На Варшавському міжнародному кінофестивалі відбудеться світова прем’єра фільму «Я і Фелікс»

Світова прем’єра фільму Rock. Paper. Grenade (український варіант — «Я і Фелікс») режисерки Ірини Цілик відбудеться на Варшавському міжнародному кінофестивалі. Стрічка виробництва кінопродакшену ForeFilms, продюсери Володимир Яценко та Анна Яценко, представлена у головній конкурсній програмі. Національна прем’єра фільму теж пройде у Варшаві — на Одеському міжнародному кінофестивалі, національний конкурс якого цьогоріч проходить у межах Warsaw Film Festival.

«Я і Фелікс» — це історія про дорослішання, перші уроки добра і жорстокості, підліткову закоханість, пошуки вчителя і непрості стосунки дітей та дорослих. Підліток Тимофій живе у провінційному місті разом зі своєю родиною, але одного дня в його житті з’являється особливий друг. Фелікс — ветеран Афганської війни, колишній контррозвідник, надломлений випробуваннями алкоголік, але, водночас, дуже харизматична і глибока людина. Дружити з такими людьми небезпечно та весело. Як і рости в 1990-ті роки загалом.

Цей фільм є екранізацією автобіографічного романа українського письменника Артема Чеха «Хто ти такий?» і щемкою розповіддю про покоління людей, які в пострадянські хиткі часи були дітьми і підлітками. Головні ролі у стрічці зіграли український письменник Юрій Іздрик, а також 10-річний Андрій Чередник (син Ірини Цілик і Артема Чеха) та 17-річний Владислав Балюк.

«По-перше, давайте одразу домовимося: книжка краща за фільм. А якщо серйозно, вони просто доволі різні, — говорить Ірина Цілик. — Звісно, герої та кістяк історії цього роману збережені у фільмі, але ми з Чехом, працюючи вже над сценарієм, дозволили собі багато чого змінити. Для мене як режисерки ця стрічка стала спробою поговорити в такий спосіб зі своїми власними батьками також, а ще з усіма тими іншими дорослими, всупереч і завдяки яким ми, підлітки 90-х, виросли. Тепер уже ми самі — дорослі. І, мабуть, маємо дещо іншу оптику для погляду на власне минуле. Окрім бляклих хрущовок, бідності і відчуття хиткої безпросвітності нашого дитинства, ми все ж пам’ятаємо багато чого іншого. Було гірко і ніжно, ми плакали і сміялися, у моєму домі часто звучали Pink Floyd і Led Zeppelin, а не лише сварки, і спогади мого дитинства все ж таки кольорові, мов знімки, роздруковані з плівки Kodak чи Fuji. А ще дуже важливо часом поміряти взуття власних батьків, бабусь, дідусів і щось їм вибачити, а за щось — врешті подякувати».

Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно і Міністерства культури та інформаційної політики України, а також за підтримки Українського Інституту і Göteborg Film Fund.