Влада провалила сферу кінематографії. І тепер хоче позбутися єдиної успішної установи - "Довженко-Центру". Інтерв'ю з його екскерівником

Спочатку Державне агентство України з питань кіно (Держкіно) видало наказ про реорганізацію “Довженко-Центру”, згідно з яким всі фільми з фільмофонду мають передати державній установі "Науковий центр кінематографії України". З структури центру буде також виокремлена "Українська анімаційна студія", до якої передадуть права на українську анімацію. Потім щоправда, Держкіно виступило з роз’ясненням, що нібито буде збережено і сам “Довженко-Центр” як “культурний та музейний осередок”. Все це спровокувало обурення громадськості і гучний скандал. Аби якось прояснити ситуацію ТЕКСТИ звернулися до екскерівника та засновника “Довженко-Центру” Івана Козленка.

Іван Козленко: З “Довженко-Центром” відбулося те, що мало відбутися. Те, що не можна прихопити, приборкати, треба знищити. Звичайно, це планувалося давно. Вже два роки відбувається переділ повноважень, функцій, сфер впливу у кінематографії, набували м’язів підставні особи. і ось вони остаточно всі функції на себе перебрали. Остання войовнича інституція, яка всьому цьому опиралася, був “Довженко-Центр”.

-Держкіно згодом випустило ще одне роз’яснення, у якому, зокрема, говориться, що “Довженко-Центр” буде далі існувати. Можливо підстав для обурення все ж немає?

Я прочитав так зване роз’яснення Держкіно, яке вносить ще більше сум’яття, а не ясності. З нього випливає, що тепер буде існувати цілих три окремих інституції - Державна студія анімації, Науковий центр кінематографії України, якому тепер мають передати весь фільмофонд, і “Довженко-Центр” як нібито культурний майданчик з незрозумілими функціями. Хочу нагадати, що основною функцією “Довженко-Центру” є саме збереження фільмофонду, він був заснований з такою функцією, це відображено у його статуті. Для чого тепер передавати ці функції якійсь незрозумілій структурі я пояснити не можу. По суті ця реорганізація, а правдивіше дезорганізація призведе до колапсу всього функціоналу зі збереження української кінематографії.

-Які ж справжні причини подібного рішення?

Причин може бути багато. Є питання завислої приватизації двох корпусів “Довженко-Центра”. Не виключаю, що зараз у абсолютно несприятливий для цього момент - йде війна, вони можуть бути приватизовані за вдесятеро меншою вартістю, чим би вони коштували за звичайних обставин. Забудовники два роки оббивали пороги міністерства культури та інформаційної політики з пропозицією інвестиційного договору, готові були фінансувати реконструкцію будови “Довженко-Центра”.

Можливо, тепер вони вирішать свої питання в інший спосіб без якихось джентельменських домовленостей. Варто також згадати конкурс на позицію генерального директора “Довженко-Центра”, в якому брала участь та провалилася подруга Кудерчук (очільниця Держкіно - ред.) продюсерка Лавренюк. І безумовно, не отримавши все, вони тепер хочуть відкраяти по частинам.

Плюс ще дуже важлива моральна, емоційна причина - не допустити взагалі існування спроможної, професійної, модної, зрешту, інституції. Бо “Довженко-Центр” не маючи особливої державної підтримки, перебуваючи у постійній колотнечі з органами правління в останні роки все таки залишався такою інституцією.

У той же час Держкіно, маючи всі можливості, безпрецедентне фінансування за всю історію українського кінематографа, повноваження на рівні з Міністерством культури в останні роки провалювало повністю діяльність усієї сфери кінематографії. І, безумовно, існування успішної, незалежної інституції поруч - це дискредитація взагалі самого Держкіно, яке з такими ресурсами нездатне налагодити ефективної діяльності.

-Держкіно не отримало помітних результатів?

Закінчилося все безславно. Кіновиробництво ще до війни в Україні сильно впало. Держкіно цей процес повністю завалило. Мало того, що самі пітчінги були проведенні з конфліктом інтересів, так ще і їх результати сто разів перекроїлися. Так само Держкіно не спромоглося зобов’язати кіновиробників, і, особливо, телесеріальних виробників виробляти фільми з дотриманням Закону про державну мову. З 2019 по 2021 роки доля україномовних серіалів упала з 40 % до 20 %. Усе це функціонал Держкіно, яким воно мало займатися, але воно цього не робить. Безумовно, це демонстрація непрофесіоналізму і абсолютної нездатності налагодити процес.

Читайте також: Уряд призначив керівника Держкіно. Провалили професіоналку, взяли директорку кінотеатру, яка доти займалася всім потроху (БІОГРАФІЯ)

Сьогодні, коли йде війна і всі ресурси спрямовуються на озброєння, можна було б займатися пошуком закордонного фінансування. У Держкіно є спецфонд, який згідно українського законодавства, може наповнюватися з інших джерел, крім державного бюджету України. От чим мало би займатися Держкіно - наповнювати цей фонд, іти у міжнародні кінематографічні фонди.

Але ні, цим зараз займаються лише незалежні продюсери та спілки, але не займається Держкіно. На всіх кінофестивалях зараз амбасадором України є не Держкіно, не Кудерчук, а незалежні продюсери, які зараз намагаються отримати додаткове фінансування для української кіногалузі. А це функція, яку б зараз мало здійснювати Держкіно.

-А зараз є у світі запит на український кінематограф?

Безумовно. Міжнародні кінофестивалі відкрили пітчинги для українських кінопроектів, тобто готові дофінансовувати їх. Запит очевидно є, але цей же запит написаний англійською мовою і його хтось ще має прочитати. У Держкіно певно таких фахівців немає - аби відкрити скриньку і прочитати лист написаний англійською, а може ще й французькою, зрозуміти про що йдеться і дати фахову відповідь.

Таких людей там просто не тримають. Відповідно, закінчується тим, чим закінчується, що комунікація з міжнародними фахівцями точно така сама, як комунікація з українським громадянським суспільством, коли просто закриті коментарі на фейсбуку і жодної відповіді на емейли.

-Вся ця ситуація з “Довженко-Центром” та і загалом в українському кінематографі в останні роки - це проблеми менеджменту “Держкіно”, зокрема, його очільниці Марини Кудерчук?

Кудерчук взагалі не самостійний персонаж і ніколи такою не була. Це креатура Сушка (нардеп від “Слуги народу” Павло Сушко - ред.), який безумовно на якомусь контакті з Офісом президента.

На фото з Офісу президента: у першому ряду крайня (зліва направо) – Альона Тимошенко (продакшн Film.ua та дружина заступника голови Офісу президента), актор Дмитро Ступка, голова Держкіно Марина Кудерчук, президент України Володимир Зеленський. У другому ряду – артистка та членкиня конкурсної комісії до Ради з державної підтримки кінематографії Даша Трегубова, новообраний голова цього органу Артем Колюбаєв, Андрій Халпахчі (кінофестиваль "Молодість"), нардеп від "Слуги народу" Павло Сушко, продюсерка та режисерка Анастасія Буковська. У третьому ряду: керівник Офісу президента Андрій Єрмак, Сергій Созановський (співвласник Film.ua), артист та член Ради з державної підтримки кінематографії Олексій Тритенко, продюсер Сергій Лавренюк

Тут також варто згадати заступника міністра культури пана Карандєєва, це саме його була ідея перетворення “Довженко-Центра” на таку собі культурну установу для проведення заходів. Він мені прямо про це говорив - навіщо вам цей “мотлох”, маючи на увазі плівки фільмофонду, займайтеся проведенням заходів. Тому, думаю, ця спілка Кудерчук - Карандєєв - Сушко вочевидь отримала благословення в Офісі президента. Не думаю, що вони самостійно придумали цю штуку. І зараз маємо те, що маємо. Загалом, сьогодні вся сфера кінематографії так чи інакше залежна чи керується з Офісу президента.

Читайте також: Свати без меж. Як владний шоубіз захоплює державні культурні інституції та їхні бюджети

корупція кіно культура