний, різьблений і золочений, іконостас рядової церкви відносять до 1669 року.

Разом з розкішними розписами по дереву іконостас створює унікальну атмосферу, в яку поринає кожен, хто сюди увійде.

Дзвіниця датована 1772 роком.

Сакральний ансамбль доповнює дзвіниця, датована 1772 роком.

Вона, як і церква, занесена до пам’яток архітектури національного значення.

Свого часу дзвіниця слугувала ще й брамою для входу на церковне подвір’я.

Це квадратна в плані чотириярусна будівля, у якої перший ярус зрубний, а верхні – стовпові.

Другий четвериковий ярус має відкриту аркадову галерею.

Третій і четвертий яруси — восьмибічні, теж з аркадовими галереями.

Дзвіниця покрита восьмибічним ґонтовим стіжком.

Фрагмент інтер’єру церкви з розписами 17 ст.

Сьогодні церкву архангела Михаїла вважають найбільш автентично збереженою з усіх давніх бойківських храмів.

Але сто років тому могло статися непоправне.

У 1928 році громада вирішила збудувати замість неї новий дерев’яний храм і навіть замовила проект, який виконав архітектор Яків Рудницький.

Однак невідомі нам нині мудрі люди віднадили громаду від ідеї змінювати одну дерев’яну церкву іншою, запропонувавши натомість звести поруч муровану.

Розписи 17 ст.

у Михайлівській церкві.

У 1936 році поруч старого Михайлівського храму розпочали зведення нового, який невдовзі став ще однією окрасою села і всієї Бойківщини.

Будівництво мурованої церкви в неоукраїнському стилі було завершене у 1938 році.

Автор проекту Євген Нагірний – син легендарного будівничого Василя Нагірного, на той час мав у своєму доробку вже десятки церков по всій Галичині.

Ісаївський мурований храм став ще одним маленьким шедевром архітектора.

Розписи 17 ст.

у Михайлівській церкві.

Євген Нагірний розвивав класицистичні тенденції у напрямках неокласицизму та класичного модерну, що знайшло своє відображення в розвитку нового українського стилю.

Важливою рисою творчості Євгена Нагірного було прагнення поєднати особливості національної спадщини з надбанням прогресивної світової думки для того, щоб досягнути єдності народного та світового.

Національні традиції були переосмислені згідно із стилістичними уподобаннями нового часу.

Один з результатів творчих пошуків великого архітектора можна побачити сьогодні в Ісаях.

Нова церква 1938 року – творіння Євгена Нагірного.

Після Другої світової церкву використовували як колгоспний склад.

Лише у 1990-му її відновили і повторно освятили на честь святого Михаїла.

Зараз уже третій рік поспіль у старій дерев’яній церкві тривають реставраційні роботи.

До 2018 року храм перебував в аварійному стані.

Тому від від 2019 року тут тривають протиаварійні, а згодом – реставраційні роботи.

Церква Нагірного.

Бічний фасад.

Загалом за два роки для церкви в Ісаях з обласного бюджету виділено близько 2,15 мільйона гривень.

На 2021 рік – попередньо передбачено ще один мільйон.

Іконостас церкви.

Крім того, до осені для цього храму фахівці та місцева громада мають створити концепцію ревіталізації храму в межах проекту «Культурна спадщина Львівщини.