Петро Франко та початки туризму у Галичині

У пропонованій розвідці йдеться про туристичні зацікавлення Петра Франка (1890–1941) в період до Першої світової війни.

Будучи членом руханкових і спортових товариств «Сокіл-Батько», «Пласт», «Україна», «Змаговий Союз», він здійснив чимало мандрівок Галичиною.

Декілька з них описав і опублікував на сторінках львівської періодики.

З огляду на інформативність публікуємо статтю Петра Франка «Подорожництво», яка побачила світ 1911 р.

у львівському часописі «Діло».

Петро Франко – учень Академічної гімназії у Львові.

1910 р.

З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.

Захоплення Петра Франка мандрівництвом відбулося під впливом родини, а особливо проявилося у роки його діяльності як члена руханкових і спортових товариств «Сокіл-Батько», «Пласт», «Україна», «Змаговий Союз» напередодні Першої світової війни.

Він, беручи приклад з свого учителя Івана Боберського, спілкуючись з Альфредом Будзиновським (у 1909 р.

видав перший підручник для туристів українською мовою «Туристика»), Степаном Гайдучком та іншими сокільськими діячами, написав низку статей і окремих праць про руханку і спорт: «На лещетах довкола Львова» (1910), «Лещетний спорт у Львові» (1911), «Хідлї» (1911), «Кид каменем і кулею» (1911), «Примінна руханка» (1911), «Списа до мету» (1911), «Скок в далечінь» (1911), «Пер Генрик Лїнг і його руханка (Шведська руханка)» (1912), «Лещетні шляхи коло Львова» (1912), «Прогулька в наші гори» (1912), «Каблуківка (Крокет)» (1913), «Підбиванка» (1913), «Пластові гри і забави» (1913) та ін.

Серед його творчої спадщини на особливу увагу заслуговують розвідки присвячені туризму, або як його ще називали – мандрівництво, подорожництво.

Скелі біля Урича.

З приватного архіву Юрія Завербного (м.

Подорожуючи Галичиною, Петро Франко, залишив декілька описів своїх мандрівок.

Це було зроблено для зацікавлення українців туризмом як видом спорту, а також поданням цікавої та важливої інформації про життя і побут українців Галичини, туристичних маршрутів Карпатами тощо.

Серед праць на цю тематику можна відзначити статті Петра Франка «Лещетні шляхи коло Львова» (1912), «Прогулька в наші гори» (1912), «Урич» (1911) та ін.

Остання публікація присвячена мандрівці з Борислава до Урича і назад 25–26 квітня 1911 р., яку здійснив Петро Франко.

На той час не так багато українських мандрівників описували свої походи в гори.

Петро Франко не тільки описав свою подорож, а й опублікував її 30 травня 1911 р.

на сторінках львівського часопису «Вісти з Запорожа».

Планувалося, що в мандрівці візьмуть участь спортовці львівського студентського товариства «Основа».

Однак, як писав Петро Франко: «Зголосив ся до неї «1» і всї взяли в ній участь дня 25.

і 26.

цьвітня 1911.

Тобто Петро Франко сам відбув цю мандрівку.

Професор Іван Боберський з учнями 8-а класу Академічної гімназії під час мандрівки околицями Львова.

5 травня 1912 р.

З приватного архіву Степана Гайдучка (м.

Професор Іван Боберський з учнями 8-а класу Академічної гімназії під час мандрівки околицями Львова.

5 травня 1912 р.

З приватного архіву Степана Гайдучка (м.

На особливу увагу серед багатьох публікацій Петра Франка на туристичну тематику заслуговує його стаття «Подорожництво».

Вона вийшла друком на сторінках львівського часопису «Діло» у вересня 1911 р.

У статті, Петро Франко актуалізує питання створення окремого товариства, члени якого мали професійно займатися туризмом.

Текст публікації Петра Франка «Подорожництво» подано із збереженням мови і правопису оригіналу.

Франко П.

Петро Франко.

Богато в нашім краю доріг, гостинцїв, шляхів, стежок, плв, полонин, гір, рік, лїсів, сїл – і се все навело декого на гадку, чи не можна було би се все ввидїти, побачити, оглянути, відпочати і т.

Так повстав спорт подорожництва, мандрівництва – взагалї туристика.

Що таке туристика – обговорив докладно п.

Рудницький на своїм відчитї на «Бесїді» у Львові і то з правдивим, українським гумором.

Супроти сего мої скучні замітки не зацікавили би нїкого.

Одначе мушу подїлити ся з читачами кількома гадками, що повстали на ріжних мандрівках.

Спорт мандрівництва розвинений в нас чи не найкрасше.

Із усїх прочих спортів.

А одначе коли всї прочі спорти тїшать ся певним уплянованєм та орґанїзациєю – то не замічаємо сього в подорожництві.

Тут люди «ходять», і наших знакових з наплечниками, або їх підписи у всяких, придатних до сього місцях можна побачити трохи не всюда.

Хто з них зрозумів користи і приємности, які дає мандрівництво, затягає «до спілки» одного або двох товаришів і йдуть куди хочуть, часто не богато або й нїчого не знаючи про околицю куди йдуть.

Коли «відкриють» гарні види, мальовниче камінє, глибокі печери і т.

то ховають се для себе і не оповідають нїкому.

Чому? Про се хиба й самі не знають.

Може, хиба, тому, що хто инший там не зайшов і того самого або й більше не побачив.

Так бути не повинно.

Про се могло би подбати найкрасше яке спільне товариство, в котрім прогульковцї інформували би себе взаїмно.

Військова мала всего не скаже а й на нїй часто не зазначені догідні плаї, що не раз скорочують значно дорогу, колиби, схоронища і т.

Короткі навіть описи подорожий зарадили би тому не мало, рівнож сьвітлини, з котрих можна би уложити навіть гарний памятковий альбум.

Вже кілька лїт тому повстала в декого гадка заложити «Туристичне товариство» в цїлях інформацийних і аґітацийних.

До тепер кінчило ся на гадцї.

Одначе в останнїх часах гадка ся так спопуляризувала ся і в кругах спортсменів поширила, що в надїя на скоре заложенє не лиш «Туристичного товариства» але й загально спортового, котре мало би на цїли не лише туристику але й всї приступні спорти плекати і поширювати.

Вже навіть проєкт статутів такого товариства готові, а аґітация за товариством веде ся в широких кругах нашої молодежи.

Було би бажаним, щоби таке товариство заложило ся як найскорше та почало свою працю не лиш між кругами інтеліґенциї але й міщаньства та селяньства.

«Соколи» і «Сїчи» певно радо би сьому дїлу помагали.

Подорожництво // Дїло.

– Львів, 1911.

– 18 н.

вересня (5 вересня ст.

– Чис.

– С.

Андрій СОВА.

Джерела та література:.

Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт.

ідеї Л.

Крип’якевич; упоряд.

Николишин, І.

Мельник; літ.

редактор І.

– Львів: Апріорі, 2014.

– 268с.

Сова А., Тимчак Я.

Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук.

Євгена Приступи.

– Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017.

– 232 с.

Сова А.

Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій.

– Львів, 2019.

– 512с.

Сова А.

Мальовничими стежками Українських Карпат, або мандрівка Петра Франка в Урич і околиці.

Сова А.

Мальовничими стежками Українських Карпат, або мандрівка Петра Франка 1911 року в Урич і околиці // Фортеця: збірник заповідника «Тустань».

– Львів: Простір-М, 2020.

– Кн.

– С.

Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку.

Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади.

Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: sovaandrij1980@gmail.