Кав’ярні, або простір для чоловіків сто років тому

В кав'ярні.

Картина Ф.

1887 р.

Літня спека знову повернулася до Львова, несучи зі собою задуху громадського транспорту в купі з запахами цибулі, суміші східних спецій і вчорашнього перегару.

І тільки ранкова прохолода в улюбленій кав’ярні дає можливість насолодитися ранковою кавою.

Сьогодні товариство нам складе традиційно Торгова Марка Кава Старого Львова і викладачка Українського Католицького Університету Владислава Москалець.

Вона розкаже про атмосфері традиції львівських кав’ярень сто років тому .

Коли жінки займалися облаштуванням дому і турботами про кухню, чоловіки проводили час за бесідами у кав’ярнях, що тоді вважалися чоловічим простором: чоловіки тут переважали і серед персоналу, і серед відвідувачів.

Взагалі, кав’ярні називали «третім простором»: не до кінця публічним і не до кінця приватним.

Тут можна було як вести особисту бесіду, так і зсунути столики, щоби залучити більше співрозмовників.

Кав’ярень у Львові було багато – через це до нас дійшло традиційне сприйняття Львова як міста кави.

Щоправда, сучасники критикували тодішні кав’ярні за провінційність і намагання наслідувати Париж і Західну Європу.

Так, у Львові була Віденська кав’ярня і кав’ярня «Централь».

Металевий павільйон “Віденської” кав’ярні на нин.

площі Підкови.

Фото початку XX сторіччя.

“Як хтось влучно сказав, у Парижі запросто може бути кав’ярня «Париж», а от у Львові кав’ярні «Львів» не буде ніколи”, – каже Владислава Москалець.

Заклади намагалися показати свою приналежність до західного світу.

Також кожна кав’ярня мала свою спеціалізацію, що навіть вказувалося у путівниках: для художників, нафтових підприємців тощо, щоби подорожній, бува, ненароком не зайшов у кав’ярню з не тією аудиторією.

У такому суворо регламентованому світі жінкам було важко вписуватися у загальне життя.

Віденська кав’ярня, наприклад, розповідає Владислава Москалець, пишалася тим, що в них немає жінок навіть при буфеті, єдиною жінкою була… власниця.

Практика провадження жінками такого бізнесу була допустимою, проте за столиками вони не з’являлися.

Кав’ярня «Атляс».

Та завдяки емансипованим жінкам, які кидали виклик таким суспільним нормам, позиція змінювалась – вже до міжвоєнного періоду кав’ярні стають цілком нормативним простором і для жінок.

Інше місце, яке було цілком жіночим – цукерні: “Цукерні – місця менш серйозні, ніж кав’ярні.

Заклад, де не було газет, а натомість удосталь тістечок, вже вважався цілком легітимно жіночим”.

Мабуть добре що ці часи уже стали історією, бо куди ж би сучасні молоді люди запрошували львівських, і не тільки, панянок.

Може так і наші тати з мамами познайомилися.

Але однозначно – спочатку була кава.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ.